Наприкінці року за доброю традицією «День» звернувся до своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів із проханням відповісти на чотири запитання нашої новорічної анкети. Чесні відповіді з одного боку виступають «маркером» того, як країна провела рік, які шанси використала, а які безповоротно втратила. З другого — слугують певним прогнозом очікувань у 2016-му. Переконані, що вам цікаво буде з ними ознайомитися.
1. Чим вам найбільше запам’ятався 2015-й рік? Які події року, що минає, змінили Україну і світ?
2. Чим 2015 рік для вас особисто був особливим?
3. Кого вважаєте героєм і антигероєм року?
4. 2016-го наше видання відзначає 20-річчя свого існування. Ви і «День»: ваша історія.
Петро КРАЛЮК, доктор філософії, письменник, публіцист, лауреат Премії імені Джеймса Мейса:
1. Цей рік нас, українців, не дуже порадував. Триває війна з Росією. На жаль, наше вище керівництво й суспільство загалом не роблять адекватних висновків. Так і не відбулася консолідація суспільства і влади перед лицем воєнної загрози. Більше того — останнім часом у нашій країні спостерігається все більше неадеквату. Навіть не беруся судити, чи це викликане нашою дурістю, чи тут добре спрацювали наші воріженьки. Єдиний позитив, що війна на Донбасі стала менш гарячою. Але тут, певно, не так наша заслуга, як, знову ж таки, наших воріженьків. Путін і його команда, очевидно, вирішили взяти тайм-аут щодо України, переключившись на Сирію. Питання в тому, як довго триватиме цей тайм-аут.
2. Протягом року працював над великою книгою, таким собі гранд-наративом «Українська козацька міфологія». Паралельно з цим написав ще книжку про Миколу Гоголя — адже він один із найбільших козацьких міфотворців. Здається, і одна, й друга книжки можуть викликати резонанс. Їх беруться надрукувати два відомі видавництва. Що з того буде — побачимо. Як кажуть, дасться знати. Треба лише дочекатися наступного року.
3. У номінації «антигерой» уже другий рік поспіль впевнено лідирує Владімір Путін. Наші ж деякі політики, при всіх їхніх дивацьких вибриках, просто «не дотягують» до нього. А героями для мене є воїни й волонтери, які тримають донбаський фронт. Вони забезпечують нам мир і спокій. Низький їм уклін.
4. Мій «роман» із «Днем» триває, щоправда, не двадцять, а щонайменше років п’ятнадцять. Найбільш феєричні сторінки цього «роману» — презентації видань газети на Львівському книжковому форуму, а також фотовиставки «Дня», в яких я намагаюся брати участь. А взагалі для мене «День» — це не лише газета, одна з численних українських мас-медіа. Це — інституція, котра намагається змінити наше постгеноцидне суспільство, така собі неурядова організація, ефективність роботи якої перевершує роботу наших деяких гуманітарних міністерств.
