Те, що відбувається під куполом єдиного законодавчого органу країни, нагадує театр абсурду: кілька днів поспіль опозиціонери блокували Верховну Раду, з пафосом заявляючи, що стоятимуть до переможного кінця, який у цьому конкретному блокадному випадку означає відставку міністра МВС Юрія Луценка. Але «принципові» регіонали чомусь не зареєстрували досі проект постанови про задоволення заяви головного міліціонера країни, обмежившись лише творчістю — розвішуванням плакатів у сесійній залі та «натюрмортом» із пляшки горілки з міліцейським кашкетом на трибуні ВР.
Добре чи погано, але це факт: на сьогодні мінімальних 226 голосів «за» відставку голови міністерства внутрішніх справ у парламенті немає. Разом із тим Рада так і не діє. А лідер фракції, що ввела парламент у ступор, пан Янукович, до речі — рядовий депутат, який поточного тижня зобов’язаний бути присутнім у сесійній залі, роз’їжджає регіонами, і навіть не спромігся пояснити суспільству логіку деструктивних дій своїх партійних соратників.
Спікер пішов ще далі. У той час як на весь світ транслюється об’єктивна картинка порожньої й страйкуючої Верховної Ради, замість того, щоб шукати шляхи виходу з блокадного лабіринту, Володимир Литвин виїжджає у відрядження до Санкт-Петербурга і розповідає російським колегам, чому криза так сильно ударила по українських позиціях... Усе б смішно, якби не так сумно. Наші парламентарії можуть за одну ніч «зготувати» і затвердити нову Конституцію, але ось уже тиждень ламають голови над тим, як відправити у відставку одного міністра. І, схоже, всіх цілком влаштовує ситуація, коли парламент працює або простоює «за бажанням трудящих». А що було б, якби за формулою: «хочу — працюю, хочу — блокую», діяли вчителі, медики, шахтарі, правоохоронці? Але найгірше в цій ситуації те, що такі підходи, схоже, всіх влаштовують. Президент і словом не обмовився, що втрачати час, коли потрібно приймати антикризові закони, — це грати проти своєї країни. Прем’єр і зовсім не коментувала парламентський ступор, неначе нічого й не сталося... Вибіркова робота ВР (залежно від того, як захочеться опозиції або коаліції) стає нормою. Куди зайде країна з такими «поводирями»? Про це й не тільки «День» розмовляє з політичними експертами.
Віктор НЕБОЖЕНКО, директор Соціологічної служби «Український барометр»:
— Я вважаю, що одна з проблем нинішнього конфлікту з головою МВС має суто піарівську природу і полягає в тому, що в цей же час, як то кажуть під шумок, розвертається інший страшний конфлікт, коли суд і Генпрокуратура виступили проти заступника голови Служби безпеки України Тіберія Дурдинця. Відверто вам скажу, що для політичної системи це набагато сильніше потрясіння, ніж інцидент із міністром внутрішніх справ. І, вочевидь, еліта загалом-то не готова до подій, що розвертаються навколо Генеральної прокуратури та СБУ, і тому вся увага перенесена на Луценка. Але, я вважаю, що великих якихсь наслідків, і в моральному, й в кримінальному плані щодо справи Луценка не буде.
В інциденті з заступником голови СБУ, зрозуміло, відсотків 80 — це політичне замовлення, але разом із тим те, що Служба безпеки України хвора і її трясе — це також безсумнівно. Чесно кажучи, такого ще ніколи не було, щоб один підрозділ СБУ увійшов у конфлікт з іншим підрозділом. І питання далі стоїть ребром: або скасовувати рішення суду, або заарештувати Тіберія Дурдинця. Такого роду історії не було в Україні з 1957 року...
«Трясе» не лише СБУ, але й інші силові відомства країни. Адже річ у тім, що це хвороба загалом усіх гілок влади: виконавчої, законодавчої. Раніше був конфлікт Президента, прем’єр-міністра та Кабміну. Тепер хвороба пішла далі. Конфлікти пішли на інші рівні державного організму. Словом, хвороба стала глибшою. Тобто губернатори проти голів облрад, МВС проти прокуратури, прокуратура проти СБУ, СБУ проти «Нафтогазу»... Це вже не лікується якими-небудь радикальними миттєво діючими засобами.
Суди у нас, на жаль, стали комерційними біржами, де можна замовити будь-яке, потрібне тобі рішення, але, звичайно ж, ти перебуваєш у жорсткій конкуренції з такими самими охочими змінити це рішення. Суди активно використовуються політиками як під час та між виборами, так і зараз, що ми бачимо безпосередньо в поточній політичній діяльності. Навіть вірні, суворі рішення Конституційного Суду України (допустімо, як зараз — суто юридичне рішення про скасування виборів Президента 25 жовтня 2009 року) все одно політично дестабілізують ситуацію. Українська державна машина дуже серйозно хвора і ця хвороба заходить на недосяжні поверхи.
Країна уперше за 80 років переходить від державної власності до приватної. І поки не буде закінчений процес приватизації в Україні, поки не настане легалізація приватної власності, не буде ніякого права в нашій країні. Лише приватна власність потребує права. Це постулат, ось у чому річ. Якщо в нас кожного разу, кожна нова політична група, що приходитиме до влади, буде забирати власність, значить, знову не діятиме закон. Закон, мається на увазі, як правовий регулятор усіх одночасно.
Скільки чекати? Тепер усе хитається, а плюс до цього ми потрапили в економічну кризу. Тому, я гадаю, не менше п’яти-десяти років. І, повірте, це дуже оптимістичні прогнози.
Віталій БАЛА, директор Агентства моделювання ситуацій:
— Зараз багато каменів летить у бік голови Кабміну, мовляв, прем’єр тримала непристойно довгу паузу і не коментувала інцидент з Юрієм Луценком. Але, на мій погляд, Тимошенко зайняла зважену і конструктивну позицію. До речі, логічно було б, якби таку саму позицію зайняв Президент. Я не є прихильником Луценка. Але мені в цій ситуації не подобаються три речі.
Перше. Коли ще не було ніяких фактів, Партія регіонів уже почала розмахувати прапорами, збирати мітинги тощо. Наскільки мені відомо, вони вже зібрали понад тисячу підписів міліціонерів у Донецьку за те, щоб Луценко пішов у відставку. Крім цього, регіонали почали блокувати трибуну Верховної Ради, забуваючи про скандал із паном Рудьковським — міністром транспорту та зв’язку в уряді Януковича.
Другий момент. Мені не подобається, що в цьому скандалі Партія регіонів використала дитину і сім’ю Луценка, чим просто переступила межу.
Третє. Партія регіонів, піднявши весь цей шум, веде війну не так із Луценком, як із Тимошенко, щоб розпустити Верховну Раду. Вони тим самим серйозно підривають і без того, м’яко кажучи, підмочений імідж України в Європі.
Якщо дійсно, що документально підтверджено, міністр МВС України поводився неадекватно, ця проблема вирішуватися повинна гранично спокійно. Він пише заяву, її приймають, і всі, як то кажуть, до побачення сказали і жодних проблем. Однак цього не сталося.
Великий «сюрприз» регіоналам, по-перше, зробив сам Луценко, написавши заяву про відставку, по-друге, Конституційний Суд, який ухвалив рішення, що дата президентських виборів 25 жовтня — нелегітимна. Ось і питається: що далі робитимуть регіонали? Адже Верховній Раді необхідно зібратися на пленарне засідання для того, щоб проголосувати постанову про нову дату президентських виборів. Цей факт є ще одним свідченням того, що грядуща президентська виборча кампанія буде негарною, примітивною, рефлекторною та емоційною. І тому в мене, відверто вам скажу, наша українська політика викликає, як мінімум, алергію. Їм, повірте, до того місця, на якому всі люди сидять, і Україна, і антикризова програма, і все інше. Можливо, я говорю дуже відверто і дуже емоційно, проте правду: мені це все дійсно огидно спостерігати. Ну, як так можна ставити постійно й послідовно свої примітивні інтереси вище інтересів України та громадян..?
Андрій ЄРМОЛАЄВ, президент Центру соціальних досліджень «Софія»:
— На мій погляд, для прем’єр-міністра сьогодні на першому місці стоїть, швидше, проблема неспроможності, неповноцінності коаліції, ніж подальша доля одного міністра, навіть такого важливого як міністра МВС. Саме цим, вважаю, і була зумовлена тривала мовчазна пауза прем’єр-міністра, коли вона не коментувала ні інцидент із Луценком, ні парламентські перипетії. З одного боку, Юлія Тимошенко зробила все, щоб Луценко не був звільнений у ці дні. Я гадаю, прем’єр врахувала особливу ситуацію, в якій опинився Юрій Луценко. Тим більше, що йому найближчим часом загрожує не лише розслідування інциденту в Німеччині, але і внутрішнє розслідування, пов’язане зі справою Колеснікова. Тому мінімальна недоторканність Луценку потрібна, як повітря. З цим я пов’язую також і позицію пропрем’єрської фракції БЮТ, яка відмовилася голосувати за відставку міністра МВС і чекає офіційні документи.
У будь-якому випадку, ми не повинні говорити про те, хто керує силовиками, і як це вплине на вибори (бо там їхня роль мінімальна), а повинні говорити про роздробленість силових структур, про їхню дискваліфікацію, про корумпованість, про низький авторитет. Я вважаю, що з таким набором проблем жодне силове відомство України не в змозі вплинути ні на виборчий процес, ні на склад та долю влади.
В експертному середовищі прозвучали думки про те, що регіонали використовують скандал із Луценком, але насправді домагаються дострокових парламентських виборів. На мій погляд, це велике перебільшення. Швидше, регіонали отримали можливість маленького, але дуже важливого для них і політичного, і психологічного реваншу. Юрій Луценко довгий час був подразником для регіоналів. Він часто до місця й не до місця, хизувався своїм іміджем «польового командира» помаранчевої революції і багато своїх дії супроводжував риторикою стосовно завоювання Майдану. Для регіоналів політична, а тим більше репутаційна поразка міністра МВС — дуже символічна подія. Я вважаю, саме тому регіонали намагалися вичавити максимум із цієї ситуації. Блокування трибуни, демонстрація недієздатності і неефективності коаліції тощо.
Чи відбудуться дострокові вибори в парламент? Вибори до представницьких органів проходять щомісяця в різних державах, із різними наслідками і це не призводить до кінця світу: ні в провідних країнах, ні в тих, що розвиваються, ні у відсталих. Лише в Україні чомусь вибори розглядаються через призму доцільності. 2007 року ризиків не було, 2009-го ризики можна прирівняти до катастрофи. Переконаний, що вибори можна й потрібно було провести ще навесні цього року і запевняю вас, що ситуація б уже змінилася, як мінімум, у парламенті.
Згодний із Президентом, що зараз достатніх правових підстав для організації дострокових парламентських виборів через поняття указу Президента немає. І, вочевидь, найближчим часом такі обставини не виникнуть. Питання полягає в іншому. Практично всі провідні політичні сили (як і в коаліції, так і в опозиції) розуміють, що цей парламент — не довгожитель і його доля прямо пов’язана з грядущими президентськими виборами. Враховуючи те, що питання дати президентських виборів досі не вирішене і остаточно заплутане, консультації про те, як проводити ці вибори, не мають сенсу. Інша річ, що інтереси різних сторін пов’язані з тим, коли проводити ці дострокові вибори. Одні зацікавлені провести їх до президентських виборів і використати як трамплін на президентських виборах. У цьому переважно зацікавлені й регіонали, і частина нинішнього оточення Ющенка, яка досі перебуває в стані ілюзії про можливий успіх діючого Президента.
Інші політичні сили не приховують свого бажання і готовності провести дострокові парламентські вибори відразу після президентських. До речі, ціла низка депутатів від БЮТ прямо або непрямо дали зрозуміти, що так, такі вибори будуть організовані у випадку, якщо влада буде нестабільною. А я вам гарантую, що вона буде нестабільною і майбутній переможець на президентських виборах у першу чергу займеться створенням умов для проведення дострокових парламентських виборів.
Я не виключаю, що дострокові парламентські вибори будуть проведені не на основі указу Президента, а на основі вимушеного політичного рішення самого парламенту. І ситуація з Луценком, до речі, продемонструвала, що ми перебуваємо в критичному становищі: без коаліції, без відповідального уряду, без стабільної взаємодії законодавців та виконавців. Повірте, ще два-три подібні скандали і система управління в країні звалиться. Тому рано або пізно парламентаріям доведеться проводити консультації про призначення дострокових виборів Верховної Ради без указу Президента. Варіантів яких-небудь нових коаліцій у цьому складі парламенту і при цьому стані відносин я не бачу. Інша річ — після виборів: оновляться політичні команди, притихнуть пристрасті, ось тоді можливі нові, до речі, в тому числі й несподівані компроміси.
Віталій КУЛИК, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства:
— Якщо говорити про вірогідні дострокові вибори до ВР, то необхідно сказати, що, згідно з Конституцією, повноваження Президента щодо розпуску парламенту закінчуються в травні місяці. Для регіоналів, звичайно ж, було б ідеально провести суміщені парламентсько-президентські вибори. Але, я вважаю, що регіонали не зможуть, скажімо так, дотягнути до кінця — до розпуску ВР і обмежаться лише політичним трупом Луценка.
Проводити вибори за чинним виборчим законодавством недоцільно. Ми в такому випадку отримаємо таку саму Верховну Раду і майже в такому самому складі. Можливо, з’являться кілька нових гравців, не більше того. Це, по-перше. По-друге, для того, щоб провести вибори, які дозволяють обрати якісно новий парламент, як повітря, необхідна зміна виборчого законодавства. Але за термінами ми такі зміни не встигаємо внести в будь-якому випадку. Тому проведення дострокових парламентських виборів зараз є проблематичним у багатьох відношеннях. Гадаю, логічніше говорити про формування нової коаліційної більшості, що зможе реалізувати конституційні наміри певних гравців. Наприклад, Партії регіонів та Банкової.
ДО РЕЧІ
Парламент відкрився, щоб піти на перерву
Учора регіонали продемонстрували, що не збираються доводити ситуацію до розпуску. Перший заступник голови Верховної Ради Олександр Лавринович відкрив ранкове засідання парламенту. У сесійній залі зареєструвалося аж 375 депутатів. Щоправда, попрацювали нардепи недовго — через хвилину Олександр Лавринович оголосив добову перерву для консультацій. Мовляв, політикам необхідно визначитися, «яким чином повинна бути розглянута заява Юрія Луценка».
Засідання закрили, але антиалкогольна кампанія в Раді продовжилася. Плакати вирішили не знімати. Навіть з’явився один новий, уже на помаранчевому фоні. На ньому значилося: «Закон один для всіх, Юро?»
Але хай там як, Раду розблокували. А значить, усі розмови про змову між Президентом та Партією регіонів, мета якої — дострокові вибори, не мають під собою жодних підстав.
— Наші колеги дуже занепокоєні, що може бути використана підстава (для розпуску парламенту) через те, що 30 днів не працює Рада. Щоб зняти всілякі інсинуації з цього питання, сьогодні наш представник від Партії регіонів, перший віце-спікер Лавринович Олександр Володимирович, відкрив засідання Верховної Ради, — підкреслив регіонал Олександр Єфремов.
Також Єфремов повідомив, що до парламенту надійшли матеріали від посольства України в Німеччині, які підтверджують, що міністр Луценко перебував у стані алкогольного сп’яніння в аеропорту Франкфурта-на-Майні. За його інформацією, Україна ось-ось отримає «найсмішніше німецьке відео» п’яного Луценка — відеозапис із німецького аеропорту.
Проте бютівці вважають, що німці посоромляться передавати Україні шокуюче відео з п’яним міністром.
— Я впевнений, що не всі документи німецька сторона надасть, бо там триває слідство, і вони визначаються, передавати до суду цю справу чи не передавати, — вважає бютівець Сергій Міщенко.
Але прийдуть «усі документи» чи ні, домовляться депутати чи ні, в будь-якому випадку в вівторок Рада почне працювати — регіонали погодилися зробити «вікно» для прийняття антикризових законів.
