Продовжуємо друкувати підсумки 2012 року у відповідях наших друзів, партнерів та експертів. Нагадуємо, ми пропонували відповісти на такі запитання:
1. Ваш рейтинг знакових подій в Україні, світі та вашому особистому житті за 2012 рік. Які з них зі знаком «плюс», а які — зі знаком «мінус»?
2. Як, на вашу думку, за останній рік змінилися Україна та українці?
3. Хто для вас є Людиною року?
4. Яка книжка з прочитаних 2012-го вразила вас найбільше і чому?
5. Яке місце ви відвідали у році, що минає, куди обов’язково порадили б піти/поїхати друзям, колегам, рідним, щоб збагатитися духовно та емоційно?
6. Поділіться прикладами ситуацій або людей, які додають вам сил та оптимізму.
Ганна ПОТАПОВА, директор компанії «Мелексіс-Україна»:
1. Особисті події зі знаком «плюс»: вагітність, народження донечки і купівля квартири.
В Україні. «Плюс/мінус» — вибори: «мінус» — порушення, «плюс» — вищий результат в опозиції, прохід до Верховної Ради двох нових партій. «Мінус» — закон про мовну політику, посилення корумпованості, особливо на вищому державному рівні, історія з Павліченками, переслідування з політичних мотивів.
У світі: «мінус» — смерть Стівена Кові (автор бестселера «Сім навиків високоефективних людей». Серед інших книг, які він написав, — «Головна увага — головним речам», «Лідерство, засноване на принципах». — Ред.), загострення ситуації на Близькому Сході, економічна нестабільність у Єврозоні; «плюс» — не настав кінець світу, протести в Росії.
2. Українці — більше охочих говорити українською, молодь, яка бере на себе відповідальність і піклується про літніх людей, безбатченків і тварин.
На жаль, збільшується кількість охочих назавжди виїхати за кордон, але також є ті, хто діє (наприклад Анастасія Розлуцька, Павло Шеремета та інші). Також знаковою для мене стала ситуація з результатами «Свободи» — для мене це ознака того, що в суспільстві з’являється потяг до національної ідеї, можливо, візії, побудови суспільства навколо неї, а не очікування на когось зовні. Можливо, хоча й не факт.
3. Із тих, кого особисто знаю, — Павло Шеремета. Із загальновідомих— мабуть, Олег Тягнибок.
4. «Як слухати, щоб діти з нами говорили. Як говорити, щоб діти нас слухали» (Адель Фабер, Елейн Мазліш). Нарешті зрозуміла, що таке емпатія та емпатичне слухання, успішно використала деякі підходи у спілкуванні з дорослими — діє. Вважаю, що ця книжка — про те, як виростити самостійну, впевнену в собі, навіть змалечку мудру особистість і, що також важливо, відповідальну людину.
5. Семінар буддійського монаха Баррі Керзіна. Його семінари дають почуття духовної чистоти та піднесення, оптимізму, віри, сили.
6. Мій колега Олександр Чечков і журналіст Павло Шеремета. Ставлення до життя першого і його внесок у розвиток молодих талантів, цікавість до нового, мудрість не можуть не надихати. А варто лише прочитати статті, переглянути доповіді та інтерв’ю Павла Шеремети, і багато що стає на свої місця.
Ситуації: моя власна, коли ті мрії та плани втілюються в життя. Приємно, коли озираєшся назад і згадуєш, що, коли це планував, було важко повірити, що це можливо реалізувати.
Артем ПЕТРЕНКО, прес-секретар Андрія Клюєва — секретаря Ради національної безпеки та оборони:
1, 2. Світ продовжує змінюватися — це «плюс». Але на початку цього року багато експертів зрозуміло, що прогнози про наступну хвилю кризи справдилися. Більше того — світ буде «одужувати» дуже повільно. Імовірно, що дно великого економічного циклу ще попереду — десь наприкінці цього десятиліття. Це — «мінус». Але за цим має розпочатися нова хвиля зростання. І це — точно «плюс».
В Україні 2012 рік пройшов значно краще, ніж можна було очікувати, базуючись на аналізі ситуації розвитку світової економіки, яка почала «кашляти» ще 2011-го. Це — «плюс». Але Україні наступного року треба буде повернути величезну кількість зовнішніх боргів, які було взято ще 2008—2009 р. Тому буде складно. Це — «мінус».
Українська економіка 2012-го поводила себе краще, ніж можна було прогнозувати через кілька факторів. Один із них — інфраструктурні проекти.
Взагалі, Україна класно провела Євро-2012. І справа не лише в економіці. Ми усі відчули, що можемо пишатися власною країною. Ми зрозуміли, що можемо побудувати усе, що треба у найкоротші терміни з практично європейською якістю. Ми побачили, що імпортні «хюндаї» можуть бути набагато гірші за наші. Ми відчули гордість за власну команду — ми можемо перемагати! Ми точно побачили, що Україна може бути сильною і успішною. Це — надзвичайно важливе відчуття. Усі патріоти мають берегти та підтримувати його у суспільстві, докладати усіх зусиль, щоб нація змогла відчути подібні емоції ще не раз.
Ми побачили, що країна навіть у кризу може будувати школи, дороги, аеропорти, спортивні майданчики та нові заводи і фабрики, ферми та елеватори. Україна зрозуміла, що може більше, треба лише ставити перед собою більш амбітні завдання.
Це — неймовірно важливий «плюс».
3. Людиною року для мене є кожний український громадянин, який тяжко працював — на будівництві чи у шахті, біля верстата чи плавильної печі, у бізнесі, у школі чи лікарні.
Я не поділяю людей на бідних чи заможних та на успішних чи невдах.
Я поділяю людей на тих, хто бігає та багато говорить, постійно скаржиться, усіх критикує та смітить популістськими гаслами. При цьому нічого корисного, зазвичай, такі люди країні не приносять. Та тих, хто мовчки важко працює, створює щось нове та корисне. Будь що. Це може бути вчитель, який розвив маленького генія, щоб згодом той приніс Україні багато користі. Це може бути лікар, який врятував багато життів. А може — бізнесмен, який створив нові високотехнологічні виробництва та багато нових робочих місць. Люди року для мене — всі справжні трударі.
4. Цього року я відкрив для себе неймовірного поета-лірика Едуарда Асадова. Він якось пройшов повз моє дитинство непоміченим. Але цього року став одним із найулюбленіших моїх поетів. Настільки проникливих, глибоких віршів я давно не зустрічав.
З публіцистики мені найбільше запам’яталася книжка Уїльяма Фредеріка Енгдаля «Боги грошей. Волт-Стріт чи смерть Американського століття».
5. Цього року я не полишав Києва. Але я вкотре зрозумів, наскільки сильно я його люблю.
6. Якщо поганий настрій — треба просто попрацювати, зробити щось корисне. І знову з’являється оптимізм.
Віталій ШАБУНІН, голова правління громадської ініціативи «Центр протидії корупції»:
1. Мені важко ділити події на добрі й погані, бо, наприклад, у «поганих» ти вчишся уроків, яких ніколи не отримаєш у «добрих». Тож мій особистий, так би мовити, зведений рейтинг такий:
1. Хвороба і зцілення дружини.
2. Парламентські вибори в Україні.
3. Вибори президента США.
2. Очевидно, на краще. Все більше й більше людей починають розуміти, що зміни в Україні залежать від їхньої щоденної наполегливої праці, а не від патетичних виступів чи політичних «месій». Це системна, докорінна зміна, яка позитивно вплине на майбутнє всієї країни.
3. Олекса Шалайський та Юрій Ніколов, засновники сайта «Наші Гроші». Хлопці мало говорять про служіння Україні, але своєю щоденною професійною роботою зробили для цієї країни в рази більше, ніж «герої» політичного чи громадського сектору, які лише про це й говорять.
4. «Возростайте», написана пастором Сергієм Тупчиком. Дуже глибока, а головне абсолютно практична книга, майже посібник про духовне зростання християнина.
5. Мені здається, що найкраще місце для емоційного відновлення та духовного збагачення — це твій власний або батьківський дім.
6. Любомир Гузар. Людина, яка не займаючи жодних значимих посад, яка вже майже нічого не бачить і геть зле чує, змінює світ навколо себе своєю безмежною християнською любов’ю і мудрістю. Хочу прожити життя, яке дасть право на таку старість.
