Олександр БАРАБАШ, політолог, віце-президент Асоціації народних депутатів України:
— По-перше, потрібне усвідомлення можливостей, які надає закон «Про вибори Президента України» основним учасникам виборів: кандидатам, їх штабам, партіям, які їх підтримують, довіреним особам тощо. По-друге, потрібно, щоб можливості закону і хід кампанії об’єктивно висвітлювались засобами масової інформації. По-третє, до «просвітницької» роботи мають активно залучитися виборчкоми — розказувати виборцям про їх права і організовувати роботу тервиборчкомів по розгляду всіляких скарг і заяв учасників виборчого процесу. А також сприяти іншим органам, які розглядатимуть виборчі конфлікти, зокрема, судам. Закон «Про вибори Президента України» після внесення до нього змін став не просто краще, а на кілька порядків краще. Попередня редакція закону не регулювала величезну кількість виборчих правовідносин.
Загалом моя оцінка дещо відрізняється від прогнозів тих, хто вважає за потрібне казати, що в нас вибори обов’язково будуть нечесними, несправедливими. Дуже часто за цими епатажними заявами приховується власна немічність переможених. Я оптиміст і вважаю, що значною мірою вибори пройдуть достатньо чесно й справедливо, і результат буде ефективним. Але за умови, якщо буде вирішене завдання масової просвіти виборців та учасників виборчого процесу.
Василь БАЗІВ, заступник голови Адміністрації Президента України, керівник Головного аналітичного управління:
— Ми живемо в інформаційну епоху, і президентів нині певною мірою «обирають» журналісти. Тому їм потрібно усвідомлювати найперше отаку свою місію і відповідальність перед суспільством. І виважено обирати свою позицію щодо виборів.
Ірина БЕКЕШКІНА, старший науковий співробітник Інституту соціології, фонд «Демократичні ініціативи»:
— Думаю, для проведення чесних виборів достатньо було б дотримуватися існуючого законодавства. Просто в нас ніхто взагалі не несе відповідальності за порушення законодавства. Я вважаю, що ці вибори не будуть прозорими.
Вікторія ПІДГОРНА, директор Центру соціально-політичного проектування:
— Президентські вибори є доленосними для України в тій ситуації, яка склалася. Ми бачимо двох потенційних фаворитів кампанії — Віктора Януковича і Віктора Ющенка, які мають досить різну підтримку по регіонах України. Тобто існує регіональна відмінність. Думаю, що для регулювання процесу виборів потрібно виконувати наступні вимоги: по-перше, змінити ідеологію ставлення до виборів із боку влади. Влада не повинна розглядати вибори як власний вибір, бо це вибір громадян. Потрібно залучати більше громадських організацій, а соціологи повинні бути неангажованими. По-друге — рівний доступ кандидатів до засобів масової інформації. Звичайно, кампанія тільки почалася, але все ж таки вже зараз спостерігається певний перекіс. Я сподіваюсь, що буде наведений лад, хоча і є сумніви стосовно цього.
Наскільки я знаю, була велика боротьба за зміни в законі «Про вибори Президента», за те, щоб він був удосконалений порівняно із варіантом 1999 року. І, звичайно, дещо вдалося зробити. Але є моменти, які вже зараз кидаються в очі. Зокрема щодо виборчого фонду. Пропонувались різні суми, але цей фонд було сформовано за старими принципами, тобто передбачено 10 мільйонів гривень. І всі розуміють, що цього мало, адже, наприклад, секунда реклами на телебаченні коштує 400 гривень. Тобто ще є над чим працювати.
Віктор НЕБОЖЕНКО, президент агентства корпоративної підтримки «Трайдент»:
— Перш за все потрібне серйозне ставлення до самої ідеї чесних виборів. Особливо з боку двох кандидатів, які, в принципі, і розігрують «президентський приз» — Януковича і Ющенка. І щоб їхні команди захотіли приймати правила гри чесних, вільних, прозорих та демократичних виборів.
Засоби масової інформації, соціологи повинні в свою чергу давати об’єктивну картину, наскільки вони це можуть робити. Соціологам тут простіше, — вони одне за одним пильно слідкують, тому фальсифікації з їхнього боку мінімальні. А от у журналістів усе залежить від їхніх ціннісних орієнтацій. Ми зараз граємо в такі «гойдалки»: з одного боку, суспільна думка розгойдується тим, що вибори будуть сфальсифіковані, з іншого — всі, кому не лінь, говорять: «Хлопці, давайте жити дружно, давайте будемо робити чесні вибори». Хоча у всьому світі говорять не про чесні вибори, а про демократичні. Чесні — це вже трошки із сірої публіцистики.
А закон «Про вибори Президента» після внесених до нього змін став більш демократичним і краще відгукується на специфіку українського політичного життя.
Василь СТОЯКІН, директор Центру політичного маркетингу:
— По-перше, я категоричний противник різних декларацій, присвячених забезпеченню чесних виборів. Вони у мене завжди викликають, щонайбільше, здивування. Уявляєте, один з кандидатів на пост президента, Віктор Андрійович Ющенко, публікує від свого імені, за своїм підписом декларацію про чесні вибори і обіцяє у цій декларації, що він виконуватиме вимоги виборчого закону. Я, звичайно, розумію, що нам далеко до стандартів правової держави, але це за межами здорового глузду. У нас уже є декларація про чесні вибори, називається Закон «Про вибори президента України». У Верховній Раді на розгляді знаходиться Кодекс законів «Про захист виборчих прав громадян». Є норми Конституції, є ще кілька законів у Центральної виборчої комісії. Про жодні заяви не може бути і мови, потрібно просто виконувати вимоги законів. Це моя принципова позиція, тому я вважаю, що політики не мають виступати з такими ініціативами.
По-друге, потрібен громадянський контроль, якого нам не вистачає. У Україні, на жаль, відсутнє громадянське суспільство і дуже дивним чином орієнтовано інтерес виборців на хід виборчої кампанії. А низький рівень громадянської активності перешкоджає проведенню дійсно чесних виборів. Я хочу сказати, що чесні вибори — це утопія. Справа у тому, що існує певний стиль ведення політичної гри, він більш-менш однаковий у будь-якій демократичній країні. А розвинене громадянське суспільство, власне, робить менш можливим використання таких речей, як, наприклад, адміністративний ресурс. Хоч він використовується і на виборах у Сполучених Штатах Америки. Точно так само, як і у нас, без жодних відмінностей. Але застосування його дуже сильно обмежено, тому що це викликає обурення у громадськості. У нас це викликає обурення не громадськості, а обурення «на публіку», на жаль. І тому забезпечити чесні вибори, хоча б за тими стандартами, які є в Європі та в Америці, ми не зможемо доти, поки у нас не буде громадянського суспільства. У цьому нам можуть допомогти інші країни і зусилля наших політиків, але замінити активність людей не можна нічим.