У зв’язку з підписанням Президентом мовного закону Донецька обласна адміністрація дуже швидко організувала мітинг на підтримку цього рішення. У середу о п’ятій годині за київським часом, як у нас заведено, добровільно-примусово на мітинг прийшли працівники державних структур, чиновники й депутати. Загалом перед обладміністрацією зібралося понад дві тисячі людей. У тому, що їх туди «зігнали», немає жодних сумнівів. Кілька підтверджень цьому — автобуси, які всіх централізовано відвезли з місця події, чекали півгодини неподалік площі біля ДонОДА. Крім того, робочий час працівників держструктур на момент початку мітингу ще не закінчився, й фактично вони мали бути ще на своїх робочих місцях. Виникає питання: хто їм дозволив покинути робочі місця? Ще одна причина, напевно найважливіша, — це погляди «добровільних слухачів». Мало хто взагалі слухав те, що говорили промовці, багато хто просто розмовляв між собою про життя.
Звісно, серед тих, хто прийшов на мітинг, були ті, хто підтримує ПР і хто підтримує цей закон. Напевно, вони дуже раді тому, що його «нарешті» ухвалили. Але чому за всі роки існування парламентської більшості цей закон ухвалюють саме тоді, коли починається передвиборна кампанія? І чи не є мовне питання в цьому випадку елементом адміністративного ресурсу, який ПР використовує в своїй агітаційній кампанії? І що, а головне кому, вона хоче довести, проведенням більш ніж двотисячного мітингу добровільно-примусових слухачів?
«Я, наприклад, рада, що закон ухвалили, тому що наші діти зможуть здобувати освіту російською мовою», — говорить працівниця управління Міністерства культури, туризму, молоді й спорту. Зауважу, що за весь час навчання автора у вищому навчальному закладі Донецька (а це п’ять років, 2007—2012) лише деякі викладачі запитували, якою мовою студенти хочуть, щоб їм викладали. Більшість викладачів, не запитуючи, вели навчання російською. І такою є ситуація в багатьох вишах Східної України. Це абсолютно не є каменем у город цих викладачів, швидше, навпаки, підтвердженням того, що мовна проблема є надуманою. І виходить, що байдуже, якою мовою викладають у вишах, головне, зробити мову засобом підвищення рейтингу партії на виборах.
Треба ж щось обіцяти...
«ОБРАНО ШЛЯХ ЗНИЩЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ»
Андрій ІЛЛЄНКО, «Свобода»:
— Підпис Януковича під Законом про мови означає, що він обрав шлях знищення суверенітету, подальшої ліквідації української державності. Такий крок він робить не вперше: наприклад, можна пригадати Харківські угоди. Отже, політичні наслідки цих дій для Януковича очевидні: він остаточно втратив свою легітимність як Президента України.
Коли ми відбивали атаки «Беркута» під Українським домом, ми показали свою готовність до рішучих дій. Найближчим часом ми визначимо наші подальші кроки в контексті підписання цього Закону. Але найголовніше, що потрібно зробити зараз — не віддавати жодного голосу за Партію регіонів та її сателітів. Тоді наступний парламент відмінить закони, котрі прийняла антиукраїнська більшість.
«ЯНУКОВИЧ ВЧИНИВ НЕ ЯК ГЛАВА ДЕРЖАВИ, А ЯК АГІТАТОР ПАРТІЇ РЕГІОНІВ»
Володимир КУРІННИЙ, «УДАР»:
— Ми негативно ставимося до факту підписання мовного Закону як передвиборчої технології Партії регіонів, котра реалізується на наших очах. Можна сказати, що на важелях у гаранта Конституції стояли спокій, єдність, стабільність у країні та виборчі успіхи однієї партії — він обрав друге. Янукович вчинив не як Глава держави, а як агітатор Партії регіонів. Він проігнорував те, що більшість громадян України виступають проти спекуляцій на мовному полі. Заяви про внесення поправок «навздогін поїзду» теж спекулятивні: нічого цього не буде.
Парламентські політичні сили вже зрозуміли, що не здатні відстоювати інтереси громадян, інакше б такий Закон не було прийнято. Надія тільки на те, що новий парламент буде більш якісним, дійсно вищим законодавчим органом країни, котрий на перше місце буде ставити національні інтереси.
Наша партія буде брати участь у всіх акціях громадського протесту проти цього Закону і підтримувати їх. Головне, на що ми сподіваємося: об’єднавши свої зусилля з іншими демократичними силами у наступному парламенті, скасувати цей неконституційний Закон. Ті речі, котрі відбувалися в парламенті при його прийнятті — це правова і політична ганьба.
«ПРОСУВАННЯ ТАКИХ ЗАКОНІВ ОЗНАЧАЄ, ЩО П’ЯТА КОЛОНА КРИТИЧНО ЗБІЛЬШИЛА СВІЙ ВПЛИВ»
В’ячеслав КИРИЛЕНКО, Об’єднана опозиція «Батьківщина»:
— По-перше, підписання Закону про мови не відбулося, оскільки немає самого Закону. Литвин та Янукович підписали акти, яких юридично не існує. Українська мова продовжує діяти у тих правах і повноваженнях, з юридичної точки зору, які їй гарантовані 10 ст. Конституції та рішенням Конституційного Суду від грудня 1999 р. По-друге, якщо давати політичну оцінку, підпис Президента — це не лише замах на українську мову, а й замах на українську державу. Мова — основа національної ідентичності, на якій 21 рік тому постала новітня українська держава. По-третє, владі не вдасться приховати свою абсолютну безпорадність у соціальній, економічній і будь-якій іншій політиці за дебатами навколо мови. Прийде час відповідати за підпис під мовним Законом та багатьма іншими, котрі ухвалені неконституційно.
Просування таких законів означає, що п’ята колона критично збільшила свій вплив: існування незалежної української держави зависло на волосині.
24 серпня, на річницю незалежності, у нас буде великий мітинг, хода. Далі протестні заходи будуть наростати по всій країні. Навіть ті, хто раніше не дуже переймався мовним питанням, тепер обурені тим, що зроблено і, головне, яким чином це було зроблено. У наступному парламенті опозиція буде ініціювати ухвалення закону про імпічмент та саму процедуру імпічменту для Президента Януковича.
«ЦЕ АЖ НIЯК НЕ МОБІЛІЗУВАЛО ЕЛЕКТОРАЛЬНЕ ПОЛЕ РЕГІОНАЛІВ, АЛЕ ЗГУРТУВАЛО ПАТРІОТІВ»
Сергій СОБОЛЄВ, Об’єднана опозиція «Батьківщина»:
— Новина про підписання мовного закону застала мене на одній із площ м. Миколаєва Львівської області. Коли люди дізналися, що Янукович таки ухвалив цей незаконний акт, котрий не мав ні першого, ні другого читання, їхня реакція була абсолютно чіткою. За схваленням громади було прийнято наступні рішення: визнавати на території району виключно дію 10 ст. Конституції, котра визначає державну мову України, та рішення КС 1999 р., котрим визначено, що собою являє Закон про мову і як його тлумачити. Також було узгоджено не визнавати дію мовного «незаконного акту» на території, підпорядкованій районній раді, де такі рішення будуть ухвалюватися. Цю ініціативу було підтримано депутатами Обласної ради, котрі негайно провели засідання. Далі вона поширилася на Центральну Україну. Крім цього, буде розпочато процедуру недовіри та імпічменту Президента Януковича, адже всі розуміють, хто за цим стоїть.
Учорашні «концерти», наприклад, у Запоріжжі, коли людей звозили на акції на користь мовного Закону, погрожуючи звільнити з роботи, найкраще характеризують рівень підтримки Партії регіонів. Підписання за порадою московських політтехнологів цього Закону — мабуть, одна з найбільших помилок Януковича, ще один крок Президента у політичну могилу. Ця дія жодним чином не мобілізувала електоральне поле регіоналів, але максимально згуртувала людей доброї волі, які є патріотами.
На жаль, Верховна Рада цього скликання вже давно не виконує ті функції, які має виконувати законодавчий орган. Опозиціонери повністю позбавлені можливості впливати на голосування законів через поправки та виступи. Тож зміна конституційного ладу — це ключове завдання опозиції, яка має стати більшістю.
«МИ СПРОБУЄМО ВДАРИТИ ПО НИХ ЄДИНИМ, ЩО ВОНИ РОЗУМІЮТЬ, — ГРИВНЕЮ»
Дмитро КАПРАНОВ, письменник, партія Українська платформа «Собор»:
— Ніхто не сумнівався, що цей Закон буде підписано. Варто зауважити, що ми співчуваємо всім державним службовцям, особливо з центрального апарату, яким тепер доведеться відповідати людям 18 мовами. Фактично це може паралізувати роботу держапарату. Змусивши Президента підписати мовний Закон — інакше б виборці не зрозуміли — Партія регіонів його обікрала. Мовна карта — це головний аргумент Януковича на виборах 2015 року. Здається, що ПР намагається змусити Главу держави робити те, що вони хочуть, бо останнім часом він став занадто самостійним і не підпорядковується ідеології.
Просування цього законопроекту не можна вважати поразкою націонал-демократичних сил, оскільки Закон виконати не можливо. Але спосіб ухвалення та остаточне прийняття цього Закону можна розглядати як оголошення війни Україні й усьому українському. Від того, скільки націонал-демократично налаштованих людей пройде в парламент і наскільки вони будуть бойовими, залежить те, чи зможуть вони відстояти інтереси суспільства.
Наразі ми розпочали кампанії з бойкоту підприємств, які пов’язані з тим чи іншим депутатом, котрий голосував за ухвалення мовного законопроекту. За кожним із таких народних обранців стоїть якась торгова марка, тож ми спробуємо вдарити по них єдиним, що вони розуміють, — гривнею.
Якщо наша партія пройде до Верховної Ради, ми зробимо все можливе, щоб скасувати цей Закон. Чи, принаймні, привести законопроект до такого стану, щоб його дійсно можна було виконувати та щоб він гарантував як використання української мови як державної, так і захищав мови, котрі дійсно знаходяться під загрозою.
Підготувала Анна ЧЕРЕВКО, «День»
