Традиційно в Україні правила гри на майбутніх виборах встановлюють за два-три місяці до початку виборчої кампанії. Не стали винятком і місцеві вибори, призначені на 31 жовтня 2010 року. Новий Закон «Про вибори депутатів Верховної Ради, місцевих рад, сільських, міських голів» був ухвалений на початку липня. Тож українська влада вкотре продемонструвала свою нездатність дотримуватися європейських виборчих стандартів. Один із таких стандартів Ради Європи та Венеціанської комісії вказує на те, що вносити зміни до виборчого законодавства можна не пізніше ніж за рік до виборів.
Більше того, попри відсутність офіційного старту виборчої кампанії, виникає враження, враховуючи також початкові наміри влади провести вибори 30 травня, що вона й не припинялася. Але мало хто знає, що в судах досі розглядаються позови, подані суб’єктами виборчого процесу щодо місцевих виборів 2006 року. У судах першої інстанції щодо всіх судових позовів рішення ухвалені давно. Зараз же позови розглядаються в апеляційній інстанції — Вищому адміністративному суді України (ВАСУ). Слід зауважити, що від виборів до виборів усе більше громадян звертаються за захистом своїх прав до судів. Про це свідчить, зокрема, тенденція постійного зростання кількості позовів, що надходять на розгляд до судів усіх рівнів. Інша річ — їхні результати.
Зовсім нещодавно, 7 липня 2010 року, у ВАСУ розглядався позов євпаторійського правозахисника Володимира Ющенка, який намагався оскаржити постанови, винесені Севастопольським апеляційним адміністративним і Євпаторійським міським судами в період із 25 березня 2006 року по 19 жовтня 2009 року. Що цікаво, касаційне виробництво за скаргою до Вищого адміністративного суду України було відкрите ще 12 березня 2008 року, але лише через понад два роки справа була призначена до слухання.
Наведемо цей приклад як зразок тих проблем, з якими стикалися і, напевно, стикатимуться суб’єкти виборчого процесу під час виборів. Адже, як інколи показує практика, вибори незакінчені, поки не розглянутий останній позов у суді. Чи це так? Чи можливо в існуючому правовому полі України суб’єктам виборчого процесу ефективно захищати свої інтереси та оскаржувати незаконні дії опонентів?
2006 року Володимир Ющенко (на той момент кандидат на посаду голови міста Євпаторія) дізнався, що в двох приватних друкарнях міста були виготовлені відповідно 38000 і 1800 екземплярів неврахованих бюлетенів, які використовувалися у виборчій кампанії 2006 року. Володимир звернувся до правоохоронних органів і суду. Місцева міліція двічі виносила постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за цим фактом і двічі прокуратура Євпаторії скасовувала ці постанови, повертаючи матеріали на додаткове розслідування. У липні 2006 року Євпаторійський міський суд установив ознаки злочину при проведенні виборів на посаду міського голови Євпаторії і депутатів місцевої ради. У ході судових слухань було доведено, що в приватних друкарнях були виготовлені невраховані бюлетені, що використовувалися у виборчій кампанії 2006 року.
Попри таке рішення суду, правоохоронні органи так і не порушили кримінальну справу за цим фактом. Не дочекавшись від міліції адекватних дій, колишній кандидат на посаду міського голови Євпаторії Володимир Ющенко звернувся з позовом спочатку до Севастопольського апеляційного, а потім — до Вищого адміністративного суду України. Весь цей процес зайняв чотири роки. І ось, нарешті, суд відбувся. Вища апеляційна інстанція залишила заяву без розгляду, пославшись на вимоги статей 172, 177, 179 Кодексу адміністративного судочинства, оскільки заявник подав заяву до суду вже після закінчення виборів (2006 року). При цьому суд навіть не став підтверджувати або спростовувати наявність складу злочину у фактах, викладених у заяві. Тепер Володимир Ющенко збирається оскаржити рішення ВАСУ в Європейському суді.
Цікаво, що журналістів на це засідання у ВАСУ не пустили. Засідання проходило за зачиненими дверима. Хвилин через п’ять ухвала вже була винесена. Суддя від яких-небудь коментарів відмовився, пославшись через прес-службу ВАСУ на статті закону, що дозволяють йому не давати коментарі. На офіційний запит керівництво ВАСУ поки що не відреагувало. Чомусь працівники Феміди забувають, що всі етапи виборчого процесу, в тому числі й етап оскарження дій або бездіяльності суб’єктів виборчого процесу, мають проходити відкрито і гласно.
На запитання, пов’язані з проблемою оскарження порушень під час виборчої кампанії, нам відповів Сергій КАЛЬЧЕНКО, експерт із виборчого права:
— Чому суб’єкти виборчого процесу часто не можуть захистити свої права в судах або дільничних комісіях?
— Процедури оскарження порушень виборчого законодавства є надзвичайно складними, а терміни оскарження дуже обмежені в часі. Аби повноцінно використовувати всі можливості, закладені в законі, результативно відстоювати свої права як суб’єкта виборчого процесу, кандидати в депутати і представники партій зобов’язані досконало володіти процедурою оскарження в судах і в дільничних виборчих комісіях.
Подавати позов до суду можна відповідно до Кодексу адміністративного судочинства, який з 2006 року, якщо так можна висловитися, проходив випробування на свою життєздатність і ефективність. З того часу минуло кілька виборчих кампаній різних рівнів, суди звикли до цього Кодексу, і в практиці розгляду виборчих суперечок уже створені додаткові правові документи. Наприклад, уже є Постанова Вищого адміністративного суду від 02.04.2007 року, що регламентує певні процесуальні дії суб’єктів виборчого процесу. Тому проблем з оскарженням порушень на виборах залишилося не так багато. Проте залишається проблема неоднакових підходів, інтерпретації та застосування закону різними апеляційними адміністративними судами. В Україні зараз сім таких судів. Враховуючи, що якість закону ніколи не буває ідеальною, кожен апеляційний адміністративний суд може за схожими позовами ухвалювати протилежні рішення.
— У зв’язку з появою нового закону про місцеві вибори, які можуть виникнути особливості оскарження порушень, допущених суб’єктами виборчого процесу?
— У цьому законі є моменти, що фахівцями не сприймаються як позитивні. На щастя, Верховна Рада утрималася від ревізії Кодексу адміністративного судочинства. Тому, як мінімум, ситуація не стане в цьому питанні гіршою, ніж була. Взагалі, багато фахівців вважають, що за Кодексом можна досить ефективно оскаржувати і розглядати будь-які суперечки, пов’язані з виборами.
Великим недоліком нового закону можна вважати скорочення терміну подання скарги до відповідної виборчої комісії або суду, а саме — до двох днів із моменту виявлення порушення. Колись цей термін складав сім днів, з 2006 року стало п’ять днів, і ось тепер буде всього лише два дні. Гадаю, суб’єктам виборчого процесу стане ще складніше своєчасно реагувати на протиправні дії своїх опонентів, тобто оскаржувати їхні дії. Багато хто раніше й за п’ять днів не встигав складати позови або скарги. Значить, зросте навантаження на юристів, підвищиться їхня відповідальність. Хочу нагадати, що у виборчому процесі всі терміни жорстко регламентовані і у випадку, якщо термін на оскарження закінчився, то попри рівень і об’єм порушення, допущеного суб’єктом виборчого процесу, ці протиправні дії у рамках закону оскаржити вже не можна.
— Для членів виборчих комісій будуть які-небудь нововведення?
— Будуть нововведення, але легше їм від цього не стане. Вони зобов’язані не пізніше наступного дня після отримання скарги розглянути її. Тобто сьогодні отримали, а завтра повинні розглянути. За бажання так можна заблокувати роботу виборчої комісії будь-якого рівня: просто закидати її сотнями скарг, а вона хай розбирається... Вважаю, що ці зміни в законі з’явилися не випадково. Останні вибори продемонстрували, що людей для роботи в комісії не так-то просто залучити. І це при тому, що вони збиралися в комісії раз або два на тиждень. Тепер же, теоретично, вони будуть зобов’язані збиратися щодня, що буде неприйнятно для більшості членів комісій: адже їх ніхто не звільнить від виконання своїх посадових обов’язків на постійному місці роботи. До речі, й оплата такої додаткової щоденної праці поки що не передбачена. І ось питання — який контингент піде працювати в таку комісію і на яких умовах?
Окрім того, члени комісій мають знатися на механізмах оскарження рішень суб’єктів виборчого процесу. Мій досвід навчання членів виборчих комісій, представників партій, кандидатів, спостерігачів показав, що людьми дуже важко сприймаються всі ці механізми. Адже члени виборчих комісій наділені дуже широкими, так званими квазісудовими повноваженнями. Згідно із законом, вони повинні часто діяти як судові органи, але при цьому юридичних навиків у членів комісій не вистачає. Це дуже велика проблема. Тому людей необхідно ретельніше підбирати і готувати до роботи.
— А для виборців у законі щось нове передбачене?
— Виборець може зіткнутися з цікавим казусом. Законодавець чомусь вилучив із нового документа право громадянина на ознайомлення зі списком виборців, при цьому, хай як це парадоксально, залишив право на оскарження неправильності в списку. Незрозуміло, яким чином виборець зможе скористатися своїм правом на оскарження, якщо в нього немає навіть права на ознайомлення із цим самим списком.
Далі, закон передбачає оскарження неправильності в списку виборців у день голосування. Як відомо, це суперечить європейським стандартам, зокрема, тим рекомендаціям, що подані в Кодексі належної поведінки у виборчих справах, затвердженому Венеціанською комісією. Така процедура дає можливість включення одного виборця до декількох списків одночасно і може бути одним зі способів фальсифікації результатів волевиявлення громадян.
— Що робити суб’єкту виборчого процесу, якщо суди навмисне затягують розгляд позову?
— Справді, під час виборів завжди виникають певні нарікання на роботу судів, а саме затягування терміну розгляду позову. У зв’язку з тим, що терміни розгляду позовів мають дуже жорсткі часові рамки, в суду справді з’являється можливість узагалі залишити позов без розгляду. Особливо це актуально, якщо позов поданий на впливову людину, яка балотується, наприклад, у мери.
Як протистояти такій поведінці окремих суддів? Найпростіше — не чекати настання останнього дня, коли закінчується право на подачу скарги або позову для оскарження певних дій опонентів. До того ж, подаючи скаргу в останній день терміну, ви фактично позбавляєте себе права оскаржити рішення суду, з яким ви не згодні, в апеляційній інстанції: у вас просто часу на це не залишається. Якщо ж ви бачите, що суддя навмисно затягує розгляд позову, то готуйте скаргу вже на цього суддю і оскаржуйте його дії, при цьому не забудьте зафіксувати протиправні дії судді. Це, звичайно, не вплине на рішення суду, проте матиме виховний ефект для суддів.
— Які передбачено терміни оскарження порушень виборчого законодавства?
— До дня голосування позовна заява щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб’єкта виборчого процесу може бути направлена до адміністративного суду або відповідної виборчої комісії у дводенний термін із дня ухвалення рішення, здійснення дій або допущення бездіяльності, але не пізніше 24 години дня, перед днем голосування.
Позовні заяви про оскарження рішень, дій або бездіяльності суб’єктів виборчого процесу, які мали місце в день голосування, подаються до закінчення голосування (тобто до 20.00). А допущені порушення під час підрахунку голосів і встановленні результатів голосування на дільниці можуть бути направлені до адміністративного суду або дільничної комісії у дводенний термін із дня ухвалення рішення, здійснення дій або допущення бездіяльності. Відлік процесуального терміну починається з наступного дня після календарної дати, в якому відбулася подія.
Тож, бачимо, що механізми оскарження існують, проте їх необхідно повноцінно опанувати. Недостатня обізнаність суб’єктів виборчого процесу з нововведеннями виборчого законодавства, що регулює порядок розгляду виборчих суперечок, призводила до затягування рішень щодо порушеннях закону і, врешті-решт, залишала без покарання порушників, якими в деяких випадках ставали депутати різних рівнів, мери міст.
Із появою нового закону про місцеві вибори, де в два з половиною разу скорочений термін оскарження порушень, з’являється ще більше можливостей для порушників уникнути покарання.
