Почалося це все не позавчора. І навіть не в момент приходу до влади нинішньої команди. А значно раніше, коли Україна не спромоглася використати шанси 90-х. Сумнозвісний мовний законопроект — це наслідок низки серйозних політичних поразок останнього 20-річчя. І тепер ідеться навіть не про мову. Ідеться про збереження державності.
Протягом останніх двох діб події в Україні розгортаються дуже бурхливо. Навіть занадто. Є постраждалі. Зокрема, Віталій Кличко — від сльозогінного газу, журналіст Сергій Рахманінов — від серцевого нападу, депутата Василя Чуднова, картка якого проголосувала самовільно «за», винесли з Верховної Ради на ношах. По всій Україні, в тому числі в східних регіонах та Криму, відбуваються акції протесту проти самого факту та процедури ухвалення мовного законопроекту. Сенсаційні новини з’являються щопівгодини. Одна з останніх вчорашніх новин: Президент Янукович після зустрічі з керівниками фракцій та парламенту заявив, що якщо не вдасться стабілізувати роботу ВР, можливе проведення дострокових виборів.
«Підстав для розпуску парламенту наразі немає. Саморозпуститися парламент також не може, тому нинішня Верховна Рада створена по пропорційній системі», — прокоментував «Дню» народний депутат, голова Європейської партії України Микола Катеринчук.
Оскільки «День» мав нагоду безпосередньо спостерігати за «нічним життям» біля Українського дому з 3-го на 4-те липня, дозволимо собі поділитися із читачами деякими, як нам видається, цінними спостереженнями.
Отже, після сутичок із «Беркутом» о 22 годині протягом цілої ночі з 3-го на 4-те липня голодуючі та мітингувальники очікували на штурм силовиків на сходах Українського дому. Спершу о 3, потім о 4, а далі о 5 ранку. І дочекалися. Але значно пізніше — о 10.30. «Беркутівці», як і слід було очікувати, особливо не церемонилися, застосовуючи кийки та сльозогінний газ. Кров, галас, із поля битви виносять поранених — так виглядала європейська площа у середу вранці, через три дні по закриттю ЄВРО в Україні.
Щоправда, постраждалі були як з одного, так і з іншого боку. Захищеному до зубів — щитами, наколінниками та шоломами — «Беркуту», як не дивно, також добре дісталося. І в цьому є великий драматизм. У приватній розмові із «Днем» однин із працівників силових структур поділився: «Ви гадаєте, хлопці нічого не розуміють? Вони у важчій ситуації ніж ви. Думаєте, не усвідомлюють, проти кого мають йти? З одного боку, вони змушені виконувати наказ (це їх робота), а з іншого — у них є власна думка, певна моральна планка. Насправді ж, те, що відбувається — це ніщо інше як зіштовхування лобами українців».
Діалоги мітингувальників із міліціянтами — це особлива історія — таке собі повернення до помаранчевої революції. «Чому ви не за народ?» — запитує один із учасників акції протесту грізну мілітарну колону. «Мы за народ!» — відповідає один із правоохоронців, не вдаючись у подробиці. У цьому спілкуванні можна було почути навіть сміх: «Невже у вас немає навіть грама совісті? Я Юрію Віталійовичу поскаржусь!» — заявила активна жінка з прапором «За Батьківщину!», натякаючи на свіже рішення Європейського суду та перспективу звільнення екс-міністра МВС Юрія Луценка. У відповідь на цю репліку бійці не змогли стримати сміху.
А як щодо самих мітингувальників? Хто ці люди, які протягом нічних годин лишалися біля Українського дому? Якщо проаналізувати «соціологію» на око, то виявляється, що, окрім партійного активу з прапорами, політиків, політологів і політтехнологів, журналістів та громадських активістів (постійних учасників подібних подій), тих, хто вийшли висловити свій протест — зовсім небагато. Хоча привід був дуже серйозний. Чому суспільство не відгукується адекватно на такі події (і яким мав би бути цей адекватний відгук) — тема окремої розмови. Очевидним залишається тільки те, що довіра суспільства до опозиції кричуще низька. Треба сказати, заслужено. І спостереження за опозиційними діячами протягом тієї ночі, на жаль, не переконало нас у зворотньому. Так, вони готові блокувати трибуну Ради та з голими руками йти на «Беркут», але водночас вони абсолютно безпорадні в стратегічних речах. Вочевидь, розуміючи, на що здатний ТАКИЙ парламент, після кричущого «голосування» виявилося, що лідери опозиції не мають плану щодо подальших дій опозиції. І прямо, хоча й нервово, про це заявляють. «Давайте з вами разом поміркуємо: який може бути план? Вони тут стояли (мітингувальники. — Авт.), ми їх підтримали. У нас є план — захищати українську мову. Наш план — «чекати», — відповів «Дню» один із лідерів об’єднаної опозиції Арсеній Яценюк. Заклики ж, які звучали на мітингу, часто обмежувалися метою «не дозволити Януковичу провести прес-конференцію». А далі що?
«Протести будуть тільки наростати, — говорить Микола Катеринчук. — Ми вже домоглися відставки Литвина. Також опозиція зірвала прес-конференцію Президента. Подальше завдання — скасування мовного законопроекту, який був проголосований з порушенням Конституції і регламенту Верховної Ради. Наразі ми цей закон призупинили, Литвин відмовився його підписувати. А Президент без підпису голови парламенту не може поставити свій автограф. Між владою та опозицією має бути діалог. Ті «шестерки», які є в парламенті нічого не вирішують. Тому треба сідати з Президентом і домовлятися. Ми не підемо звідси, покине не буде скасована ця ганьба (мовний законопроект)».
Водночас, найактивнішими — і це момент знаковий — були представники ВО «Свободи». Отже, сьогодні саме «Свобода» та Партія Регіонів є найбільш пасіонарними силами в українській політиці. І в цьому також — драма. Утім, результатом зусиль саме свободівців стала заява пана Яценюка (до речі, вона йде врозріз зі словами Катеринчука) про те, що опозиція вимагає проведення одночасних дострокових парламентських і президентських виборів. «Так звана стабільність Януковича рухнула остаточно. Більше міфу про стабільність немає. Слабий Президент, недороблена Рада, відсутні державні інститути, знищена Конституція... Авторитаризм призвів до початку кінця цього режиму. В Україні мають відбутися дострокові парламентські та президентські вибори», — сказав Яценюк.
Вразив ще один момент. Склалося враження, що події під Українським домом, де в будь-який момент дві колони правоохоронців могли б почати штурм сонних протестувальників, «озброєних» плакатами, — існує в якомусь окремому вимірі. Адже зовсім поруч, в кількох кроках на Хрещатику дехто насолоджувався теплим літнім вечором у ресторанах, ніби не помічаючи того, що відбувається через дорогу, на їх власних очах з їх власною країною. Приєднуватися до мітингів чи ні — це, звісно, справа кожного і йдеться навіть не про це, а про специфічне цинічно-байдуже споглядання цієї картини, яке нагадало реакцію відвідувачів луганського кафе, де Ландік-молодший тягав за волосся дівчину.
Ну і на сам кінець — сюжет зі спікером парламенту Литвином. Тут розгорнулася своя драма. Вчора голова парламенту розповів цілу зворушливу, жалісливу історію про те, як його затримали у Президента, зрадили в парламенті і «тому прошу розглянути питання і прийняти рішення про мою відставку». Такий ображений та всіма зраджений... Невже чудесне переродження Литвина? А як бути з тим, що його фракція Народної партії повним складом проголосувала за мовний законопроект регіоналів? Пахне все тут, здається, бажанням Литвина зберегти обличчя перед своїми виборцями на рідній Житомирщині, де він збирається балотуватися на мажоритарному окрузі.
До речі, вчора Рада піднесла ще один сюрприз Литвину. Змінила порядок обрання та звільнення спікера. За ухвалення відповідного закону «Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України» проголосували 255 народних депутатів. Суть проекту зводиться до того, що обрання і звільнення голови парламенту приймається відкритим голосуванням 226 голосами. Раніше спікера обирали і звільняли 300 голосами таємним голосуванням.
Як бачимо, регіонали підсилюють свою владу. Вирішити «питання» зі спікером тепер буде легше. Але чи допоможе це їм в питанні мови? Чи розуміє Президент, що набираючи повноважень, відповідальність дедалі більшим тягарем лягає саме на нього?
«ЩОДО ХАРКОВА-2. Є БАГАТО ПАРАЛЕЛЕЙ»
Віталій КЛИЧКО, лідер партії «УДАР»:
— Якщо з порушенням усіх норм приймається закон, Янукович як Президент має відреагувати. Якщо він не накладе вето, він покаже своє справжнє обличчя і своє відношення до цього болючого для України питання. Якщо влада вважає, що вона перемогла в парламенті, вона помиляється. Перемога фізична не означає перемогу правову, моральну, культурну. Міліція теж має відчувати, де завдання керівництва, а де моральні критерії. Ситуація може змінюватися дуже швидко. Сьогодні одне завдання, завтра інше. Але моральні якості потрібно зберігати. Тут ворогів немає. Люди мають вийти на вулиці по всій Україні і висловити своє відношення до цієї вакханалії, яка відбулася у Верховній Раді. Я впевнений, що крок за кроком, температура в суспільстві підніметься. Що стосується того, що багато експертів називає ухвалення мовного законопроекту «Харковом-2». Ви знаєте, тут дійсно, можна провести багато паралелей.
«ЦЕ МАЄ БУТИ ПОЧАТКОМ ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНОГО СТРАЙКУ»
Олег ТЯГНИБОК, голова ВО «Свобода»:
— Наразі головна задача — мобілізація людей зі всієї України, а також проведення акцій протесту на місцях, біля обласних адміністрацій. Фактично це має бути початком загальнонаціонального страйку. Ухвалення мовного законопроекту регіоналами — це насміхання над українцями. Не беруться до уваги ніякі процедури, правила, регламент, Конституція. Вони зачепили за живе і це має вплинути на силу протестних настроїв українців. Якщо вдасться підняти, хвилю, тоді можна планувати подальші дії. Ви ж бачите, що регіонали все продумали. По-перше, літо, немає студентів, канікули, закінчилося ЄВРО, почалися вступні іспити, багато людей в відпустках. Також серед людей, панує атмосфера розчарування. Але такі акції, навіть якщо вони особливо нічим не завершуються — вони є цеглинками будування в Україні революційної ситуації. «Свобода» оголосила загальну мобілізації. Мають прихати ще наші депутати місцевого рівня. Ми, до речі, тут реагуємо в тому числі на бездіяльність парламентської опозиції.
«ПИШІТЬ ЗАЯВИ...»
Володимир МАКЕЄНКО, народний депутат (Партія регіонів):
— Я чув від своїх колег, що певні депутати зверталися до ЗМІ, мовляв, 16 із них не проголосували, тому що не встигли зайти до зали. Але це їхня проблема. Взагалі, якщо виникають якісь питання щодо того чи іншого законопроекту, є встановлена форма — письмова заява до регламентного комітету. Коли вона надійде — будемо розглядати. Те, що не були розглянуті поправки до законопроекту, це не моя особиста справа, а справа регламентного комітету. Були поправки чи ні, вносилися вони одним депутатом чи кількома, було рішення профільного комітету чи ні й яке — все на розгляд регламентного комітету. Але тільки за поданою заявою народних депутатів.
Свою оцінку подіям суспільство висловить 28 жовтня на виборах. Ясна річ, що в суспільстві різні точки зору на такі питання. Але в програмі Партії регіонів російська мова була прописана з самого початку. Тому це питання до інших керівників фракцій і партій: як вони складали свої списки й чому 30% складу фракції потім від них пішло? З Партії регіонів ніхто не йшов. За цей законопроект голосували колишні опозиціонери. До того ж в президії Верховної Ради представника Партії регіонів немає. Там є заступник голови ВР від БЮТ, голова парламенту від Блоку Литвина і перший заступник голови від комуністів. Фракція Партії регіонів не ставила це питання на голосування, якщо прямо казати — ставила більшість. Мені невідомо, чому не було Литвина.
На жаль, у Верховній Раді за 22 роки ідеально не було. Ми зробили перший крок — половину парламенту повернули до виборців, тобто ввели 50% мажоритарної системи. Мажоритарники будуть голосувати зовсім по-іншому. Ті фракції й партії, які відстоювали партійну систему — БЮТ, соціалісти, СДП(о) і комуністи, хотіли мати не тільки свій завод, пароплав чи газету, а ще й свою фракцію. Тому, що посієш, те й пожнеш. Фракція Партії регіонів була категорично за мажоритарну систему, і за цей закон не голосувала. Просто всі, хто думав узяти під себе фракцію, гадали, що будуть все життя при владі. А зараз вони щось розповідають. Ідіть в округи і працюйте! Я впевнений, якщо ми підемо далі й введемо мажоритарну систему на 100%, тоді парламент матиме зовсім інше обличчя. Мажоритарник буде орієнтуватися на округ, виборців.
МОВНИЙ ЗАКОНОПРОЕКТ: РЕАКЦІЯ РЕГІОНІВ
«ЗАКОН ПРО МОВИ — ЦЕ СПРОБА ПОСВАРИТИ МЕНЕ З МОЇМИ РОСІЙСЬКОМОВНИМИ БАТЬКАМИ»
Олена КУЛИГIНА, прес-секретар Митрополичого паломницького центру «Рафаїл», Львів:
— Мова, яку розуміють в усьому світі — це довіра і любов. Я не вважаю себе російськомовною людиною, хоча 25 років жила на Херсонщині. Під час навчання у Харкові на філологічному факультеті я мала особливе бажання вивчити українську. Я не бачу проблеми в розвитку жодної з цих мов, навпаки, усе залежить від нашого внутрішнього бажання розуміти один одного. Закон про мови — це спроба посварити мене з моїми російськомовними батьками. Я знаю, що мої батьки — українці, хоч народились у регіоні, де спілкуються лише російською. Вони не голосували за владу, яка сьогодні керує. І вирішальними для них були не політичні заяви про мову, а те, як влада ставиться до народу: податки, соціальні виплати, підтримка малого бізнесу. Оскільки жодна з передумов розвитку цієї країни не виконується, то питання мови залишається якісним джерелом щодо маніпуляції громадською думкою.
«ЦЕ ПИТАННЯ НЕ ПОЛІТИЧНЕ, А МОРАЛЬНО-ЕТИЧНЕ»
Iрина ЩЕПАЧОВА, журналіст, Херсон:
— Я росіянка з Курської області. Приїхала до України ще за часів Радянського Союзу. Навчалася в Одеському університеті і після його закінчення вирішила залишитися у Херсоні: це місто мені дуже сподобалося, коли проходила тут практику. На той час я зовсім не володіла українською мовою. І вперше мала справу з нею, коли намагалася прочитати цікаву монографію, видану у Львові, такий матеріал відшукати російською мовою не вдалося, тож знайомство з українською відбулося майже примусово та з цікавості. Але жодного разу я не пошкодувала про те, що вивчила цю співучу, мелодійну мову. Мене дивує, чому саме зараз і в такий спосіб вирішують це питання. Вдома ви можете спілкуватися тією мовою, до якої звикли, і це вам ніхто не забороняє. Але є інституції, громада. І потрібно поважати мову тієї країни, у якій живеш. Це питання не політичне, а морально-етичне. І говорить лише про свідомість громадян. Тож не треба його перетворювати на важіль політичного впливу на суспільство.
«ЯКБИ ТАКА СИТУАЦІЯ СКЛАЛАСЯ У ВІРМЕНІЇ, МІЙ НАРОД СТАВ БИ НА ЗАХИСТ СВОЄЇ МОВИ»
Маріне АБРАМЯН, студентка Донецького національного технічного університету, спеціальність «Промислова теплоенергетика»:
— Твердження, що ухвалення цього, так би мовити, законопроекту про мови дасть рівні та чесні можливості громадянам України, суперечить саме собі. Про яку чесність іде мова, коли народ України, якому начебто належить влада, не має можливості самостійно прийняти рішення? Візьмемо за приклад Латвію. Там теж хтось щось вимагав — провели референдум. Чому в нас так не зробити? Може, тому, що народ України, який за останнім переписом на 80% складається з етнічних українців, ніколи б не прийняв такого рішення?
Звісно, можна казати, що так декому буде зручніше. Ухвалення цього закону, начебто, має полегшити життя таким людям, як я та моя родина. Так ось, жодного разу за весь час нашого перебування в Україні в нас не виникло труднощів з українською мовою. Було багато інших, та їх подолання чомусь нікого не цікавить.
І наостанок, я впевнена, що якби така ситуація склалася у Вірменії, мій народ став би на захист своєї мови, бо в ній є частина нашого минулого і за нею — існування країни в майбутньому.
У КРИМУ УХВАЛЕННЯ МОВНОГО ЗАКОНУ СПРИЙНЯЛИ НЕОДНОЗНАЧНО Й НАСТОРОЖЕНО
У Криму прийняття Верховною Радою України Закону «Про засади державної мовної політики» сприйняли неоднозначно й насторожено. Частина Криму, звісно, тріумфує. Так, у другій половині дня на головній площі Сімферополя КРО Партії регіонів провела акцію «Я люблю Крим» на підтримку ухвалення закону. Кримчани, що зібралися на площі, різними мовами написали: «Я люблю Крим». Учасники акції прийшли на площу з плакатами з написами: «Я люблю Крим і розмовляю рідною мовою», «Закон про мови є! Так тримати!». Активісти скандували: «Ми любимо російську мову». Окрім того, учасники акції мовами національних общин написали на асфальті фразу: «Я люблю Крим».
Голова Кримської республіканської організації «Молоді регіони» Ярослав Гончаров зазначив: «Ми прийшли сюди, аби висловити свою згоду з прийняттям Верховною Радою України закону про мови. Це наше майбутнє, ухвалений закон дає нам можливість користуватися російською мовою разом з українським у всіх сферах», — зазначив Ярослав Гончаров. Учасники акції наголосили, що, домігшись ухвалення закону про мови, Партія регіонів дотрималася своєї обіцянки перед виборцями.
Зі схваленням сприйняли закон і представники влади. «На території півострова мешкає не менш як 120 народів, і я щиро радий, що Партія регіонів домоглася ухвалення такого важливого для всіх кримчан рішення», — заявив голова Ради міністрів Криму Анатолій Могильов. На його думку, завдяки ухваленню закону мовне питання в Україні «нарешті вдасться вирішити за прикладом європейських країн — з урахуванням мовних потреб мільйонів громадян, які хочуть спілкуватися своєю рідною мовою».
Але з другого боку, багато аналітиків стверджують, що закон не вирішить, а лише загострить мовні проблеми в Криму. Так, кримський журналіст і політолог Володимир Притула каже, що «навіть незважаючи на сумнівну процедуру ухвалення закону в другому читанні, закон, якщо він набере чинності, лише узаконить ту дискримінацію на мовному ѓрунті, яка нині існує в Криму неофіційно. Досі — а українська мова в Криму є державною ще з 1954 року! — всі органи влади приймають і публікують всі рішення і постанови лише російською мовою, досі в Криму на 58 % російських жителів припадає понад 96 відсотків російських шкіл, на 15 % кримських татар і 25 % українців — всього 3,3 % шкіл із навчанням їх рідними мовами. Отже, тепер це стане законним явищем?» Як стало відомо «Дню», свої заяви з цього приводу готують українські і кримськотатарські громадські організації.
Тому не дивно, що кримчани водночас протестують проти ухвалення цього закону. Як повідомила «День» голова правління Кримського правозахисного центру «Дія» Олександра Дворецька, мешканець Севастополя Максим Кицюк на знак протесту проти дискримінації української мови в місті уночі після ухвалення закону поставив намет і розпочав акцію протесту. Уранці його доправили до Ленінського відділення міліції, а потім до суду, який оголосив йому попередження за статтею 185-1 Адміністративного кодексу України за порушення порядку проведення масових акцій. «Мені така реакція влади видається невмотивованою, — зазначає правозахисник Олександра Дворецка, — оскільки новий закон про мови не вирішує тих проблем у галузі мов, які накопичилися в Криму, а лише безмежно розширює сфери застосування російської мови і посилює дискримінацію національних меншин».
«ЗАМІСТЬ ТОГО, ЩОБ МЕХАНІЗМ ДИСКРИМІНАЦІЇ ЗЛАМАТИ, — ЙОГО ЛИШЕ УЗАКОНИЛИ»
Рефік КУРСЄЇТОВ, доцент кафедри історії Кримського інженерно-педагогічного університету, кандидат соціологічних наук:
— Представники національних меншин Криму обурені ухваленням Закону України про мовну політику. На нашу думку, він лише узаконить те домінування однієї російської мови, яке утвердилося тут за багато років, і наочно узаконить дискримінацію людей, які хочуть навчатися своєю рідною мовою і користуватися нею у всіх сферах громадського життя.
Більш того, дуже прикро, що зроблено це не помилково, а навмисне. Один з авторів законопроекту Вадим Колесніченко — мешканець Криму і чудово знає мовну ситуацію в автономії. У Криму ще з 50-х років утвердилася мономовна система освіти згори донизу — від дитячих садків до вишів! — російською мовою, і відтоді нічого не змінилося, все лише погіршується. Ця мономовна система освіти (а вона також поширюється потім на всі сфери громадського життя!) вже є державним механізмом мовної асиміляції всіх без винятку неросійських народностей, що мешкають у Криму! І замість того щоб цей механізм дискримінації зламати — його лише узаконили! Ми вважаємо, що такий закон не може бути підписаний Президентом України, який виступає гарантом прав і свобод усього народу.
«ЦЕ ПОЛІТИЧНА СПЕКУЛЯЦІЯ І ПЕРЕДВИБОРЧИЙ ТРЮК»
Наталія МЕРКУЛОВА, викладач, Дніпропетровськ:
— Тема регіональних мов — це політична спекуляція і передвиборний трюк. Правляча партія серйозно не зверталася до мовного питання протягом усього періоду роботи Верховної Ради нинішнього скликання. І лише напередодні старту виборчої кампанії регіонали, за допомогою хитрих прийомів, зуміли «проштовхнути» свій законопроект. На мій погляд, він здатен підірвати засади державності і породити масштабний конфлікт в українському суспільстві. Водночас цей закон не допоможе розв’язати економічних та соціальних проблем, які передусім непокоять наших громадян. Партії регіонів слід було б відзвітувати перед виборцями за виконання обіцянок щодо поліпшення їх життя. Напевно, там вважають, що питання мови може замінити суттєвіші питання. У нас російськомовна родина. Буквально днями я, чоловік та маленька донька пішли до кінотеатру. Один сеанс нам обійшовся 150 гривень, і це не врахувуючи відвідин «Макдональдса». Зал кінотеатру був напівпорожнім, але не тому, що фільм ішов українською мовою, а тому, що вартість квитків «зашкалює». Вона зовсім не відповідає зарплатам середньостатистичної родини. Гадаю, якби наші доходи були вищими, то для людей не мала б особливої ваги мовна проблема. І її не могли б використовувати політики для передвиборного піару.
«НЕ БУДЕ УКРАЇНСЬКОЇ — НЕ БУДЕ УКРАЇНИ»
Давид ДАВТЯН, бізнесмен, Харків:
— Я мешкаю в Україні вже 20 років. Я знаю і російську й українську, хоча частіше розмовляю російською в Харкові, для мене цей закон про мову не важливий. Але, якщо вести мову про країну, то моя думка — в державі має бути одна державна мова. І тут це українська. Не буде української — не буде України. Тому ухвалення закону про мову спрямоване проти держави. Усі, хто проти закону, мають об’єднатися і висловити протест. Я гадаю — всі розумні люди в Україні проти цього закону.
Підготували Микола СЕМЕНА, «День», Сімферополь, Вадим РИЖКОВ, «День», Дніпропетровськ, Олена Соколинська, Харків, Софія Кочмар, Львів, Лариса Виселко, Херсон, Сергій СТУКАНОВ, Донецьк
