Між Україною та Росією загострюється конфлікт, який у Москві можуть потрактувати як такий, що загрожує національним інтересам ядерної держави.
Щоправда, на сьогодні це ще протиріччя між командуванням стратегічних ядерних сил Росії та Дніпропетровським машинобудівним заводом. Це унікальне підприємство є монопольним виробником устаткування для станцій Системи попередження про ракетний напад. За часів СРСР такі станції були розташовані по периферії Радянського Союзу. Їх було вісім і вони мали оперативно попередити тоді ще радянську Москву про ракетно-ядерний напад з боку ворожої держави. Звісно, насамперед iшлося про США.
Після розпаду СРСР в Росії з 8 станцій залишилось 3, а Латвія взагалі домоглася демонтажу станції у Скрунді. Російські генерали ухопились за голову і почали стверджувати «північно- західний ракетно-небезпечний напрямок» залишився без прикриття. І шаленими темпами почали будувати станцію попередження про ракетний напад у білоруському містечку Барановичи. Минулого тижня командування російських військ стратегічного призначення оголосило, що станція в Барановичах вже у грудні має виконувати свої функції частково, а у 2000 році стане на бойове чергування на всі сто.
Але електронну начинку для нової станції має виробити Дніпропетровський машинобудівний завод. Російські стратеги кажуть, що українці мають виконати усі роботи за 7 мільйонів рублів. Дніпропетровці наголошують на сумі більшій — у 30 з половиною мільйонів рублів. Командувач російських стратегічних військ, генерал Володимир Яковлев назвав таку позицію як «рецидив дніпропетровського сепаратизму» і через російські мас-медіа пригрозив Дніпропетровську, що у разі непоступливості Росія відмовиться від кооперації з Україною, і необхідне устаткування буде виготовляти на російських підприємствах у Москві та Рибінську.
Керівництво дніпропетровського заводу офіційно висловити свою позицію поки що не захотіло, мотивуючи це тим, що тут «задіяна занадто велика політика». Проте позиція дніпропетровська досить логічна. Шість років тому було укладено контракт на виготовлення вузлів для станції у Барановичах. Контракт завершився у грудні 1997. Потім домовленість про виконання робіт було продовжено. Але Росія своє замовлення не проплачувала, а нині пропонує розрахуватись за виконані роботи за цінами трирічної давнини без будь-якої індексації. «За шість років через різницю курсу рубля до долара ми вже втратили астрономічні суми. Так що ми не сепаратисти, але й не шизофреніки, аби погоджуватись на російські умови», — визнали на заводі.
