Успіхи України, яка домагалася від Росії лише двох поступок — гарантій на збереження статус-кво в прокачуванні газу для Європи по українській трубі та перегляду горезвісної путінсько-тимошенківської формули ціни російського газу, — поки що незначні. З формулою нічого не виходить, а гарантія практично обмежена часом введення в експлуатацію обхідних російських газових потоків.
Не кращим чином вирішується і завдання з модернізації української газотранспортної системи за участю європейських країн і Росії, довівши таким чином невигідність обхідних маршрутів. Але Росія цього не хоче, оскільки взяла курс на злиття (читай: поглинання) «Нафтогазу» «Газпромом». Європа ж в умовах кризи вимушена ретельно рахувати гроші й навряд чи керуватиметься політичними мотивами і вкладатиме мільярди в трубу, в якої немає економічної перспективи. Отже, український уряд, швидше за все, проводить лише складну дипломатичну гру, демонструючи свою довіру до отриманих днями європейських векселів (модернізація українських трубопроводів залишається пріоритетом для Європейського Союзу). А насправді наша влада вимушена куди серйозніше розглядати заяву єврокомісара з питань енергетики Гюнтера Оттінгера: «Модернізація газотранспортної системи не має сенсу, якщо немає газу, а газ надходить із Росії»...
Але одна справа добиватися допомоги або поступок (а в нинішній ситуації було б правильніше сказати — просити), і зовсім інша — показати, що й у нас є істотні та досить болючі аргументи. Добре було б і Україні роздобути свою газову «палицю» — курс на скорочення російського газового імпорту. І для цього дещо вже робиться.
Так, нещодавно було заявлено, що «Нафтогаз України» готується істотно наростити видобуток природного газу. Як повідомив на слуханнях в українському парламенті директор департаменту НАК Олександр Зейкан, «у 2011 році компанія планує отримати спеціальні дозволи на геологічне вивчення і дослідницько-промислову розробку таких ділянок, як площі Лучицького й Абіха у східній частині Чорного моря, а також площі Оболонської, Ямпільської, Дронівської, Водищанської, Чутівської, Слов’янської, Суходолівської, Дніпровсько-Донецької западини». Крім того, уряд вже дозволив видати «Нафтогазу України» ліцензію на розробку нафтогазової площі Палласа в Чорному морі.
Одночасно з цим ведеться підготовка до початку видобутку нетрадиційних корисних копалин. Зокрема, в листопаді 2010 року Мінприроди і НАК «Надра України» презентували на виставці та конференції World Shale Gas-2010, яка пройшла в США, родовища сланцевого газу, на який багата Україна. Мета, звичайно, полягала в тому, аби залучити до їх вивчення і розробки міжнародних інвесторів і партнерів. І, схоже, виходить. Вчора, відкриваючи засідання уряду, прем’єр-міністр Микола Азаров повідомив, що компанія Chevron Corp., друга за величиною в США, підтвердила готовність взяти участь у розробці в Україні родовищ сланцевого газу і вкладати кошти в його видобуток.
Ще одним таким найбільшим і навіть офіційним національним проектом України є будівництво морського терміналу для прийому скрапленого природного газу. Проект «LNG термінал» навіть отримав днями затверджений Кабміном новий план першочергових заходів з підготовки і реалізації цього національного проекту. «LNG термінал». Відповідно до цього плану «Нафтогаз» має забезпечити закупівлю послуг із розробки техніко-економічного обѓрунтування проекту вже в першому кварталі 2011 року. Брати участь у тендері на розробку зацікавлено 20 компаній зі США, Японії, Канади, Кореї та України. І вже до кінця вересня 2011 року робота з підготовки ТЕО має бути закінчена, на підставі чого буде розроблено бізнес-план. Про це в ході круглого столу «СПГ-термінал — старт проекту: шлях до енергетичної незалежності України» повідомив заступник міністра енергетики та вугільної промисловості Ігор Кирюшин. Зараз розглядаються три можливі майданчики для будівництва терміналу — порти Південний, Очаків і Феодосія. Орієнтовна вартість будівництва та інфраструктури складає від 1,21 дол. до 1,38 мільярдів дол. Першу чергу передбачається ввести в експлуатацію в четвертому кварталі 2014 р., другу — ще через два роки.
Керівник робочої групи «Національні проекти» Владислав Каськів повідомив про підписаний у Давосі меморандум між Україною та Азербайджаном, відповідно до якого український термінал забезпечуватиметься газом (два млрд. куб. м до 2014 року і п’ять млрд. куб. м — до 2015 року). При цьому він уточнив, що в Україні розраховують і на інші джерела диверсифікації.
