Наприкінці року за доброю традицією «День» звернувся до своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів із проханням відповісти на чотири запитання нашої новорічної анкети. Чесні відповіді з одного боку виступають «маркером» того, як країна провела рік, які шанси використала, а які безповоротно втратила. З другого — слугують певним прогнозом очікувань у 2016-му. Переконані, що вам цікаво буде з ними ознайомитися.
1. Чим вам найбільше запам’ятався 2015-й рік? Які події року, що минає, змінили Україну і світ?
2. Чим 2015 рік для вас особисто був особливим?
3. Кого вважаєте героєм і антигероєм року?
4. 2016-го наше видання відзначає 20-річчя свого існування. Ви і «День»: ваша історія.
Володимир КАНІВЕЦЬ, пенсіонер, один із тих, хто відроджує село Левки на Чернігівщині:
1. Рік запам’ятався тим, що триває війна, а в країні нічого не змінюється. У Левках цей рік запам’ятався тим, що в криницях зникла вода. (нагадаємо, історія дружби «Дня» з Левками почалася в березні 2011 року, коли редакція отримала лист від Миколи Григоровича Валька, уповноваженого громадою повідомити про намір відродити село (воно на той час складалося уже з 40 мешканців), заклавши парк. 2013-го Микола Валько раптово помер, та невеличка громада не покинула його задуму — у селі розчистили старовинну криницю, продовжують доглядати свій парк. — Ред.) Лишилося трохи води тільки в криниці у центрі, де парк. Вода впала метрів на п’ять-шість униз. Ставочки повисихали, усе заросло очеретом. Треба робити скважини. Ми з донькою недавно знайшли проект міжнародної організації, яка проводить конкурси для малих громад, таких, як у Левках. Тож візьмемо участь у їхньому конкурсі. Цим займаються зараз сільський голова Наталя Зуєва, яку цього року переобрали, та керуючий відділком Прилуцького хлібокомбінату Сергій Козиний. Загалом саме вони зараз ведуть справу відродження Левок. У Левки їжджу на дачу, був останній раз у 19 грудня — на Миколи там «храм». А парк потихеньку росте, усе піднімається, дві ялиночки тільки всохли. Ми вже домовились, що навесні з педучилища разом із викладачем Юрієм Скибою приїдуть студенти із Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледжу, і ми всі разом попідрізаємо кущі. Може, щось ще підсадимо. Так що із парком усе добре. А людей у селі потроху меншає...
2. Нічого особливого не пригадаю. Позитивним нічим рік не запам’ятався. Адже таке на фронті робиться, у країні нічого не змінюється...
3. Якщо говорити узагальнено, Герої року — це ті хлопці, які зараз сидять у окопах. Антигерой — Володимир Путін.
4. Познайомився з «Днем» я зовсім випадково, здається, років шість тому. Донька взяла участь у акції в центрі Києва, заповнила анкету, відправила її в редакцію, і отримала безкоштовну передплату. Вона взяли тоді 5 чи 6 таких анкет, я їх знайомим роздав і сам передплатив. Тоді ж дав газету своєму товаришу із Куликівського району — і ви отримали ще одного фаната «Дня». Він шостий рік передплачує газету і читає її від початку до кінця. А я ще брав участь у вашому фотоконкурсі у 2009 році, навіть став призером. Зараз, бачу, змінився формат газети — прекрасне видання. Якщо розібратися, в політичному сенсі «День» — це флагман. Подобається, що газету можна почитати українською. На наступний рік обов’язково також передплачу свій «День».
