Після трагічних подій у московській підземці в Криму знову заговорили про загрозу тероризму. Деякі проросійські політичні сили (партія «Російський блок» і організація «Таврійський союз») вимагали заборонити діяльність представницького органу кримських татар «задля уникнення здійснення протиправних, у тому числі терористичних актів на території АРК». До того ж, за тиждень до цього колишній начальник кримської міліції Геннадій Москаль заявляв, що в Криму відбувається процес «витиснення» кримських татар із влади, що може укріпити позиції екстремістів в особі партії «Хізб-ут-Тахрір».
НЕБЕЗПЕЧНА РИТОРИКА
До інформаційного поля були вкинуті два взаємовиключні послання: у першому випадку меджліс розцінюється як джерело загрози, а в другому — перешкода поширенню в автономії екстремістської ідеології. Хто правий, а хто — ні? Або краще запитати, що робити в такій ситуації, і чи варто нам боятися терактів на території Криму?
Проросійські політики стверджують, що заяви керівництва меджлісу про створення на території Криму етнічної держави «створюють умови для можливих терористичних акцій у майбутньому». При цьому не вказується, чи несуть саме кримські татари таку загрозу, чи їхні дії спровокують майбутніх терористів. У меджлісі такі заяви назвали брехнею і провокацією, націленою на дестабілізацію ситуації у Криму. На думку керівника відділу зовнішніх зв’язків меджлісу Алі Хамзіна, в «Російському блоці» та «Таврійському союзі» намагаються таким чином зруйнувати стабільні взаємини України з ЄС та США, «формуючи уявлення про нашу державу як про недемократичну країну». «Це провокаційне звернення здатне викликати не лише міжнаціональний конфлікт, але і в цілому створити небезпеку для територіальної цілісності України», — заявив Алі Хамзін.
За цими, здавалося б, звичними перепалками ми в реальності ризикуємо прогледіти виклики, від яких можуть постраждати всі, незалежно від національності та політичних переконань. Справді, тероризм як систематичне використання терору в політичних цілях не- має чіткого визначення, він багатогранний. При цьому сама лише загроза тероризму (не важливо, в яких його проявах) використовується всіма учасниками політичного процесу у власних цілях.
Як відомо, 23 жовтня минулого року оперативники СБУ разом зі співробітниками МВС затримали в Криму двох активістів руху «Ат-Такфір валь-Хіджра», в яких вилучили вибухівку та зброю. За інформацією Юрія Луценка, який тоді керував МВС, екстремісти готували вбивство Мустафи Джемільова. При цьому сам Мустафа Джемільов висловив переконання, що за заарештованими екстремістами стояли російські спецслужби. Місцева влада, у свою чергу, висловилися скептично щодо формулювань: «терористи», «екстремісти», «ісламські екстремісти» тощо.
У Республіканському комітеті АРК у справах релігій тоді не змогли ні підтвердити, ні спростувати інформацію про те, що на території Криму діяли «такфірівці». Заступник голови відомства Айдер Булатов застеріг від зайвого заполітизовування цього питання і закликав обережніше використовувати в політичній риториці слова «тероризм» і «екстремізм». «Це питання перед виборами (президента України. — Авт.) знову було підняте зі сміттєвої корзини. Зрештою ми побачили, що ніяких терористів не було, інакше б цією справою зайнялися компетентні органи, зокрема, СБУ. Питання залишилося на рівні кримського Главку міліції, значить, ні про який тероризм тут не йдеться», — зауважив він.
А ПРОВОКАЦІЙНІ Ж КАРТИ ЗАКІНЧУЮТЬСЯ
Складається парадоксальна ситуація: півроку тому лідер меджлісу Мустафа Джемільов ледве не став жертвою терористів, а тепер для певних політичних сил місцевого значення меджліс несе таку загрозу. Причина цих заяв криється в іншому.
Традиційно проросійські сили культивували кримське політичне поле, використовуючи теми мови, НАТО і міжнаціональних стосунків. Із приходом до влади команди регіоналів на чолі з Віктором Януковичем, «професійні» росіяни в Криму залишилися без першого і другого.
Те, що вони вимагали від колишнього президента Віктора Ющенка «дотримання прав російськомовного населення» і нещадно критикували його за «прозахідний курс», ще якось укладалося в логіку подій. Складно уявити, щоб Російська община, наприклад, стала пред’являти новій владі звичні претензії, тим паче, що вони в одній коаліції у стінах ВР АРК.
Щороку активісти цих організацій протестували проти проведення в Криму навчань «Сі Бриз» за участю військ країн-учасниць НАТО. Як їм діяти цього року — також незрозуміло. Бо, за словами міністра оборони Михайла Єжеля, всі міжнародні військові навчання за участю Збройних сил України, заплановані на цей рік, будуть проведені відповідно до графіка. «Це стосується міжнародних навчань «Сі Бриз», відкритих для партнерів, як одного з основних заходів бойової підготовки Військово-Морських сил України», — заявив міністр.
Тому вказаним політсилам у Криму не залишається нічого іншого, як розіграти й без того затерту національну карту.
КОМУ ЦЕ ВИГІДНО?
Не буду оригінальним, якщо скажу, що нагнітання «терористичної істерії» вигідне за межами України. Перш за все, в Росії, оскільки дестабілізація ситуації в АРК може бути використана як привід для втручання і необов’язково військового. Хоча насторожує той факт, що ще в жовтні 2009 року Держдума РФ дозволила використання російських військ за межами федерації.
У відповідь на це євроскептики місцевого розливу можуть заперечити, мовляв, варто увійти до союзу з Росією та Білоруссю, як ця проблема відпаде сама по собі. Разом із тим, з погляду протистояння терористичній загрозі, цей альянс невигідний громадянам України, а кримчанам він невигідний удвічі. Бо союзна держава, на прикладі тієї, яку стільки років «успішно» будують Мінськ та Москва, передбачає спільне використання збройних сил країн-учасниць. Не думаю, що українці по обидва боки Дніпра мають бажання воювати за чужі інтереси в Осетії, Абхазії, Чечні або десь іще. У такому разі українські міста можуть виявитися метою для таких же терористів-смертників, які забрали життя чотирьох десятків людей у московському метро.
Періодично з’являється інформація про те, що на території Криму готують радикальних ісламістів. Зокрема, минулого літа в ЗМІ звучала така інформація про медресе в селищі Азовське, але й вона не отримала підтвердження.
Боротьба з екстремістами — справа відповідних служб, діяльність яких, згідно із законом, засекречена. Бо, пардон за тавтологію, «тероризувати» населення інформацією про «терористичну загрозу» — заважає їхній роботі. Тим більше в Криму, де етноконфесійна напруженість, хай і поступово, але слабшає, і це не може не радувати. Тим кримчанам, які не мучать себе політичними питаннями, «терористична істерія» не вигідна тому, що до початку курортного сезону залишилося небагато часу, а подібні інформаційні атаки не сприяють напливу відпочивальників. Їх і без «терористів» щороку все менше і менше.
