31 березня, представляючи результати екзіт-полу, науковий керівник Фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна сказала, що для компаній, які проводили дослідження, буде великою радістю, якщо їхні дані співпадуть з офіційними результатами виборів. Що ж, враховуючи статистичну похибку, яка зі слів керівників соцслужб, не перевищувала 1%, екзіт-пол можна із впевненістю назвати успішним. Якщо виходити з даних дослідження, проведеного у день виборів Київським міжнародним інститутом соціології, фірмою СОЦИС та Центром «Громадський моніторинг», то розходження у понад 1% порівняно з даними ЦВКа спостерігалося тільки стосовно двох блоків — «Наша Україна» та «За єдину Україну!» (у першому випадку соцопитування дало результат вищий за офіційний, у другому — нижчий).
З меншою впевненістю можна назвати успіхом вітчизняної соціології передвиборні рейтинги партій і блоків, а також побудовані на них прогнози (обмовимося, що в цьому випадку йдеться виключно про професійні соціологічні структури, оскільки всі інші рейтинги і прогнози, що публікуються напередодні виборів у ЗМІ, — це, швидше, тема для розмови про застосування «брудних технологій» у виборчих кампаніях). Тут у соціологів не все вдалося. Наприклад, згідно з останнім прогнозом, зробленим Українським інститутом соціальних досліджень і Центром «Громадський моніторинг» за даними опитування, проведеного 20— 25 березня, до парламенту напевно проходили і «Жінки за майбутнє», і «зелені». Одночасно соціологи недооцінили прохідну спроможність СПУ О. Мороза та комуністів.
Учора на «круглому столі» у Києві керівники найбільш авторитетних вітчизняних соціологічних служб спробували розібратися, що ж було не так і як можна розцінювати результат діяльності соціологів на цих виборах — як перемогу чи як поразку? Проаналізувавши все сказане, можна сформулювати 6 причин, чому «помилилися» соціологи.
Причина перша — заборона на публікацію соціологічних досліджень щодо партій і блоків протягом двох тижнів до дня голосування. За цей час, відзначив президент Київського міжнародного інституту соціології Валерій Хмелько, враховуючи «виняткову динамічність процесу коливань електоральних настроїв» щодо дев’яти фаворитів гонки (причина №2), насправді багато що могло змінитися. Тим більше, що агітаційну та антиагітаційну кампанію у цей час закон не забороняє. Крім того, саме у ці дні роблять свій вибір респонденти, які ще не визначилися.
Третя причина — суто технологічна. Зі слів Хмелька, вимірюючи електоральну температуру населення, соціологи переважно працювали з квотною вибіркою, а у екзіт-полі використали статистичну, яка виявилася більш точною.
Четвертою причиною стала «суб’єктивність соціологів». Керівник Центру «Громадський моніторинг» Ольга Балакірєва звернула увагу на те, що дані досліджень напередодні виборів виявилися набагато точнiшими, ніж прогнози соціологів на підставі цих даних. На думку О. Балакірєвої, у соціологів, на жаль, ще немає точної методики, за якою можна будувати прогнози, тому вони роблять їх, виходячи зі свого досвіду, знань, зафіксованих тенденцій та інтуїції.
Причина п’ята — невідповідність між вербальною і реальною поведінкою опитуваних. Пояснюючи цей соціологічний нюанс, генеральний директор КМІС Володимир Паніотто навів приклад невідповідності, яка цілком могла відбитися на різниці між результатами соцдосліджень та виборів. З його слів, на заході України непопулярно признаватися в тому, що ти підтримуєш комуністів, а на сході країни — в симпатіях до націонал-демократів, тому іноді респонденти в цих регіонах не дають чесної відповіді на запитання про свої політичні уподобання.
Причина шоста — погана організація виборів, яка, на думку соціологів, могла змінити структуру електорату. Зокрема, на результати виборів могла вплинути неучасть у голосуванні молоді. Зі слів Ірини Бекешкіної, є гіпотеза, що через великі черги на виборчих дільницях частина виборців не стала чекати і не взяла участі у голосуванні. На думку соціологів, найімовірніше, своєї черги не став чекати молодіжний електорат. Таким чином, до речі, частково може пояснюватися низький результат Партії зелених України, «Яблука» та інших партій, які розраховували на молодіжний електорат, зазначила вона. І. Бекешкіна нагадала, що соціологи чекали явку виборців на рівні 75%, а за останніми даними ЦВК явка становила 69%. «Ще потрібно з’ясувати — хто б отримав ці відсотки», — сказала вона.
Природно, всі ці причини спрацювали на якусь конкретну політичну силу, або ж проти неї, у комплексі. Наприклад, коментуючи на прохання журналістів несподівано високий результат Соціалістичної партії України, директор Українського інституту соціальних досліджень Олександр Яременко передбачив, що респонденти приховували свої політичні симпатії, оскільки СПУ знаходиться у подвійній опозиції — і до влади, і до комуністів. Свою роль у визначенні реального рейтингу СПУ зіграла приблизно також неточність вибірки.
