Цього місяця буде півроку уряду Тимошенко (точніше, 18 червня). А півроку — це вже термін. Уже можна підбивати якісь підсумки й давати оцінки. На останньому засіданні Кабміну Юлія Володимирівна впевнено заявила: уряд дав чудове економічне зростання.
— Здійснюються великі інвестиції в Україну, й за рахунок детінізації ми маємо право розраховувати на 20 млрд. гривень до бюджету, за рахунок яких уряд може розрахувати додаткові витрати бюджету. Це результат п’яти місяців. І я хочу подякувати всім міністрам, податковій адміністрації й митній службі за те, що ми маємо такий результат. Будь-який уряд міг би цим пишатися, — похвалила себе прем’єр.
Як і слід було чекати, в опозиції аж ніяк не поділяють захвату прем’єра:
— Це уряд втрачених надій і грабель, — сказав у розмові з «Днем» Тарас Чорновіл. — Я не є противником Юлії Тимошенко, я їй не ворог, колись ми були навіть великими друзями, і я її високо оцінював. Але є проблема загальної, кінцевої результативності. І мені абсолютно однаково, винна Тимошенко чи Ющенко зі своїм Секретаріатом. Опозиція, крім короткого періоду пов’язаного з НАТО, не заважала їм працювати. Вони можуть працювати. Те, що вони не знайшли спільної мови, — це їхня спільна провина, й Президента, й прем’єра. Але зрештою сумарно результат від діяльності цього уряду й цього Президента абсолютно мінусовий.
Ось нам Пинзеник розповідає про профіцит. Але який профіцит, якщо уряд не виконав своїх зобов’язань десь на 50 %! Це як у анекдоті:
— Мамо, люди в селі про нас так добре говорять!
— А хто говорить?
— Ви про мене, а я про вас.
Чому б не сказати, ми живемо при комунізмі, при розвиненому капіталізмі або в раю. Я вважають, що цей уряд повного провалу.
Задля справедливості ми звернулися до експертів «Дня» з проханням оцінити роботу уряду за півроку: що вдалося, а що ні.
Олег МЕДВЕДЄВ, політтехнолог:
— Мабуть, головне досягнення уряду — те, що йому вдалося пропрацювати півроку в тій важкій ситуації, яка склалася, і при цьому продемонструвати досить багато позитивних результатів. Хоч якби уряд працював за інших умов (неопозиційного Президента), таких позитивних змін, звісно, могло б бути більше. Твердження, що Тимошенко не справляється з економікою і в Україні спостерігається економічна криза (яку, ймовірно, плутають із політичною), не витримує жодної критики. В Україні триває досить високе економічне зростання. За підсумками першого кварталу, зростання ВВП перевищує 6%. Дуже високі темпи промислового зростання, йде зростання у сфері сільського господарства. Дуже істотний, це також було зафіксовано урядом днями, приріст прямих іноземних інвестицій. За перший квартал цього року він став рекордним порівняно з усіма періодами існування України. Уряд отримав досить високу інфляцію від Януковича. Нагадаю, що за підсумками 2007 вона становила 17%, а якщо вимірювати інфляцію останнього кварталу минулого року, то її річний темп становив 30%. За кілька днів ви почуєте інформацію, що в Україні відбувається вповільнення інфляційних процесів. До речі, думаю, не варто пояснювати, що інфляція є загальносвітовою проблемою, з якою зіткнулися всі країни світу. Кожна у своїх масштабах, проте цю проблему мають усі. В Україні ж зроблені перші кроки в уповільненні інфляції. Це велике розчарування для опонентів прем’єра, тому що в політичній боротьбі розрахунок був на те, аби Тимошенко на інфляції зламала собі шию. При цьому хочу зазначити, що реальні прибутки населення цього року зростають. Це означає, що приріст прибутків населення — вищий за інфляцію. І, таким чином, втрати населення від інфляції також компенсуються. Можна ще сказати, що значно зросли прибутки до бюджету завдяки протидії контрабанді. Вдвічі порівняно з минулим роком зросли прибутки від мита, й бюджет України виконується з профіцитом. Безумовно, за тих важких умов, у яких працює уряд, він має не дуже багато можливостей для структурних реформ, для змін правил гри. Але уряд демонструє непогані економічні результати. Очевидно, що проблеми уряду Тимошенко полягають не в економічній площині. Уряд досить професійний. Проблеми мають політичний характер. Хоч я б не стверджував, що вони персоніфіковані, що це особисті проблеми Ющенка й Тимошенко. У Ющенка як Президента були ті самі проблеми з урядом Януковича. Вочевидь, проблема не в персоналіях, а в системних недоліках нашої нашвидкуруч реформованої 2004 року українській Конституції. Якщо екстраполювати цю ситуацію на якісь побутові приклади, то уявіть собі, чи можна сісти за кермо авта вдвох, і при цьому щоб машина нормально їхала? Безумовно, Україні необхідна конституційна реформа, яка би припинила це двовладдя.
Микола ГОРДІЧЕНКО, доцент кафедри соціально-гуманітарних наук Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки:
— Відверто кажучи, підсумки діяльності уряду невтішні. Триває жахливе зростання цін, особливо на продукти харчування. Деякі з них подорожчали не на кілька відсотків, як нам розповідають, а вдвічі-тричі. Спершу нам казали про «спадок» уряду В. Януковича, зараз — про загальносвітову тенденцію в подорожчанні продуктів. Але ціни на них, як стверджують люди, котрі на цьому розуміються, вже вищі, ніж у країнах Євросоюзу. При цьому складається враження, що ніхто ці ціни не контролює — ні місцева влада, ні уряд. А часом доводиться чути відкриті заяви чиновників, що вони нібито не хочуть «втручатися в ринкову економіку». Хоча, як кажуть, торгова надбавка в супермаркетах доходить до ста відсотків. Не менш дика ситуація і на валютному ринку — очевидно, що штучним здешевленням долара намагаються покрити інфляцію. Так, як це було 2005 року. Якщо врахувати, що українські громадяни, навіть пенсіонери, тримають гроші в «кубушках» саме в доларах, то виходить, що наші кишені «почистили» ще й у такий спосіб. Адже з кожної стодоларової купюри у людей фактично вкрали по п’ятдесят гривень — у масштабах країни, де на руках гуляють мільярди доларів, виходять величезні суми. І хоча прем’єр- міністр відхрещується від цієї історії й каже, що уряд не впливає на політику Нацбанку, в це дуже слабо віриться. Невипадково довіра людей до БЮТу та його лідера знижується. Це показали вибори у Києві. Але річ у тім, що якщо відправити Ю. Тимошенко у відставку, то це з великою долею ймовірності означає нові дострокові вибори в парламент. А вони нікому не потрібні. Ось і виходить, що нинішній уряд залишатиметься біля керма, і ще не відомо, які сюрпризи це обіцяє всій Україні.
Олег ДАНИЛЕЙКО, керівник програм розвитку підприємництва Житомирської регіональної спілки підприємців:
— Можна констатувати, що влада втрачає контроль над ситуацією, і бізнесу необхідно самотужки вирішувати проблеми. Але сказати, що економічне становище погіршилось, не можна, тому що підприємці навчилися пристосовуватись до тих чи інших умов. Зараз добре заробляють адвокати, оскільки посилився тиск на бізнес, то до їх послуг доводиться звертатися частіше. І юристи активно захищають ті чи інші структури в судах. Вважаю, що за цей рік не відбулося нічого позитивного, і навіть вступ до Світової організації торгівлі відбувся якось мляво. Не пройшло жодної політичної чи економічної акції, щоб її провели з натхненням, щоб була продемонстрована якась солідарність. На відміну, наприклад від Польщі, коли вона вступала до Євросоюзу.
Зрозуміло також, що зараз ведеться гра навколо валютного курсу і валютних резервів. Хоча подається це як боротьба із зростанням цін. Але інфляція відбувається в усьому світі, просто у нас, можливо, дещо сильніше. Вважається, що нині страждають експортери. Проте ці втрати ми можемо надолужити в інших сферах, зокрема на ринку нерухомості, в земельній сфері. За великим рахунком, в Україні склалася натуральна система бізнесу, і якщо десь є якийсь позитив, то всупереч діям влади, а не завдяки їм. Але рано чи пізно це закінчиться. Політики загрались, йде боротьба за найкраще місце для себе у майбутніх баталіях, за вигоди найперше для себе. Конфлікт між ними, не буду говорити, хто більше винен, в підсумку негативно вплине на бізнес, тому що той не потребує спалахів і пошуків ворогів. І ще. Вважаю, що пропорційна партійна система виборів дискредитувала себе, бо партії теж не беруть на себе відповідальності за стан справ.
Михайло ВЕРИГІН, економічний оглядач, м. Донецьк:
— На мою думку, загалом роботу уряду можна побачити на превелику силу. Єдине, що він встиг зробити за півроку — це роздати мільйон обіцянок, видати деякій частині населення по тисячі гривень — і це буде все, що можна пригадати. Говорити ж про кризи, які стрясають Україну протягом цього часу — інфляційні процеси, незрозуміла курсова політика Нацбанку, — немає сенсу, тому що про цю сторону дії уряду вже й так дуже багато сказано, і тут все є зрозумілим. Уряд України більше займається політикою, ніж своїм прямим обов’язком — турботою про економіку країни та добробут населення. Можливо, в чомусь права пані Тимошенко, що їй постійно вставляють палиці в колеса і Президент, і парламент, і Секретаріат Президенту, але нарікати на когось у цьому випадку, на мій погляд, не варто, тому що, власне, Роботи — з великої літери — Кабміну не видно — ані щодо подолання кризи, ані щодо подолання протистояння з боку президентської команди, з боку парламенту. А якщо ще врахувати, що в парламенті більшість представляє сила, яка повинна підтримувати уряд, стає абсолютно незрозумілим саме значення діяльності уряду. Крім політичних заяв, скандалів та популістського висловлювання, країна за ці півроку фактично не побачила нічого.
Ігор МЕЛЬНИЧУК, доцент кафедри політології та державного управління Чернівецького національного університету:
— На мою думку, впродовж півроку перебування при владі керівництво уряду та значна частина міністрів більше переймались політикою, ніж вирішували нагальні економічні проблеми. Чинний прем’єр активно займалась політичними питаннями, зокрема, виборами в Києві, готувалась до наступних президентських та парламентських виборів. Поряд з проблемами, які створювали як представники так званої опозиції, так і колеги по коаліції, перш за все, Секретаріат Президента, робота уряду залишає бажати кращого. Все це призвело до того, рівень життя в країні почав знижуватись, тож загалом оцінка діяльності Кабміну буде негативною.
Вважаю, що судячи з тих подій, які сьогодні відбуваються в країні, нинішня коаліція себе вичерпала. Потрібне її переформатування в сторону широкої коаліції, тим більше, що попередні домовленості, судячи з усього, вже існують. Можливо, цим пояснюються і нинішні дії пропрезидентських сил. Якщо події розвиватимуться у тому ж напрямку, то найближчим часом слід чекати на усунення Тимошенко з посади прем’єра, але за нинішньої ситуації в країні це навряд чи дасть їй тих дивідендів, на які вона могла розраховувати раніше.
Володимир ПРИТУЛА, голова громадського комітету з моніторингу свободи преси в Криму:
— Самі по собi підсумки роботи уряду України за півроку мають як позитивні, так і негативні риси. До позитивної частини підсумків слід віднести активізацію соціальної політики уряду та курс на підвищення життєвого рівня народу, збільшення виплат пенсій, підвищення зарплат тощо. До негативної частини слід віднести той очевидний факт, що уряд не зміг впоратись з інфляцією.
Разом iз тим, слід мати на увазі, що саме такі підсумки роботи Кабінету Міністрів України зумовлені як об’єктивними причинами, так і суб’єктивними умовами. До об’єктивних чинників слід віднести світову фінансову та світову економічну кризи, а також політичний тиск Росії через підвищення цін на енергоносії, які впливають на стан економіки України не кращим чином та ускладнюють економічні відносини і економічний клімат в нашій країні. До суб’єктивних чинників, які обмежують роботу уряду, слід віднести фактичну відсутність єдності в правлячій політичній коаліції, що зумовлює невизначеність політико-економічного курсу держави. Сюди ж відносимо опозиційність президента до нинішнього складу уряду, та високу політизацію самого управлінського процесу, який зараз проводить Кабінет Міністрів. Так, націленість Юлії Тимошенко на майбутні президентські вибори, наявність у неї президентських амбіцій об’єктивно ускладнюють економічну діяльність уряду, і сама Юлія Володимирівна, очолюючи уряд, мала б враховувати цей чинник та брати до уваги той факт, що вона як Президент — це ще невизначене майбутнє, а вона як глава уряду — це жорстока реальність, а тому її президентське майбутнє повністю залежить від успішності її нинішнього Кабінету Міністрів, а вона ж, здається, таку залежність не завжди бачить, і вже уявляє себе президентом і починає діяти як президент, а не як глава уряду.
Леонід КРАВЧУК, перший президент України:
— По-перше треба сказати, що уряд прийшов до влади в дуже складний період, як всередині країни, так і в світі — зростання цін на енергоносії, зростання цін на продовольство, фінансові проблеми. Я навіть знаю випадок, коли деякі фінансові структури в США згортали свою діяльність через кризу.
Що уряду вдалося? По- перше, це соціальні питання: підвищення заробітної плати (єдина сітка), підвищення пенсій, надання допомоги тим людям, які втратили внески у 90 хроках. Вдалося організувати дійсно реальний наступ на корупцію. До речі, нещодавно Хорошковський доповідав, що тільки за один місяць подвоїлися надходження до державної скарбниці від мита (і це тільки початок). Можна уявити собі скільки грошей проходило повз державний бюджет! Це вже реальні факти.
Уряду вдалося приборкати внутрішню корупцію. Не можна сказати, що вдалося її подолати — лише приборкати. Хоч би зупинити тих людей, які перейшли всі кордони.
Що уряду не вдалося. Не вдалося призупинити інфляцію, не вдалося вгамувати зростання цін (повторюю, для цього були об’єктивні внутрішні й зовнішні причини). Треба було домогтися взаємодії усіх для того, щоб ці питання вирішити. А якщо не вирішити, то хоча б мати ясну й зрозумілу програму виходу з цієї ситуації. Зараз деякі політичні сили тішаться, не переживають, а саме тішаться з того, що уряд має ті чи інші проблеми. Але уряд не повинен працювати емоційно, він має працювати системно та послідовно.
Що стосується київських виборів (хоча це більше стосується БЮТу, ніж уряду), я не вважаю це ані успіхом, ані поразкою. Це не стало Сталінградом для Юлій Тимошенко По-перше, вона посіла друге місце за всіма показниками — і в раді, й Турчинов здобув друге місце на виборах мера. Так, переміг Черновецький. І з цим треба змиритися, не треба шукати причини, пояснення. Необхідно робити висновки, але не треба заважати міськраді виконувати ті рішення, яких потребують кияни. Всі повинні працювати, незалежно від того, хто виграв, а хто програв.
Якщо в Україні підуть справи добре (інфляція й ціни стануть на місце ), то авторитет і рейтинг прем’єра буде зростати. Незалежно від київських виборів. При всій важливості київських виборів — вони не є виборами всеукраїнськими. Там діють інші чинники та інші тенденції. В житті завжди бувають перемоги та поразки. З поразок робимо висновки, а з перемоги не робимо ейфорії, а робимо аналіз для майбутнього.
