Нині напруга пристрастей трохи вщухла. Дається взнаки економічна нестабільність. Від неї не сховатися всім громадянам (чи ти бізнесмен, який досяг успіху, чи робітник, який хронічно не одержує зарплати). З’явилося чимало просто втомлених від політичних баталій людей, яким все набридло. Добре, що цього року свято Великої Жовтневої соціалістичної революції припадає на суботу та неділю, тобто є можливість просто відпочити.
А що конкретно для вас означає ця дата в календарі? Як маєте намір провести «червоний» вихідний? На ці запитання відповідають популярні політики.
Леонід КРАВЧУК, перший Президент України:
— Я 7 листопада вже не святкую. Абсолютно впевнений, що це не державна дата. Вона поки що залишилася «червоною» лише тому, що маємо в парламенті такий розклад сил. Я за те, щоб не забувати своєї історії. Але вона повинна втілюватися в монографіях, книжках, на сторінках преси. Ціную тих, хто бився за свободу, віддаючи життя за ідею. Вони щиро вірили, що будують «світле майбутнє». Хоча вони дуже помилялися. Якщо ми себе називаємо демократичною країною, то повинні поважати права тих, хто вважає цю дату святом.
Я особисто просто відпочиватиму. Трохи попрацюю з документами, які у величезній кількості надходять до мене, як до голови Державної комісії з питань проведення реформи.
Наталя ВІТРЕНКО, голова фракції ПСПУ:
— Наша партія — єдина марксистська партія в українському парламенті. Ми послідовно захищаємо саму ідеологію марксизму — як політичну владу трудящих. Жовтень 1917 року всьому світові продемонстрував, що таке політична влада народу. Тому для нас — це найголовніше свято. По всій Україні проведемо акції протесту проти нинішньої ситуації в країні. У Києві нам складніше. Комуністи беруть не розумом, а кількістю. Їм міська влада чомусь надає найкращі майданчики. Якщо й цього року дадуть пріоритет їм, то ми проведемо свої альтернативні заходи.
1917 року закладалася єдино правильна система влади. Конституція 1918 р. ці основи зміцнила, але 1936 р. сталося переродження. Влада Рад трудящих була модифікована в номенклатурну. Ми не жили за радянської влади. Звідси перекручення, проблеми й розвал великої держави. А економіку добили руками комуністичних ідеологів.
7 листопада я печу пироги, роблю святковий стіл. Це можливість поспілкуватися без поспіху з дітьми, адже в звичайні дні мене важко застати вдома.
Дмитро ТАБАЧНИК, народний депутат України, доктор історичних наук, професор:
— Я історик за освітою і для мене 7 листопада — серйозна історична подія. Одна з найзначніших, переломних в загальноцивілізаційних процесах розвитку людства. Такого ж плану, як битва під Ватерлоо, День взяття Бастилії або підписання у Філадельфії утворення держави, яка отримала назву Сполучені Штати Америки. Велика Жовтнева соціалістична революція значним чином вплинула на долю всього світу й людства в двох вимірюваннях. Спочатку колосальним позитивним зарядом, фантомом можливості побудови абсолютно нового суспільства. І як утопічна ідея на зразок творів Мора і Кампанелли. Потім, коли вона реалізовувалася, вона вплинула на зміцнення демократичних традицій у світі, протистоячи страшній, жорстокій, тоталітарній імперії, що виникла. Весь демократичний світ, спостерігаючи за нашим історичним експериментом, зробив єдино правильні висновки: об’єднатися й жити за законами, які шанують права й свободу людини. Краще створювати соціальні програми, ніж згоріти в пожежі революцій.
Оскільки 7 листопада — вихідний, то маю намір провести його в сімейному колі. У жодних політичних акціях участі не братиму.
Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ, член об’єднання «Вітчизна»:
– Цей день увійшов в історію ХХ століття. Саме тоді з’явився шанс реалізуватися багатьом особистостям і народам. Зокрема й в Україні. Шкода, що не зуміли наші діди скористатися тією можливістю. Але, з іншого боку, Жовтень 1917 р. став уроком: хочеш чого-небудь добитися, вчися бунтувати. Навчилися робити великі й маленькі революції й зрушили з місця.
Для мене 7 листопада — не свято. Вісім років тому мітингувати було актуально, а зараз — ні. У суботу посплю чимдовше. Битися на барикадах не збираюся.
Валерій ЧЕРЕП, член фракції СДПУ(о):
— Наївно думати, що це свято для мене взагалі не відігравало жодної ролі. Я ріс, формувався як людина, коли ми всі сповідували комуністичні ідеї. Але життя міняється. Час, оточення й ми стаємо іншими. Треба бути реалістами. Жовтневі дні з нашої історії не викреслити. Поки що ця дата залишилася «червоною» в календарі. Ми кілька разів намагалися поставити на голосування питання скасування свята, але всі спроби блокувалися «лівою» більшістю.
Раніше я не лише ходив на демонстрації, а й навіть стояв на трибуні як міністр сільського будівництва. Після обов’язкового заходу йшов на роботу, займався поточними справами. Цього разу не через солідарність з трудящими, а просто попрацюю, оскільки накопичилася маса документів, що вимагають розгляду.
Володимир МОЇСЄЄНКО, член ЦК КПУ:
— Для мене — це найбільше свято. Саме в жовтневі дні наш народ відчуває себе вільним. Силою, здатною змінити життя на краще. Я себе відчуваю часткою нової спільноти людей.
Розмови про скасування святкування Великої Жовтневої соціалістичної революції вважаю демагогією. Нас підтримує більшість громадян України. «Праві» й націонал-патріоти зазнають поразки за поразкою. Здають позиції й нові буржуа. Ми не дозволимо скасувати всенародне свято. Наближаються президентські вибори. Ще побачите як «полівіє» Л. Кучма і в своїх передвиборних обіцянках стане співати дифірамби Жовтневій революції.
Особисто я після мітингу піду з родиною в парк, а увечері, може, зберемося в театр або на концерт.
Едуард ГУРВІЦ, член фракції «Громада»:
— Ніколи в житті не ходив на демонстрації. Чаші цієї вдалося випадково уникнути. Пощастило, одним словом. Пам’ятаю 1990 р. на засіданні Президії районної ради м. Одеси 11 чоловік дискутували 5 годин, як святкувати 7 і 8 листопада. В ту пору я був головою Жовтневої районної ради. Ми нічого не забороняли, хто бажає, той нехай і марширує собі. Народ, очікуючи на пиріжки й пиво на кожному розі, сам вийшов на вулиці. Кожен знайшов собі заняття: покричати, погуляти й попити. Я вважаю, що святкувати день Жовтневого перевороту — смішно. Заздалегідь нічого не планую. Люблю імпровізацію.
Ярослава СТЕЦЬКО, голова Проводу ОУН:
— Це не червона, а чорна дата. Вона минула й більше не повернеться. Я відзначаю інший день: 1 листопада у Львові була відновлена наша самостійна Західна республіка. Як істинна християнка, йду на кладовище згадати борців, які віддали своє життя за свободу України. Ставлю свічки, приношу квіти. А в суботу просто намагатимусь відпочити.
Анатолій МАТВІЄНКО, голова фракції НДП:
— Колись 7 листопада було справжнім святом. Його чекали, готувалися. Сьогодні це день осмислення, порівняння й аналізу, як жити далі, яким шляхом іти. Я не вважаю його й днем покаяння. Взагалі давно час скасувати Жовтневе свято. Адже 7 листопада в Україні нічого не відбувалося. Нам експортували революцію й радянську владу пізніше.
У листопаді відбудеться з’їзд нашої партії. Скористаюся вихідними, щоб підготуватися до нього. А якщо є люди, котрі вважають цю дату святом, то ніхто не забороняє їм відзначати цю подію на власний розсуд.
Віталій КОНОНОВ, голова фракції Партії зелених України:
— Вважаю, що в нас дуже багато свят. Ми залишили старі й додали нові. Тому й живемо погано. Нема часу працювати. Це свято людей «лівої» орієнтації. Не розумію, чому всі повинні танцювати під їхню дудку? Вибори до Верховної Ради засвідчили, що їх підтримує лише 30% населення. Всі інші будують нову демократичну державу. Ми колись святкували й День Паризької комуни. Час минає, все міняється. На Жовтень 1917 року ми дивимося лише як на історичну подію.
У суботу, а 7 листопада нині припало на вихідний, згадуватиму Велику Жовтневу соціалістичну революцію «не злим, тихим словом».
Вони зробили свій вибір, а ви? Дуже хочеться, щоб напруга пристрастей не переросла в ексцеси, які ми вже бачили неодноразово. Мітингуйте, відпочивайте, але не конфліктуйте.
№214 07.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
