— Вадиме Юрійовичу, зараз багато говорять про урядову кризу, якщо «помаранчеві» міністри вийдуть з уряду. Що ви про це думаєте?
— Навряд чи це буде повномасштабна криза. Якщо «помаранчеві» міністри підуть, то Партія регіонів знайде хоч і не рівноцінну, але заміну. Завжди є охочі зайняти міністерські крісла.
— Як, на вашу думку, складуться відносини НУ та БЮТ в опозиції?
— Що стосується опозиції, тут, по суті, буде дві гілки: нашоукраїнська та бютівська. Навряд чи буде створене якесь монолітне опозиційне об’єднання. Тим паче, що в «Нашої України» та БЮТ усе-таки різні інтереси, різні резони та розрахунки. БЮТ зацікавлений у радикалізації опозиції, радикалізації протистояння. «Наша Україна» схильна до більш спокійної опозиційної діяльності, оскільки підвищувати градус опозиційної активності — означає грати на дестабілізацію. З огляду на те, що «Наша Україна» — пропрезидентська партія, то дестабілізація ситуації грає в цьому випадку проти Президента, і це «Наша Україна» враховуватиме. Ось чому це будуть дві гілки опозиційної діяльності. Одна — помірна, друга — радикальніша.
— Якщо говорити загалом, як взагалі ви розцінюєте рішення «Нашої України» піти в опозицію. Воно правильне? Це добре чи погано?
— У політиці не буває або однозначно добре, або однозначно погано. Є оптимальне рішення на цьому етапі. З одного боку, «Наша Україна», йдучи в опозицію, зберігає своє політичне обличчя, електоральні перспективи та збільшує опозиційний пул політичних сил. Своїм невходженням у широку коаліцію НУ робить Партію регіонів набагато слабшою, начебто ставить на Партії регіонів «печатку» лівої, регіональної сили. Пішовши в опозицію, «Наша Україна» позбавила Партію регіонів маневру в рамках широкої коаліції, позбавила маневру уряд, оскільки в одних питаннях вони могли розраховувати на голоси соціалістів і комуністів, в інших — «Нашої України». Тобто тут «Наша Україна» наче виграє. Але з іншого боку, навряд чи «Наша Україна» зможе обігнати БЮТ в опозиційному забігу.
«Наша Україна» в непростій ситуації: бути в такій опозиції, що не призвела б до дестабілізації. Навряд чи нашоукраїнці та регіонали готові до повномасштабної політичної війни, і це також обмежуватиме опозиційність «Нашої України». Є ризик, що знову розкол по заходу та сходу створить додаткове політичне та соціальне напруження між регіонами. Навіщо тоді треба було городити Універсал, підписувати його в прямому ефірі та говорити, що «схід і захід разом»? Тобто тут не можна сказати, що «Наша Україна» виграла чи програла. Або Президент виграв, а Партія регіонів програла. Гадаю, що ситуація більш рухома, більш багатомірна. Але не така однозначна, щоб говорити про виграші та програші.
— До речі, наші північні сусіди дуже занепокоїлися. Перший віце-спікер Держдуми Любов Сліска вважає, що перехід «Нашої України» в опозицію може призвести до нового загострення ситуації та розпуску парламенту.
— Росія занепокоїлася не марно. Я б не відкидав, що невходження «Нашої України» в коаліцію має геополітичне значення. Оскільки тут буде загострена боротьба за Україну, за український курс, за зовнішньополітичний курс. Останнім часом з’ясувалося, що в прем’єр-міністра Януковича достатньо сильні позиції, щоб озвучити (поки лише озвучити) в Брюсселі та Москві свої зовнішньополітичні акценти. Складається враження, що акції «помаранчевих» на брюссельській біржі значно впали. І Янукович починає виступати мало не основним зовнішньополітичним ньюсмейкером, що влаштовує і Брюссель, і Москву. Ця ситуація цілком влаштовувала Росію. Зараз усередині України знову ситуація невизначена.
Загалом, мені здається, Росія може в цьому вбачати якийсь американський сценарій, розрахований на підвищення градуса політичної напруженості на пострадянському просторі для того, щоб довести до кінця «кольорові» проекти в Грузії та в Україні. Принаймні Росія може так розглядати останні події.
— Наскільки ймовірні дострокові вибори?
— Дострокові вибори ймовірні завжди. Якщо говорити про хитрі та витончені юридичні процедури, то розпуск парламенту можливий і сьогодні. Якщо ситуація в країні розвиватиметься за радикальним сценарієм, за сценарієм протистояння та сценарієм 2004 року, тоді розпуск парламенту можливий. І один із таких варіантів — не стільки розпад коаліції, скільки сценарій, запропонований Юлією Тимошенко, коли здають 150 депутатських мандатів. Зрозуміло, що юридично це буде не бездоганний сценарій, але політично цілком раціональний.
