Незважаючи на подальше посилення владної вертикалі Президента Віктора Януковича, «роботу по організації української громади треба проводити спокійно», — вважає представник опозиційних сил Тарас Стецьків. І така робота, за його словами, вже ведеться. Проте результатів цієї роботи поки що не видно, і навіть коли громадяни самі організовуються (захищають від знищення парк Горького в Харкові), депутатів-опозиціонерів чомусь не чутно і не видно. Про результати ста днів президентства Віктора Януковича, про «російський сценарій» і про діяльність опозиції говоримо з народним депутатом України Тарасом Стецьківим.
— Тарасе Степановичу, сто днів президентства Віктора Януковича. Ваша оцінка.
— Головний підсумок — це вибудовування влади на російський зразок, тобто копіювання російської вертикалі влади. У внутрішній політиці — це спроба вибудувати правила гри через незаконно сформовану парламентську більшість. У зовнішній політиці — це політика васалітету по відношенню до Росії, тобто фактичне перетворення України з міжнародного суб'єкту політики на об'єкт. Реформ ніяких не було і бути не могло, тому що основний лозунг влади — це стабілізація. Жодних реформ і в соціальній сфері. У цілому ж моя оцінка негативна, ніякого позитиву. Взагалі, при такій моделі влади важко очікувати якоїсь серйозної модернізації країни.
— В Україні можливий «російський сценарій»?
— Ні. Такий сценарій в Україні провалиться. Янукович, на жаль, цього не розуміє і все одно будує авторитарну модель. У нас же інше суспільство (більш розвинені громадянські інститути). Російська модель можлива за двох обставин — це ресурсний потенціал (нафта, газ) і інтелект спецслужб. В Україні немає ні першого, ні другого. Ця модель в Україні приречена, вона лише тимчасово вибудує якусь стабілізацію, і ніяка модернізація не відбуватиметься. Зрештою, ця влада у своїй історичній перспективі не має шансу.
— Угода між українською і російською спецслужбами вже підписана. Можливо, це початок «російського сценарію»?
— Взагалі, підписання такої угоди — це неприпустима річ. Кожна нормальна країна захищає свою безпеку, в тому числі за рахунок власної контррозвідки, а у нас під приводом базування російського флоту допускають спецслужбу іноземної країни на нашу територію. Це відверте послаблення українського суверенітету.
— З вашої точки зору, чому Президент своє звернення до українського народу озвучував не в парламенті, як зазвичай це було в попередні роки, а в Палаці «Україна»?
— Повторюю, Янукович копіює російську модель. Аналогічні помпезні звернення були свого часу за президента Путіна, тепер за президента Медведєва, які, в свою чергу, скопійовані зі з'їздів ЦК КПСС. Це символічні речі, це спроба повернутися до Радянського Союзу. З іншого боку, це неповага до українського парламенту і парламентаризму загалом. В Україні вже склалася практика, коли подібні звернення озвучувалися тільки в стінах парламенту, тому що Верховна Рада — це вищий представницький орган народу.
— Про команду, яка нині керує країною, завжди говорили як про сильну та прагматичну (принаймні, яка буде захищати хоча б свій власний бізнес). Чому сьогодні стратегічні металургійні комбінати переходять до рук російського бізнесу?
— У нас ніколи не було ніяких ілюзій з приводу того, що вони будуть робити. В основі діяльності цих людей лежать два комплекси. Перший — «это русские люди», вони не захищають Україну, тому що ментально знаходяться в «русском мире»: Янукович, Азаров, Клюев, Табачник... Вони мислять себе як «часть русского государства». Другий — це комплекс колишніх кримінальних злочинців. Значна частина людей, які сьогодні представляють Партію регіонів свого часу мали проблеми з кримінальним кодексом, тому вони ведуть політику, керуючись не українськими національними інтересами, а інтересами особистого збагачення і підлеглості Росії. Вони мислять таким же чином, як, наприклад, «губернатор Краснодарського края чи Чукотки». Але, зрештою, це означає, що всередині цієї політичної сили рано чи пізно наросте суперечність, тому що в будь-якому разі олігархи Партії регіонів не зацікавлені в сильній експансії російського бізнесу на території України.
Стосовно металургійних заводів. Тут росіяни просто обвели Януковича «вокруг пальца». Спочатку вони залишили флот і віддали нам нібито дешевий газ, але для кого? Не для народу — для олігархів. Тепер же вони скупують металургію, де будуть використовувати цей же газ, який, виходить, самі для себе і зробили дешевим.
А коли Росія забере все, що їй потрібно в Україні, тоді для них Янукович стане нецікавим, вони його перетворять в генерал-губернатора або взагалі забудуть про нього.
— Як ви оцінюєте прийнятий у першому читанні законопроект про внутрішню та зовнішню політику України?
— Він прийнятий з однією метою — прибрати згадку про НАТО й написати фразу про позаблоковий статус України. Це не закон, це демагогічний документ, який складається з набору різних гасел. Він не має нічого спільного із законодавством, із правом, із Конституцією України. Цей ритуальний жест потрібен був для того, щоб в черговий раз Янукович став на коліна перед Росією. Прибрати НАТО і проголосити позаблоковий статус — це вимога Росії, все решта в законі можна не читати, тому що це твір на вільну тему, його не можна застосувати на практиці.
— Так, згадку про вступ в НАТО забрали, але ж був період (2002—2004 рр.), коли Віктор Янукович підтримував курс на НАТО.
— Тоді Янукович залежав від Кучми, а Кучмі треба була прогнутися перед Заходом після «касетного» та «кольчужного» скандалів. Для Януковича питання НАТО не було важливим. До речі, для нього позаблоковість — це теж неважливе питання...
— Але ж все ж таки був час, коли Віктор Янукович міг піднятися вище за власні та партійні інтереси в питанні НАТО. Можливо, причиною зміни поглядів також стала неспроможність помаранчевої влади забезпечити вступ України в Північноатлантичний альянс?
— Те, що Ющенко за ці п'ять років нічого не робив для інтеграції нашої країни в Альянс — це знають всі. У тому числі через наслідки його керування двері НАТО сьогодні перед нами закрилися.
— Який у такому разі рецепт від опозиції?
— Безумовно, суспільство, опозиція мають організуватися, повинна бути громадянська самоорганізація. Рано чи пізно це відбудеться, тому що така робота зараз ведеться. Єдиний вихід із ситуації — це позбавити Партію регіонів влади шляхом виборів і швидко поскасовувати всі рішення, які вони наплодили. Роботу по організації української громади треба проводити спокійно, бліцкригу не буде.
— Що конкретно зараз робить опозиція?
— Я ж кажу, займається організацією української громади.
— У Харкові українська громада вже самоорганізувалася: люди своїми тілами закривають шлях екскаваторам, лягають під бензопили, не даючи зрубувати дерева в парку імені Горького. Де опозиція?
— Оце і є опозиція. За такими громадянськими активістами майбутнє.
— Це представники громадянського суспільства. А де представники парламенту — депутати від опозиції?
— Це треба питати в опозиції, а не в мене. Задавайте такі питання лідерам опозиції.
— Ви ж представляєте опозицію?
— Я і кажу, що я роблю. Ми займаємося громадянською самоорганізацією. Парк в Харкові, вбивство студента в Києві та багато інших речей, яких з кожним днем буде ставати все більше і більше — цим я і займаюся. Хто виграє — влада чи опозиція — залежить від того, хто буде мати більшу силу. Я переконаний, що перемога буде за нами.
