У Криму міни та інші вибухонебезпечні предмети знаходять дуже часто — особливо в Керчі й в Севастополі, де під час Великої Вітчизняної війни йшли особливо запеклі бої. Мешканці Севастополя вже звикли до того, що їхня земля просто нашпигована мінами, які не вибухнули, а також снарядами, бомбами. Хлопчаки досі в Інкерманських штольнях, з яких радянські війська при відступі не встигли вивезти склад боєприпасів і похапцем висадили його в повітря, поховавши тисячі снарядів і бомб на невеликій глибині, «видобувають» такі «іграшки». У місті, за загальним визнанням, існує навіть такий спосіб заробітку — видобуток вибухових речовин із Інкерманських штолень та інших місць і перепродаж їх на чорному ринку. Ці походи дуже часто закінчуються трагедіями і нещодавно громадськість міста зажадала взяти Інкерманські штольні під охорону…
Однак такого «сюрпризу» в місті вже давно не було. Як встановлено, в суботу, 31 січня, троє робітників приватного підприємства, яке виконує водолазні роботи, доставили з бухти Камишової у двір приватного будинку на Красній гірці авіаційну морську донну міну німецького виробництва часів Другої світової війни. При спробі розібрати вибухонебезпечний предмет, щоб витягнути кольоровий метал, стався вибух детонатора. Внаслідок вибуху загинуло двоє чоловіків. Сам господар ПП «Кальчук», який перебував неподалiк, був просто зрешечений осколками, і лікарям довелося ампутувати йому обидві руки. Однак при цьому сам заряд не вибухнув і досі перебуває в дуже небезпечному стані.
У Севастополі створено міський оперативний штаб. Координацію робіт здійснює управління МНС України. Командуванням ВМС України створено спеціальну групу, до складу якої ввійшли представники морської інженерної служби ВМС і управління оперативного (бойового) забезпечення Головного штабу ВМС України на чолі з капітаном першого рангу Сергієм Гайдуком. Ця група разом із представниками інших відомств розробляє найбільш безпечний варіант способу й часу ліквідації морської міни. У МНС України повідомили, що знешкодження боєприпасу планується силами піротехнічної групи морської інженерної служби. У небезпечному районі припинено рух автомобільного транспорту, виставлене оточення й охорона, проведено часткову евакуацію мешканців прилеглих до місця пригоди вулиць.
Складність ситуації пояснюється тим, що на перший погляд ця нестрашна болванка — німецька неконтактна міна великої руйнівної сили. Ось що вдалося з’ясувати журналістові міської газети «Слава Севастополя» Льву Блескіну: «Противник почав широко використовувати цю грізну зброю з першого ж дня Великої Вітчизняної. Наприкінці ночі 22 червня 1941 року декілька таких мін було скинуто на парашутах авіацією противника з метою заблокувати кораблі Чорноморського флоту в бухтах і позбавити їх можливості виходу до відкритого моря. Декілька мін впало на берег: дві на Приморський бульвар біля пам’ятника Затопленим кораблям, а одна — на вулицю Підгірну. Тут від вибуху міни загинули жінка, її дочка й онука. У Севастополі це були перші жертви війни. На мінах, скинутих у бухту, незабаром підірвалися буксир, плавкран та есмінець «Быстрый». Неконтактні міни були принципово новою зброєю, яка мала декілька таємниць. Щоб розгадати їх і знайти спосіб боротьби з мінною небезпекою, флотські фахівці, ризикуючи життям, розбирали підняті з моря міни. Вони вибухали при витяганні з води та при спробі демонтувати їхні детонатори. Вони приводилися в дію від потрапляння на них світла, від впливу звукового, магнітного чи теплового поля. При розмінуванні загинули чорноморці Лішневський, Богачек, Іванов і Єфременко. У квітні 1942 року капітан- лейтенант Григорій Охріменко вперше роззброїв першу магнітно-акустичну міну. Таємницю вермахту було розгадано…»
Однак фахівці-мінери вже давно не мали справи з такими складними й небезпечними боєприпасами. Тепер, після понад 60 років, піротехніки мають знову розгадати цю таємницю. Заздалегідь встановлено, що на міні вибухнула лише одна з декількох пасток, встановлених для охорони таємниці міни, і складно спрогнозувати, як вона себе поведе після такого тривалого перебування в морі. Вибух пастки частково пошкодив корпус міни й оголив вибухівку, вага якої, за оцінкою піротехніків, становить близько 700 кілограмів.
Лев Блескін твердить, що, за його відомостями, такі міни начинялися морською сумішшю, яка складається з тринітротолуолу, гексилу та алюмінієвих ошурок. Потужність вибуху цієї пекельної суміші перевершує руйнівну силу тротилу на 30 відсотків. У зарядному відділенні міни можуть міститися декілька типів детонаторів, запальний стакан, запальний патрон, механізм терміновості, механізм кратності, теплове реле. Час приведення в дію всіх цих механізмів встановлювався при складанні боєприпасу від 15 хвилин до 6 і навіть 12 діб. Який термін вибуху було встановлено на міні, знайденій «металістами», не знає ніхто. За інформацією прес- служби управління МНС у Севастополі, механізм терміновості піротехніки демонтували, але в середині міни можуть ще міститися інші механізми, спроможні привести детонатор у дію…
У місті, начиненому вибухівкою, відкрито діє декілька десятків нелегальних пунктів збирання брухту, і ніхто не перевіряє якості їхньої роботи. Про багатьох із них вже писали газети Севастополя, однак достатніх заходів для наведення порядку не прийнято. Однак, версія про те, що приватне підприємство мало на меті реалізувати метал, є лише частиною істини. Адже малоймовірно, що досвідчені люди, які працювали зі знайденою міною і стільки років спеціалізуються на підводних пошуках та знають багато таємниць моря, не розуміли, яка небезпека їм загрожує. Цілком можливо, що ними рухало прагнення видобути вибухову речовину та реалізувати її на чорному ринку вибухівки, який функціонує в місті, а це за нинішньої ситуації могло дати непоганий прибуток.
За інформацією прес-служби міськради, створений у місті штаб ще не вирішив, як роззброїти міну. Підірвати її на місці — гірший із варіантів. Він не лише пошкодить декілька десятків розташованих поблизу будинків, адже розліт уламків і вибухова хвиля можуть сягнути 1000-1200 метрів. Ударна хвиля може досягнути й розташованого недалеко залізничного вокзалу. Вибух може також активізувати зсувні процеси на схилах до Лабораторного шосе і до вулиці Охотської в місті. Частину вибухівки відправлено на лабораторні дослідження на Павлоградський хімічний завод. Висловлюються деякі інші пропозиції — заморозити механізми міни рідким азотом і вивезти її в такому стані на полігон, де висадити в повітря. Є ідея провести хімічне знешкодження міни на час транспортування. Деякі фахівці пропонують проробити в корпусі міни хімічний отвір і через нього вийняти вибухову речовину для того, щоб зменшити силу вибуху, а лишень після цього висадити корпус із пастками, які залишилися на місці. Однак усі ці версії мають сенс у тому випадкові, якщо в міні не запущено годинниковий механізм уповільненої дії, який почав працювати під час витягнення міни з води й міг бути встановлений навіть на декілька діб. Для участі в роботі з розмінування до Севастополя прибуває група фахівців із Санкт-Петербурга, яка приєднається до роботи. Висловлено також ідею звернутися до уряду Німеччини і залучити німецьких фахівців, які, можливо, володіють кресленнями та схемами мінного озброєння Другої світової війни…
Вчора, коли верстався номер, стало відомо наступне. Хімічний аналіз вибухової речовини показав, що вона дієздатна, і міна може вибухнути у будь-який час. Спеціальна комісія в Севастополі, беручи до уваги висновки фахівців, вирішила міну заморозити рідким азотом та вивезти на полігон ВМС України, де її буде знищено...
