Партії сьогодні привертають все більше уваги напередодні майбутніх парламентських виборів. Для їхньої оцінки ми часто користуємося якоюсь мірою віртуальним інструментарієм у вигляді рейтингів партій в очах потенційних виборців на сьогодні, на даний момент, забуваючи при цьому, що в передвиборній гонці партії не стоятимуть на місці, їх будуть вести певні «мотори». Названа книга і демонструє ту нову для України рушійну силу, що веде до перемоги на виборах, якою аналогічно з горезвісним адміністративним ресурсом можна визначити як партійний ресурс. Це та внутрішня сила, накопичена партіями за роки незалежності, що дозволяє їм не просто входити, але й залишатися зі своїми виборцями.
До цього партійного ресурсу можна віднести розповсюдженість, розгалуженість тієї або іншої партії на терені України. Так, представлені абсолютно в усіх областях України 12 партій: від СДПУ(о), що стоїть першою, до КУНу. Всі дванадцять мають по 27 регіональних осередків. Завершують список 18 партій, що взагалі таких осередків не мають. Інші розташовані між ними. Їх настільки багато, що їхній перелік цікавий тільки для політологів, але ніяк не для виборців.
Наступна таблиця демонструє потенціал представленості партій в рамках 783 районних і міських рівнів, наявних сьогодні в Україні. Тут перша п’ятірка виглядає таким чином: СДПУ(о) — 98%, Демсоюз — 91%, «Батьківщина» — 76%, Компартія — 76%, «Громада» — 76%. Сюди можна додати проценти відомих партій уже поза порядком у книзі: Соцпартія — 72%, НДП — 65%, Аграрна — 51%, НРУ — 50%, «Зелені» — 25%, «Реформи і порядок» — 10%. І майже нескінченна кількість тих, хто має все менше і менше. Звісно, все це дані на 1 січня 2000 р. Але з нульових цифр практично неможливо піднятися до висот. Партії вигадані для того, щоб служити «містком» між населенням і владою. Тоді який же це місток, коли цих партій взагалі немає внизу? Юридично вони існують, папери з печатками підтверджують це, а реально їх немає. Та з нічого ніколи не вийде чогось. Партії не зростають у вакуумі або на екрані телевізора.
Розглянутий партійний ресурс відображає як увагу партій до населення, так і увагу населення до партій. Партія не може стати своєю, якщо її взагалі немає в моєму районі. Тоді ми голосуємо просто за особу в телевізорі, яка промовляє розумні речі. Ми голосуємо за красиву краватку лідера такої партії, але ніяк не за саму партію, якої по суті й немає. Десять, двадцять, навіть тридцять відсотків представленості свідчать про жорсткий кордон з третини населення України, яку не вдається перейти. І це є справжня реальність. А улюблені нами рейтинги відображають не реальні, а телевізійні успіхи партій.
