Дев’ятнадцять років тому — 25 березня 1992 року — тодішній Президент України Леонід Кравчук своїм Указом надав чинності Закону про Службу безпеки України. «Закон про Службу національної безпеки і оборони (саме так вона тоді була названа) йшов дуже непросто, — пише перший керівник СБУ Євген Марчук з нагоди десятиріччя спецслужби («День» № 53 за 22 березня 2002 року). — Пам’ятаю, як я доповідав цей закон з трибуни Верховної Ради, скільки часу над ним довелося працювати в дуже «гарячий» 1992 рік з тим парламентом, тими пристрастями і широким діапазоном політичних сил. Але тоді нам вдалося одержати підтримку «бурхливого» парламенту і закласти європейські підвалини. Закон про спецслужбу був першим серед аналогів в країнах СНД. На основі цього документа була відпрацьована принципово нова внутрішня нормативно-правова база. І, треба сказати, цей закон підтримали представники діаметрально протилежних політичних сил».
У біографії Служби безпеки були різні періоди. Спокуса її використати була завжди. Саме тому ще в 1992 році в закон було закладено статтю 35, яка забороняє всім співробітникам СБУ — від голови Служби до наймолодшого оперативника — виконувати будь-які накази чи розпорядження, які суперечать чинному законодавству, а в разі порушення цієї норми передбачена навіть кримінальна відповідальність. Проте був період 1998 — 2001 рр., коли, наприклад, СБУ очолював Леонід Деркач — тоді служба практично була втягнута в політичні скандали. Вона зазнала тоді великих репутаційних втрат. Саме тоді, нагадаємо, був убитий журналіст Георгій Гонгадзе. Були й інші періоди, коли під час помаранчевої революції у 2004 році (очолював у 2003—2005 рр. Ігор Смешко) СБУ не піддалася на провокації та не скомпрометувала себе, хоча в політиків була спокуса втягнути службу в політичні процеси.
З призначенням на посаду голови СБУ Валерія Хорошковського, на його адресу лунало чимало критики. Проте, останнім часом діяльність Хорошковського сприяє діалогу. «Ми бачимо, що світ нестабільний, у ньому зараз відбуваються якісні зміни сприйняття політики і політиків, суспільства в цілому, — говорить глава СБУ у своєму останньому інтерв’ю «Коммерсантъ-Украина». — Суспільство готове захищати свої права, саме до цього ми всі й прагнули. Люди повинні відчувати і розуміти, що їх невід’ємне право на свободу, в самому широкому сенсі цього слова, має зберегтися. Але при цьому, як відомо, свобода одного закінчується там, де починається свобода іншого. Так що свобода — це не тільки можливість робити те, що хочеш, але і обов’язково відповідальність».
— На сьогодні можна точно сказати, що Служба безпеки Україна — це сформований орган суверенної країни, який виконує поставлені державою завдання, — говорить колишній заступник голови СБУ Микола Обиход. — На жаль, наша внутрішня політика схожа на площадку для боїв, і все це, звичайно, відображається на роботі СБУ. Так, у спецслужби є свої негативи — люди, які порушують закон або страждають непрофесіоналізмом, але в цілому вона забезпечує державну безпеку. Про ефективність роботи спецслужби можна говорити тоді, коли про неї нічого не чутно: це означає, що вона на своєму місці, тобто виконує свої функції. Наприклад, я працював у СБУ два роки (2003—2004 рр.), ви розумієте, який це був період. Тоді ми розслідували дуже серйозну справу про контрабанду крилатих ракет до Ірану і ще до однієї країни, справу стосовно вибуху офісу під час виборчої кампанії 2004 року Віктора Ющенка. Нами була попереджена політична провокація на території України, яка була пов’язана з ніби викраденням кандидата в президенти Росії Івана Рибкіна. Узагалі роль СБУ в 2004 році була дуже позитивною, тому що служба зберегла свою об’єктивність і не допустила спроб кровопролиття з боку усіх учасників тодішніх подій.
