Кожного грудня ми звертаємося до наших читачів, авторів, експертів із запитаннями, щоб разом скласти цілісну картину року, що минає. За цей час спільними зусиллями ми зробили чимало — щодня прокладали та зміцнювали мости між острівцями розумного й живого, відкривали нові імена, місця, критично оцінювали події. І щоразу ми цікавилися вашою думкою, вели безперервний діалог із нашими розумними читачами. Тож давайте тепер разом узагальнимо, яким був 2012 рік?
1. Ваш рейтинг знакових подій в Україні, світі та вашому особистому житті за 2012 рік. Які з них зі знаком «плюс», а які — зі знаком «мінус»?
2. Як, на вашу думку, за останній рік змінилися Україна та українці?
3. Хто для вас людина року?
4. Яка книжка з прочитаних 2012 року вразила вас найбільше й чому?
5. Яке місце ви відвідали у році, що минає, куди обов’язково порадили б піти/поїхати друзям, колегам, рідним, щоб збагатитися духовно та емоційно?
6. Поділіться прикладами ситуацій або людей, які додають вам сил та оптимізму.
В’ячеслав ЮТКІН, перший заступник голови правління «Промінвестбанку»:
1. Зі знаком «плюс» в Україні: 1) вибори до Верховної Ради, відсутність масштабних фальсифікацій, об’єднання опозиції; 2) успішне проведення «Євро-2012»; 3) посилення інтересу в світі до України. Зі знаком «мінус» в Україні: 1) зростання напруженості у відносинах з ЄС; 2) зростання популярності комуністичних ідей у суспільстві за результатами останніх парламентських виборів; 3) різке погіршення інвестиційного клімату і збільшення корупційної складової в бізнесі. У світі із знаком «плюс» — переобрання на пост Президента США Барака Обами, а зі знаком «мінус» — ухвалення в Росії закону «Діми Яковлєва» та розстріл школярів у штаті Коннектикут (США). В особистому житті зі знаком «плюс»: закінчив один з бізнес-проектів, який, сподіваюся, стане справою моїх дітей. У результаті створено понад 100 робочих місць із середньою заробітною платою 5 тисяч гривень, а зі знаком «мінус» — помер батько моєї дружини, мій ровесник.
2. Минулий рік, на жаль, не додав оптимізму українцям: країна, ще не оговтавшись від наслідків однієї кризи, продовжує рух до наступної. Україна і українці так і не побачили обіцяних «покращень» і, як і раніше, розраховують виключно на власні сили. Наважуся припустити, що змін на краще в Україні не відбулося.
3. Для мене людина року в Україні — Арсеній Яценюк. Давно спостерігаю за цим політиком. Ще відтоді, як він був міністром економіки Криму і залучав інвестиції на півострів, потім — у Національному банку, коли, по суті, запобіг серйозній банківській кризі. Він дуже виріс за ці роки. Скільки мужності знадобилося йому, аби пройти останню виборчу кампанію в Раду! Незважаючи на вік (його молодість — це теж одна з його переваг), він вже сьогодні реальний кандидат на найвищі посади в державі.
4. Відкрив для себе китайського письменника Мо Яня (спасибі Нобелівському Комітетові, що присудив йому премію в галузі літератури в 2012 році). Його книжка «Країна вина» — захопливе чтиво, багато що дає для розуміння Китаю, його історії.
5. Як завжди, дуже багато подорожував. Разом з родиною на автомобілі за тиждень об’їхали італійські Умбрію. Надзвичайно мальовничі місця, і що не місто — історія зачаровує. Особливо запам’яталося містечко на віддалі від магістралей — Губбіо. Треба вчитися в італійців берегти історію і одночасно жити повноцінним сучасним життям. Губбіо — місто-пам’ятник, що застиг у віках. Тим, хто планує свої маршрути Італією, рекомендую його обов’язково відвідати. Але найголовніше враження і відкриття року, що минає, — це шестиденне перебування в медичному СПА доктора Шено в італійському місті Мерано. За такий короткий термін я скинув 5 кг зайвої ваги, відновив здоров’я, а головне — зрозумів, як перестати знущатися зі свого організму і правильно харчуватися. Рекомендую це місце як щось визначне і здатне відновити баланс фізичних і духовних сил!
6. Приклади, які додають сил і оптимізму в житті, я часто-густо черпаю з інформації «Дня». Нещодавно я ознайомився з матеріалами прес-конференції Руслани Лижичко, на якій вона зробила низку серйозних заяв про стан справ із правосуддям у нашій країні. Яка мужня і гідна поваги громадянська позиція! На жаль, наша судова влада та її куратори на ці заяви не відреагували.
Павел КОВАЛЬ, голова делегації Європейського парламенту в Комітеті парламентської співпраці «ЄС — Україна»:
1. Я вважаю чітким мінусом ув’язнення Юлії Тимошенко та Юрія Луценка. 2013 рік надасть українській владі певний час, щоб вирішити цю проблему, в іншому випадку вона буде продовжувати кидати тінь на відносини між ЄС та Україною. Якби пан Янукович звільнив двох відомих ув’язнених, то він би поставив ЄС у дещо складну ситуацію.
Незважаючи на деякі порушення, які я вказав у доповіді місії Європейського парламенту зі спостереження за виборами, я взагалі вважаю українські парламентські вибори 2012 року позитивними. Ще є багато простору для поліпшення, і я не хотів би бачити падіння України в одну яму з такими країнами, як Росія, де є звичним шахрайство на виборах та зловживання «адміністративним ресурсом».
2. Опитування чітко показують, що українці стають все більше й більше проєвропейськими. І саме український політичний клас повинен відгукнутися на ці устремління сильною відданістю європейським цінностям. Українці просунулися вперед, але виглядає так, що держава дещо відстає. Нова Верховна Рада повинна зосередити свої зусилля на слідуванні цьому курсу і стати лідером у всіх реформах.
3. Очевидно, що Віталій Кличко заслуговує на цей титул. Він є тим, хто створив нову політичну силу в Україні, отримав значну народну підтримку і увійшов до Верховної Ради. Він може бути прикладом того, як робити політику для керівників в усьому світі.
4. Протягом 2012-го я прочитав незліченну кількість книжок і статей, особливо під час поїздок до та з України. В основному я читав історичні та політичні книжки, які використовую і в своїй академічній діяльності. Мені важко відзначити якусь одну.
5. У грудні я побував у Китаї й досі перебуваю під сильним враженням від цієї країни. Я рекомендую всім людям, які цікавляться світом, поїхати туди і подивитися на Європу з іншої точки зору. Перш за все, це величезна, сильна і горда країна, яка усвідомлює це і знає про вразливість Європи. Ми не виглядаємо такими «сексуальними» з їхньої точки зору. Ми — не середина світу.
6. Влітку я вирушив у паломництво до Ченстохови і зустрів кілька десятків українських солдатів, серед них багато невіруючих. Це були молоді люди, які вирішили йти пішки протягом 10 днів у спеку через Польщу, бо вони шукали щось значне в своєму житті. І вони змогли це зробити. Незважаючи на часом важкі умови в Україні, вони були сильнішими і стійкішими до труднощів паломництва, ніж їхні західні колеги. Це було для мене дуже оптимістично.
