Якщо з виходом із партійних лав пропрезидентської НС-НУ Віктора Балоги аналітики лише гадали на політичній гущі, чим зумовлений цей хід і якої буде подальша комбінація голови Секретаріату, то демарш ще шістьох партійців із корабля, що, схоже, почав тонути, вніс чіткі контури нової гри Банкової, а якщо точніше — партії. Уже не секрет, що будівництвом нової партійної платформи для Президента на базі суспільного об’єднання «Гарт» займеться найближчий соратник пана Балоги — Ігор Кріль. Інтрига полягає лише в невизначеності позиції Віктора Ющенка — сьогодні все ще ідейного наставника нашоукраїнців і почесного президента НС-НУ. Лідером якої партії залишиться Віктор Андрійович: НС-НУ, «Гарту», чи гарант Конституції вирішив грати відразу на двох партійних полях одночасно? На це та інші запитання в інтерв’ю «Дню» відповів доктор історичних наук, професор кафедри політології, науковий директор Школи політичної аналітики НаУКМА Олексій Гарань.
— Олексію Васильовичу, як ви оцінюєте процес бродіння, що стартував у «помаранчевому» партійному таборі, та чому, на ваш погляд, глава держави досі так і не озвучив свій коментар у зв’язку з цим?
— Давайте розберемося: в чому основна проблема «Нашої України» і її відносин із Президентом? Я гадаю, у вибудовуванні того, яка власне це партія. Якщо ми кажемо, що це пропрезидентська партія, то тоді, очевидно, ця партія повинна забезпечувати масову підтримку Президенту. Це модель, яка була, допустимо, 2002—2004 років. А якщо ми виходимо з того, яка партія повинна була б бути, то мені здається, що «Нашій Україні» зовсім не обов’язково бути великою партією. Їй необхідно було чітко визначити свою нішу. Я гадаю, що це могла бути ліберальна ніша третьої сили і вона була б досить важливою. Але з боку Банкової акцент робився весь час на те, що це повинна бути, передусім, пропрезидентська партія, яка є всього лише «інструментом» для Президента. І в цьому, на мою думку, корінь проблем «Нашої України».
Якщо сьогодні говорити про створення нової політичної сили, в тому числі з частини «Нашої України», то мені здається, що ця нова сила зіткнеться з цілою низкою проблем, оскільки вона, по-перше, переважно «пастиметься» на тому самому електоральному полі, що й «Наша Україна». А по-друге, як свідчить досвід, — партії, що створюються адміністративними методами, не мають перспектив. Іншими словами, виборці на такі партії не реагують. А чому мовчить Ющенко? Гадаю, тому що від його позиції багато чого залежить і його слово якоюсь мірою буде вирішальним. Напевно, з урахуванням, у тому числі, й цього чинника, він і витримує паузу.
— А як ви вважаєте, що вигідніше Президенту: залишатися з «Нашою Україною», брати під своє заступництво вірогідний новий пропрезидентський проект чи грати в лідерство відразу на двох партійних полях?
— Якщо ми розглядаємо варіант лідера нової політичної сили, то я не впевнений, наскільки сильною може бути й буде електоральна підтримка цієї сили з урахуванням того, що в неї увійде певна частина «Нашої України» і представники так званого прагматичного крила Партії регіонів.
А основна проблема «Нашої України» полягає в тому, що НУ розглядається як пропрезидентська сила, не більше, і вона повинна ніби «коливатися» з генеральною лінією Президента. На мій погляд, це неправильний підхід. Якби Ющенко дав більше самостійності «Нашій Україні» та дозволив їй визначити свою нішу, то, можливо, це була б невелика сила, але сила, що реально впливає на процеси, і більше того — позиція якої може бути вирішальною, скажімо, під час формування тієї або іншої коаліції.
Шестеро нашоукраїнців, які вийшли з партії, головним аргументом свого вчинку називають те, що, мовляв, «Наша Україна» перестала бути пропрезидентською. Мені здається, що цей аргумент не витримує ніякої критики. Знову ж, політична партія повинна орієнтуватися не на лідера, а на програму, ідеологію, підходи...
— Однак програми, ідеології і підходи в нас, скажімо так, не в фаворі, на відміну від імені й прізвища лідера, від його винахідливості та харизми.
— Я вважаю, що насправді виборець дуже чітко й тонко відчуває все, що відбувається, і якщо він відчує, що метою діяльності «Нашої України» або нової політичної сили є не розв’язання проблем країни, а лише переобрання Президента на другий термін, навряд чи така сила отримає велику підтримку.
— А якою ви бачите долю (з прицілом на найближчі вибори) «Нашої України» і нового проекту, назвемо його умовно «Гарт»? Які шанси НУ залишитися в трійці основної політичної збірної, і які, відповідно, конкурентні можливості нового пропрезидентського політпроекту?
— Зараз рейтинг Ющенка невисокий. Пов’язування політичної сили саме з рейтингом Президента? Я не знаю, наскільки це перспективно. Щодо нової політичної сили. Тут багато залежить від того, ким, власне, буде представлена ця сила. Ось, допустимо, там буде частина «Нашої України». Зокрема, називаються прізвища Єханурова, Яценюка. Їхня електоральна підтримка невелика. Для ліберальної партії ця підтримка, можливо, була б достатньою, але для широкого пропрезидентського проекту навряд чи. Тепер давайте уявимо, що там з’являється, скажімо, Богатирьова. Наскільки це привабить електорат Партії регіонів? У мене щодо цього є великі сумніви. Що тоді? Ставка на адміністративний ресурс? Але все, що відбувалося в Україні як за часів президентства Кучми, так і Ющенка, яскраво демонструвало: якщо ставка робиться тільки на адміністративний ресурс, нічого не вийде. У нас є приклади СДПУ(о), НДП та й тієї ж «Нашої України».
— Як ви вважаєте, нинішній процес, скажімо так, розшарування НС-НУ згодом може призвести до «помаранчевого» партійного двовладдя на місцях, у результаті чого на виборах втратить і «Наша Україна», і новий проект, і, відповідно, Віктор Андрійович?
— Цілком ймовірно, що саме така ситуація і виникне. Ті люди, які досить голосно вийшли з партії, за винятком Балоги і Безсмертного, не є визначальними фігурами в партії. І, загалом-то, їхня підтримка невелика. Якщо припустити, що на місцях також відбуватиметься демарш, хто вийде? Можливо, вийде через зрозумілі причини закарпатська організація «Нашої України»... Тобто виходити будуть ті, хто асоціює свої майбутні успіхи передусім із адмінресурсом.
Але загальний план, на мій погляд, такий: показати Ющенка як деяку компромісну фігуру і сконцентрувати навколо нього представників основних олігархічних груп. Мовляв, Тимошенко дуже радикальна, Ющенко — компромісний. Як цей план трансформуватиметься електорально? Моє ставлення до цього досить скептичне, оскільки основою партії повинна бути ідея, програма і воля до дії. Причому, необхідно підкреслити, що воля до дії не просто заради обрання, а заради чогось глибшого. Тоді це знайде відгук виборця.
— У чому, на ваш погляд, драма «Нашої України», яка всього три роки тому мала електоральний рейтинг приблизно 26%, а сьогодні всього близько 14% відсотків?
— Я пам’ятаю, що відвідав як політолог перший з’їзд «Народного союзу «Наша Україна» на початку 2005 року. І ви знаєте, цей з’їзд був проведений у найгірших традиціях використання адміністративної машини. Тоді було видно неозброєним оком, що зверху даються установки з єдиним бажанням — почути «одобрямс». У цьому, напевно, і полягала основна помилка. З «Нашої України» можна було створити сильного політичного гравця. Але оскільки спочатку була зроблена ставка на адміністративний ресурс, то, зрештою, це призвело до вельми сумних наслідків. Знаєте, можна по-різному ставитися до Тимошенко, але, принаймні, у неї є зрозуміла позиція. А «Наша Україна»? То вона входить у коаліцію, то вона не входить у коаліцію, то вона за, то — проти... Звичайно ж, подібні метання і вагання призводять до падіння рейтингу.
— А можливо, «Наша Україна» з усіма її метаннями і ваганнями є дзеркальним відображенням української демократії?
— Так, ми бачимо внутрішню демократію в «Нашій Україні». Але я б сказав, що цієї демократії буває забагато. Це коли ліва рука не знає, що робить права, і надходять абсолютно суперечливі меседжи. Але в цьому випадку йдеться не про демократію всередині партії, а про визначення генеральної лінії. У «Нашої України» було кілька етапів електорального падіння. Перший етап — підписання меморандуму Ющенка та Януковича 2005 року, коли на прем’єрській посаді затверджувався Єхануров. Другий етап — процес формування коаліції 2006 року, коли було незрозуміло, де і з ким «Наша Україна». Ну, і третій етап — формування коаліції зараз. Розумієте, невизначеність переважно й призводить до падіння рейтингу. Ось що, наприклад, зараз відбувається? Є коаліція. Коаліція повинна працювати. Здавалося б, «Наша Україна» як суб’єкт цієї коаліції повинна знаходити загальні погляди з БЮТ. А замість цього виходить знову незрозуміло що... Я гадаю, що і вихід Балоги, і заява про вихід із партії шістьох її членів, підривають коаліцію. Більш того, це сигнал опонентам: мовляв, давайте, продовжуйте «давити» й блокувати парламент.
— Повертаючись до демаршу шістьох тепер уже екс-нашоукраїнців. Чи може це певного часу стати причиною розпаду коаліції і, відповідно, відставки уряду Юлії Тимошенко?
— Такі дії для «Нашої України», я б сказав, самогубні. Теоретично так, може бути проголосована відставка Тимошенко. Однак, я вважаю, що Банкова розуміє: відправляти Тимошенко у відставку — це підвищувати її рейтинг. Тому, на мою думку, підхід трохи інший: обмежувати повноваження, вставляти палиці в колеса й пропонувати уряду своєрідний бартер: а ось наші Кріль, Петьовка і компанія підтримають одне, а натомість ви, будь ласка, підтримаєте інше. Я гадаю, що останні дії Балоги й «групи шістьох» не відповідають інтересам ні Президента, ні коаліції, ні тих виборців, які проголосували за «Нашу Україну». Але навіть якщо допустити ситуацію, що коаліція розпадеться і уряд буде відправлений у відставку, то Тимошенко все одно залишиться в статусі в.о., доки не буде створена нова коаліція. А нова коаліція не буде створена, оскільки велика частина «Нашої України» схиляється до співробітництва з Тимошенко.
— А дрейф певної групи НУ-НС у бік БЮТ дійсно в перспективі може призвести до розчинення, про що зазначають деякі експерти чи все ж це перебільшення?
— Так, дрейф є, але пов’язаний він із тим, що під час виборів НУ- НС узяв на себе дуже чіткі зобов’язання. Можна було не говорити чітко про свій подальший коаліційний вибір. Але вони розуміли, що якщо не займуть виразної позицію, то це дуже сильно відіб’ється на рейтингу. Взяли на себе зобов’язання — коаліція з БЮТ, а потім почалося невідомо що. Саме це «невідоме що» і незрозуміла позиція Секретаріату якраз і підштовхує частину «Нашої України» до БЮТ. Так що нічому дивуватися.
ТИМ ЧАСОМ
Президент вважає причиною виходу з партії НС-НУ голови Секретаріату Віктора Балоги, його заступника Романа Безсмертного і ще п’яти депутатів відсутність руху до об’єднання НУ-НС в єдину політичну силу. Про це Віктор Ющенко заявив журналістам, перебуваючи з одноденним робочим візитом у Парижі.
«Одна частина політиків, які представляють «Нашу Україну», виходить з того, що концептуальною домовленістю формування виборчого блоку було створення єдиної політичної сили. На жаль, ці питання пробуксовуються. Кожна зі сторін, що беруть участь у цій дискусії, керується своїми аргументами, і певна частина людей, які бачили в цьому ключовий лейтмотив партійного руху, саме таким кроком висловили своє ставлення до цього», — зазначив, зокрема, глава держави і почесний президент «помаранчевої» політичної сили. Разом із тим, гарант Конституції підкреслив, що вихід політиків із НС-НУ ніяк не може вплинути на стабільність коаліції.
«Я не виключаю того, що вже в понеділок буде проведена дискусія на вищому партійному рівні і колеги, які вийшли з партії, змінять свою позицію», — заінтригував наостанок Президент, давши чіткий сигнал, що партійна «розв’язка» не за горами...
