Поки прем’єр Юлія Тимошенко співала «Happy birthday» на ювілейному концерті Алли Пугачової в Палаці «Україна», Президент Віктор Ющенко в Українському домі проводив щоквартальну прес-конференцію. Спілкування з нацією тривало дві години і відбувалося у звичайному для Віктора Андрійовича ритмі й витіюватій манері. На одне запитання він відповідав приблизно 15 хвилин. Іноді довше. А в одній відповіді ухитрявся логічно пов’язувати рейдерство і депутатську недоторканність.
Деякі наївні журналісти вважали, що Президент якось прояснить ситуацію, пов’язану з достроковими президентськими і парламентськими виборами. Але Віктор Андрійович зробив дві взаємовиключні заяви. Перше: законних підстав для дострокового розпуску Ради, за його словами, не існує, оскільки немає рішення Конституційного Суду. Друге: Президент «готовий зробити крок назустріч» і ухвалити рішення про розпуск Ради. Щоправда, для цього необхідно прийняти цілу низку законодавчих рішень. Зокрема, внести зміни до виборчого законодавства щодо відкриття партійних списків і скасувати депутатську недоторканність.
Коментуючи внутрішні проблеми в «Нашій Україні», Віктор Ющенко запевнив, що партія має майбутнє, й зараз вона очищається від випадкових попутників.
— Була купка людей, які 2002 року прийшли до демократичної політики, легендарного 2004 року, пам’ятається, вони стояли в мене за спиною й цим ілюстрували свою причетність до подій. У мене немає боргу ні перед ким із тих, хто асоціювався з політичними подіями 2004 року. Щодо них — я все дав і, можливо, навіть більше, ніж дехто заслуговує.
Ще Віктор Андрійович розказав, що, виявляється, Тимошенко пропонувала йому підтримати зміни до Конституції, які передбачають вибори глави держави в парламенті. Мовляв, у червні—серпні 2008 року був розроблений проект Основного Закону, спрямований виключно на розподіл влади між двома політичними силами.
— Задум був один — як досягти розподілу зон впливу між двома політичними силами. Президента брали в компанію для того, щоб ці домовленості були реалізовані. Мені щодо цього робила доповідь Тимошенко, я цю пропозицію відхилив, і про це чітко заявив на нашій першій зустрічі.
І наостанок найцікавіше. Коли вже припинилася пряма трансляція, Президент оголосив свій політичний «заповіт» — зробити «демократичну європейську активну Конституцію». Всі ми зі свого досвіду знаємо, коли зазвичай складається цей документ. Журналісти поцікавилися, чи не означають його слова про політичний «заповіт», що він не братиме участі в майбутніх президентських виборах. Однак Президент зламав усталені стереотипи. Вочевидь, «заповіт» у розумінні Віктора Андрійовича — це зовсім не остання воля, а щось інше. Він відповів прямо і на диво коротко: «Йду. Це й так, вочевидь, зрозуміло».
Із великих політичних гравців на цей меседж Президента відреагував лише Арсеній Яценюк. Мовляв, тепер у нього буде три основні політичні конкуренти. «Боротьба буде дуже складною, однак вона ускладнилася ще більше після вчорашньої заяви Президента».
Але, можливо, Арсенію Петровичу й не варто так переживати. Залежно від рішення Конституційного Суду в Українському домі може відбутися ще від двох до трьох виступів Президента. І, можливо, до «заповіту» Віктора Андрійовича будуть внесені корективи.
Володимир ФЕСЕНКО, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»:
— Я гадаю, що Президент сам для себе не визначився зі своїм політичним майбутнім. Він намагається виглядати добре за не зовсім хорошої ситуації. Він каже, що братиме участь у президентській кампанії, але водночас використовує дуже показовий, навіть дещо «фрейдистський» термін — «заповіт». Але про «заповіт» люди говорять тоді, коли вони йдуть — у цьому випадку з політичного життя. Якщо Ющенко вже думає про заповіт, то це є ознакою того, що він тверезо оцінює свої шанси на перемогу на президентських виборах.
Що стосується політичних реформ, які запропонував Президент, то, думаю, в більшості своїй вони не мають перспектив для реалізації, враховуючи невеликий термін президентства, який залишився Ющенку.
Можливо, це була остання спроба завоювати довіру виборців, але, я вважаю, шанси вже втрачені. Пізно він почав демонструвати таку активність. Зараз обіцяти реконструювати країну, коли до закінчення президентського терміну залишилося менше року, — думаю, запізно.
Ігор ЛОСЄВ, доцент кафедри культурології Національного університету «Києво-Могилянська академія»:
— Прес-конференція залишила двояке враження. З одного боку, Президент сказав багато правильних слів. І про необхідність рішучої боротьби з корупцією (про неї, щоправда, всі кажуть, і ніхто нічого не робить), і про необхідність реформи судової системи, і про необхідність скасування тотальної депутатської недоторканності. І, до речі, зробив дуже вірну заяву, що ключі до нормалізації українсько-російських відносин знаходяться не в Києві, а в Москві. У нас про це чомусь дуже мало говорять. Вважають, що Україна така всемогутня країна, що може сама вирішувати питання, які стосуються двох країн. Це логічно. Все це було дуже вірно сказане. Все дуже розумно. Але виникала лише одна думка: а хто всі ці правильні слова втілюватиме в життя? І чому впродовж майже п’яти років нічого не було зроблено. Всі все знають, усі все розуміють, але ніхто нічого не може.
Загалом, це не секрет, що треба робити. Всі хоч трохи розуміючі люди знають, що потрібно робити, але ніхто не робить. Ось у чому проблема.
А те, що Віктор Ющенко піде на вибори, це, звичайно, його право. Але варто подивитися й порахувати: чи на користь це буде тим силам, що реалізовуватимуть побажання, які він висловив, чи це їм неабияк зашкодить.
Віталій БАЛА, директор Агентства моделювання ситуацій:
— Передусім, зауважу, що Президент вкотре не здивував своєю сталістю. Починаючи з 2004 року, він так і не став Президентом, так і залишившись кандидатом на найвищу посаду в країні. Протягом усіх цих років усі його виступи та заяви нагадували передвиборну програму кандидата в президенти, оскільки він постійно когось у чомусь звинувачував і критикував. Раніше це був уряд Януковича, зараз — Тимошенко, був і глава Верховної Ради Мороз, потім Яценюк, тепер Литвин. Разом із тим, Віктор Ющенко ніколи не давав раціональних рецептів. І під час своєї славнозвісної прес-конференції в середу Президент іще раз виступив у такій самій ролі.
Чому він вирішив балотуватися на наступних виборах, знаючи про свої слабкі рейтингові позиції? Знаєте, я гадаю, він сам не до кінця вірить, що в нього низький рейтинг і що його народ не любить. У людей, які сходять на владний олімп, на мій погляд, по-перше, на підсвідомому, психологічному рівні втрачається почуття реальності, по-друге, в них відсутній зворотний зв’язок із тим, що відбувається навколо них. Свого часу, пам’ятаю, один із заступників СДПУ(о), коли Суркіса висували в мери, на мою репліку про низькі шанси відповів: «Віталію, якби ти кілька років поїздив у броньованому «Мерседесі» у супроводі охорони й тобі постійно говорили, що ти найкращий, найрозумніший, ти б сам у це повірив». У цьому, гадаю, й полягає помилка Віктора Андрійовича, як, до речі, й Віктора Федоровича, якому зараз «малюють» такі рейтинги, за яких він переможе на виборах стовідсотково. Схоже, Янукович уже переконаний у тому, що стане президентом. До речі, наскільки мені відомо, саме через цей факт переговори про об’єднання зусиль БЮТ і Партії регіонів загальмувалися. Таким чином, виборча кампанія знову будується на протистоянні однієї частини України й іншої, й це, відверто кажучи, жодним чином не тішить.
Ще один важливий момент. На своїй прес-конференції Ющенко заявив про необхідність піддати ревізії газові домовленості з Росією. Чому? Тому що він чудово розуміє: якщо ціни залишаються такими самими і не підвищуються, і на Сході, і на Заході, всі вітають прем’єр-міністра, а вона говорить, мовляв, я це обіцяла, я це зробила. У результаті всі дружно підуть за неї голосувати. Слід врахувати, що опалювальний сезон саме стартує, й ця тема буде досить серйозною «фішкою».
Чи можливе до осені проведення змін до Конституції, які передбачають вибори президента в парламенті? Думаю, шанси реалізувати цей сценарій гранично низькі. Річ у тім, що в Партії регіонів є серйозне промислове лобі, яке відстоює свої конкретні економічні інтереси. У цьому сенсі, безумовно, все, що відбувається, не вигідно промисловцям із ПР. Тому вони підтримують цю ідею, щоб розробити певні правила гри (щоб їхній бізнес не пішов у нікуди й щоб вони могли за оптимістичного розкладу нарощувати свій капітал).
Однак є в Партії регіонів й інша група, що не має жодного стосунку до економіки. Саме ця група й «малює» гарні рейтинги кандидату в президенти Януковичу, запевняючи, що й без усіляких домовленостей із іншими політичними силами він переможе. Іншими словами, ми з вами нині є глядачами такого собі мексиканського телесеріалу у виконанні акторів і режисерів із Донбасу.
Ігор ЖДАНОВ, президент центру «Відкрита політика»:
— Віктор Ющенко під час своєї «великої» прес-конференції ще раз заявив про те, що висуватиме свою кандидатуру на наступних президентських виборах. Відверто кажучи, мені важко зрозуміти, чим зумовлене це прагнення Президента. За останніми рейтингами того ж КМІС, у нього не більше ніж 3%. Можливо, йому не надають соціологічної інформації? Але в це, правду кажучи, не дуже віриться. Я гадаю, питання в іншому. Аналізуючи стиль поведінки політика Ющенка, очевидно — він упевнений: все, що він робить, — робить правильно для України. Але вже сьогодні зрозуміло, що його шанси на перемогу абсолютно примарні.
Чи випадково Президент заявив про необхідність піддати ревізії газові угоди з Росією напередодні поїздки Тимошенко до Москви? Знаєте, на превеликий жаль, наша еліта, зокрема й вищі посадові особи країни, не можуть навчитися говорити єдиним голосом, принаймні на зовнішньому фронті. У нас дуже непрості відносини з Росією, дуже непрості газові угоди (вони, швидше, є компромісом, а не перемогою). До газових контрактів є безліч зауважень, однак у цьому разі Президент повів себе як людина, що не доросла до президентської посади. Адже якщо є претензії до вже підписаних контрактів, варто сказати про це особисто прем’єр-міністру, а не в присутності багатьох журналістів, причому напередодні поїздки Тимошенко до РФ. Не можна діяти за принципом «горить сарай, то нехай і хата горить». Взагалі, неправильно створювати нездорове інформаційне тло напередодні важливого державного візиту, що передбачає дуже непрості переговори.
Чи виправданий оптимізм Віктора Ющенка щодо майбутнього «Нашої України»? Я не думаю, що сьогодні є привід для оптимізму. У цій політичній силі відбуваються дуже непрості процеси, й там усе буде не так просто, як здається Віктору Андрійовичу. Є значна частина партійців, яка не сприймає його ні як Президента, ні як лідера партії. Тому в партії розгорнеться дуже серйозна боротьба напередодні політради, запланованої на травень. А взагалі, така постановка питання щодо НУ з боку Президента — вкрай незрозуміла. Він не цар і не месія, і його перемога — це перемога мільйонів людей. Хтось зробив у цю перемогу менший внесок, просто прийшовши на дільниці й проголосувавши, хтось — більший, відстоюючи результати на дільницях, у ЦВК тощо. Тому таке зневажливе ставлення Віктора Ющенка, мовляв, я вас усіх зробив політиками, абсолютно не додає Президентові привабливості.
Юрій ЯКИМЕНКО, директор політико-правових програм Центру ім. Разумкова:
— Незважаючи на низький рейтинг, Віктор Ющенко переконаний у тому, що все зроблене ним протягом першої каденції (ідеї, цілі), є правильним, має бути реалізованим, й нелогічно було б піти з половини шляху, ставлячи таким чином свої ідеї під сумнів. Мені здається, рішення балотуватися на наступних виборах — це символічно-особистісний жест впевненості його у своїй правоті.
На прес-конференції Віктор Ющенко досить оптимістично оцінив політичні перспективи «Нашої України», хоча, як мені здається, має йтися, швидше, про її реанімацію. Разом із тим, на мій погляд, ця політична сила в разі повернення в нормальний стан партійної діяльності (розгорнення штабів на місцях і т.д.) може претендувати на представництво у Верховній Раді. Однак я не думаю, що рівень цього представництва буде таким, яким був на момент створення партії.
Віктор Ющенко на своїй прес-конференції досить багато уваги приділив Конституції, а точніше необхідності її реформування. Разом із тим, у ЗМІ активізувалася тема ймовірної зміни виборчої формули, що передбачає вибори президента в парламенті. У цьому контексті слід сказати про те, що БЮТ і Партія регіонів, якщо вони наважаться на такий сценарій, мають усвідомлювати, наскільки це буде суспільно непопулярним кроком. Ця ідея не сприймається більшістю українців. Що ж до можливостей практичної реалізації такого сценарію, то, на мій погляд, можливість внесення будь-яких змін до Конституції до президентських виборів надто низька. Тут і процедурні моменти, і компроміс політичних сил, і безліч інших нюансів. Я гадаю, що серйозно консолідувати зусилля в конституційному питанні парламентські політичні сили в перспективі до президентських виборів не зможуть. А потім очевидно відпаде необхідність внесення саме таких змін до Конституції, й коли політикум дещо заспокоїться, можливо, конституційні пропозиції будуть більш раціональними й менш прив’язаними до політичної кон’юнктури.
Олег ПРОЦЕНКО, директор політичних програм Центру політичного консалтингу:
— Перш за все, пригадуючи вже історичний вислів Віктора Ющенка «Я йду в президенти», його нинішня заява про те, що він балотуватиметься на другий термін, виглядала дещо в’яло. По суті, прес-конференція Ющенка — це закріплення фази політичної активності Президента, яку він розпочав із внесенням до Верховної Ради нової редакції Конституції. Насправді всі ініціативи, що прозвучали у президентському виступі, звичайно, мають політичну слушність, але вони запізнілі. Це можна лише охарактеризувати висловом «Є ще порох в порохівницях», тобто гасло ніби й войовниче, але з присмаком приреченості.
Ставка на розпуск парламенту, доля якого залежить від рішення Конституційного Суду, очевидно, втрачає свою актуальність, а це позбавляє Президента певних політичних козирів. Тому після травневих свят у парламенті цілком можливе створення нової коаліції — це дасть можливість усім політичним силам у країні перегрупуватися. А заява Президента про своє балотування на другий термін передусім направлена на внесення певної конкретики в політичному середовищі й розв’язання певних проблем у політичному процесі.
