Завдяки акціям, ініційованим Українським домом, зокрема мистецьким форумам «Арт-Київ», «Fine Art Ukraine», «Великий скульптурний салон», «Великий антикварний салон», українська столиця побачила стільки безцінних культурних артефактів, скільки за інших обставин, швидше за все, побачила б не скоро: від Амадео Модільяні — до скіфських баб, «явлення» яких у Києві здалося майже фантастичним. Так нагадало про себе наше прадавнє, але вічно актуальне мистецтво.
Цього разу на «Антикварному салоні», який пройде в Українському домі з 5 по 17 жовтня, поряд зі скульптурами-прикметами (а як інакше назвати «Мислителя» та «Громадян Кале» на «повний зріст»?) Огюста Родена, роботами П’єра-Огюста Ренуара та сюрреалістичною пластикою Сальвадора Далі, однією з найбільших сенсацій стане скульптура нашої співвітчизниці Олександри Екстер. Усі ці скульптурні шедеври є власністю швейцарської ливарної майстерні «Вальзуані», з якою пов’язані такі імена, як Помпон, Дега, Модільяні, Гоген, Задкін, Матіс, Армані. А з ними, в свою чергу, безпосередньо пов’язана мистецька історія роду Бенатових і нинішній власник «Вальзуані» Леонардо Бенатов, який особисто привезе в Україну цю шедевральну десятитонну «валізу».
Утім, припускаємо, що серед таких небачених мистецьких розкошів найбурхливішу реакцію естетичного єства українців викличе саме скульптура нашої співвітчизниці Олександри Екстер — не тільки через те, що від погляду на ці роботи перехоплює подих, а й тому, що Екстер стала однією з тих багатьох художників, талант яких в силу історичних обставин Україні сьогодні доводиться ділити з іншими країнами.
Про безумовну всеукраїнську мистецьку сенсацію — «Великий антикварний салон-2009» «Дню» розповіла директор Українського дому Наталя ЗАБОЛОТНА.
— На цьогорічному «Антикварному салоні» буде представлено скульптуру, створену за мотивами гіпсових барельєфів Олександри Екстер, які вона створила власноруч 1927 року. Ніхто досі цих барельєфів в Україні не бачив. Вони є власністю майстерні «Вальзуані», печатка якої належить Леонарду Бенатову. У цій ливарній майстерні ще за життя свої роботи відливали Роден, Помпон, Дега, Ренуар, Модільяні, Гоген, Задкін, Матіс, Армані, Далі. Майстерня стала місцем зустрічі та спілкуваня багатьох геніїв. Екстер була однією з них, вона була другом родини Бенатових. Нинішній власник «Вальзуані», Бенатов-молодший, захоплюється її мистецтвом, тому за мотивами її гіпсових барельєфів він створив скульптуру. Для багатьох українців це стане відкриттям! Так само, як монументальна скульптура визнаних світом геніїв — «Мислитель» Родена, його «Вічна весна», «Поцілунок», «Громадяни Кале». Що стосується останньої роботи, то це тритонна скульптура, яку ми встановимо на відкритому майданчику біля Українського дому. До речі, саме майстерня «Вальзуані» відливала скульптуру Родена для Музею Родена у Парижі. Переконана, справжньою сенсацією стане скульптура Сальвадора Далі: «Метаморфози Венери Мілоської», «Мінотавр», «Істерична сюрреалістична жінка». Ці три триметрові бронзові шедеври увінчають центральну експозицію Великого антикварного салону. Власники «Вальзуані» — Леонардо Бенатов і його вже, на жаль, покійний батько, якого так само звали Леонардо Бенатов, були особисто знайомі з цими геніальними художниками, спілкувалися, приятелювали з ними. Леонардо Бенатов надзвичайно перейнявся ідеєю провести в Україні виставку шедеврів майстерні «Вальзуані». Тож із Франції до нас їде майже десять з половиною тонн скульптури. Хоча не дуже толерантно міряти шедеври в тоннах, але це факт. Отже, акцент «Антикварного салону» цього разу буде на монументальній скульптурі геніїв ХХ століття.
До речі, завдяки нашим контактам із «Вальзуані» на кінець зими — початок весни ми запланували персональну виставку Сальвадора Далі — його скульптури, робіт, фотографії. Ще живий його особистий фотограф і «літописець». Леонардо Бенатов пообіцяв особисто посприяти його приїзду в Україну.
За цими подіями насправді стоїть дуже важка щоденна робота, постійні перемовини, тисячі дзвінків на день. Але тут важить сила інерції: не можемо робити менше або гірше, постійно прагнемо до підвищення рівня. Ми намагаємося добре і чесно робити свою роботу. Інколи навіть на межі неможливого... І люди знають, що якщо від Українського дому приходить чергове запрошення на мистецький форум, то до нас варто прийти.
Нині ми ведемо перемовини з Третьяковською галереєю, аби привезти в Україну повноцінну експозицію робіт Малевича, неймовірні десятиметрові картини Олександри Екстер. Хотілося б, аби українці побачили й твори Кандинського, який довгий час жив у Києві. На жаль, поки що найповажніші в світі музеї бояться йти на співпрацю з Україною, у них досі упереджене до нас ставлення. Але коли в Українському домі відбувається «Арт-Київ», «Великий скульптурний» або «Антикварний салони», панує неймовірна атмосфера. Українцям справді бракує високого мистецтва. І саме це — головний мотив, який переконує нас, що зусилля, вкладені Українським домом у «художні ін’єкції» — не просто виправдані, а навіть життєво необхідні для українського суспільства.
