Через свою дискримінаційність щодо громадян України та відверту доконвенціальність (найнижчий рівень суспільної моралі за Кольбергом) Закон України «Про статус народного депутата України» не має жодного стосунку до легітимних нормативно-правових документів. По суті, це індульгенція народним депутатам щодо їх безвідповідальності та перелік нечуваних пільг, якими депутати наділили самих себе. Вказаний документ дещо ушляхетнюється законопроектом Арсенія Яценюка про внесення змін до Закону України «Про статус народного депутата України» (щодо обмеження пільг) № 4136 від 03.03.2009. Проте головна проблема залишається невирішеною. Ні стаття 81 Конституції України, ні вказаний закон не надають громадянам України жодних механізмів впливу на народних депутатів у п’ятирічний (!!!) проміжок часу між виборчими кампаніями у Верховну Раду України.
Ми пропонуємо вашій увазі проект Закону України «Про ротацію складу Верховної Ради України» (точніше, чернетку цього законопроекту). Цей Закон запроваджує цілком об’єктивний, зрозумілий та публічний підхід до вирішення вказаної проблеми.
1. У контексті цього Закону запроваджується об’єктивна оцінка представницької діяльності народних депутатів України. Вона здійснюється через сертифікований рейтинговий сервіс офіційного порталу Верховної Ради України www.zakon.rada.gov.ua шляхом статистичної обробки даних, які характеризують представницьку діяльність народних депутатів України (виступи, голосування, законотворчість, запити тощо), з оприлюдненням узагальнених результатів у вигляді рейтингу народних депутатів.
Зрозуміло, рейтинг народних депутатів має враховувати поточні оцінки виборців (із залученням у перспективі державного реєстру виборців).
2. Відповідно до рейтингу народних депутатів, здійснюється щорічна ротація складу Верховної Ради України. Суть ротації полягає в достроковому припиненні повноважень 30-ти народних депутатів України, які мають найнижчий рейтинг, із подальшим включенням до складу Верховної Ради України кандидатів у народні депутати, що посіли відповідні місця у виборчих списках за даними Центральної виборчої комісії України.
Таким чином, п’ять ротацій дають можливість оновити третину від конституційного складу Верховної Ради України шляхом вилучення (150-ти) псевдодепутатів.
3. Народні депутати України, позбавлені представницького мандату внаслідок ротації, втрачають право приймати участь у найближчих, чергових чи позачергових, виборах у Верховну Раду України та підпадають під дію інших нормативно-правових актів (санкцій).
За даними існуючої статистики, яка оприлюднюється на офіційному сайті Верховної Ради України, ми вже маємо близько 200 — 250 народних депутатів із вкрай низькою оцінкою представницької діяльності. Так, наприклад, законотворча діяльність Ющенка Петра, Болюри Антоніни, Бабенка Валерія, Лісіна Миколи та багатьох інших депутатів дорівнює нулю або близька до нульового показника.
Взагалі йдеться про розробку та подальшу імплементацію щонайменше трьох законів: про внесення змін до Конституції України (у статтю 81 щодо дострокового припинення повноважень народних депутатів України), про внесення змін до Закону «Про статус народного депутата України» та власне сам Закон «Про ротацію складу Верховної Ради України». Ви маєте можливість долучитися до розробки вказаних законів на Форумі «Демос»
КОМЕНТАР
Володимир СТУС, керівник групи аналітики і прогнозування Українського центру стратегічних ініціатив:
— Оскільки політичні партії та виборчі кампанії, що проводяться ними, фінансуються не знизу, за рахунок членських внесків, а великим бізнесом, то зрозуміло, чиї інтереси відображають усі парламентські реформи. Всі такі реформи, які проводилися впродовж останніх десяти років саме через це були неефективними.
Ротація — це не той механізм, який буде працювати. Передусім потрібно радикально зменшення кількості народних депутатів. Не на відсотки, а в рази! Менше виявлятиметься психологія натовпу, зросте конструктивність та оперативність роботи парламенту. Фізично зменшиться можливість блокування роботи парламенту. Депутат буде менше кнопкодавом і більше політиком.
Я вважаю, що всі подібні ротації є технологічними. Реально взаємодії між депутатами, фракціями та виборцями немає жодної. Фракції нічого нового не можуть запропонувати виборцям нового, тому з’являються сурогати на час наступної виборчої кампанії. Але з кожними виборами зростає імунітет виборців до політтехнологій, пов’язаний із різким падінням рівня життя на фоні збільшеної соціальної напруженості. Я не вважаю, що ротація, як така має серйозні перспективи. Питання лише в тому, на якому етапі вона перечепиться: на етапі законопроекту чи реалізації, але продовження однозначно не матиме.
