Схоже, що Київ не скоро навчиться використовувати з вигодою для себе можливості, які складаються з розвитком подій у регіоні чи світі. Як і той факт, що президент Франції, яка головує зараз в ЄС, дуже прихильно ставиться до України і свого часу навіть говорив про «привілейоване партнерство». Яскравим підтвердженням цього став черговий 12-й саміт ЄС — Україна, який пройшов у вівторок у Парижі. Адже події на Кавказі, зокрема, грузино-південносетинсько-російський конфлікт, сприяли тому, що лідери Європейського Союзу звернули більшу увагу на Україну. При цьому в дипломатичних колах Європи висловлювалася стурбованість, що наступною після Грузії жертвою Росії може стати Україна. У багатьох редакційних статтях провідних європейських газет напередодні саміту говорилося про необхідність надання Брюсселем Києву чіткого сигналу — перспективи членства в євроспільноті.
Тому можна стверджувати, що напередодні саміту в Парижі Україна мала краще зовнішньополітичне тло, ніж напередодні НАТОвського саміту, який відбувся 2 квітня у Бухаресті. Слід зазначити, що на той момент Президент Віктор Ющенко, прем’єр-міністр Юлія Тимошенко займали спільну позицію і разом подали заявку на отримання Плану дій щодо членства в НАТО. Однак, якщо тоді українська сторона, демонструючи єдність, справедливо заявляла, що саміт стане «моментом істини» для Альянсу, то тепер, схоже, склалася протилежна ситуація. І можна сказати, що саміт ЄС-Україна став «моментом істини» для України. Адже саме єдності й стабільності очікують від українського керівництва. Причому це наголошується, починаючи з 2005 року.
Тому досить дивними звучать слова українського Президента про «абсолютний успіх», який здобула Україна на евросаміті у Парижі. Втім, у Бухаресті Віктор Ющенко також назвав перемогою відмову НАТО надати Україні ПДЧ. «Ми вітаємо ті сигнали, що надіслані Україні ЄС. Вони дають надзвичайну надію, надзвичайно перспективні, вони стимулюють нас до виконання цілого масиву завдань, що стоять перед нашою державою», — заявив український Президент на прес-конференції в Парижі.
Нагадаємо, що напередодні саміту заступник міністра закордонних справ України Костянтин Єлисеєв висловлював переконання, що у Парижі буде чітко зафіксовано в тій чи іншій формі перспективу членства України в ЄС. До речі, подібним чином діяли українські дипломати напередодні саміту НАТО в Бухаресті, заявляючи, що Альянс надасть Україні План дій щодо членства в НАТО. Слід зазначити, що тоді лідери Альянсу звертали увагу на необхідність консенсусу серед політичної еліти щодо вступу України в НАТО і підтримки цього курсу населенням. А відносно інтеграції країни в ЄС не ставиться таке питання, бо переважна більшість населення підтримує такий курс.
Насправді, успіхом можна назвати висловлену у спільній заяві цілковиту підтримку Євросоюзом суверенітету й територіальної цілісності України, домовленість про початок діалогу про скасування візового режиму для українських громадян. Крім цього, до здобутків саміту можна зарахувати домовленість підписати в другій половині 2009 року угоду про асоціацію. Однак у жодному документі не йдеться про перспективу членства, на чому наполягає Україна, починаючи з 2005 року.
Поки не планується внести такі слова у нову угоду про асоціацію між Україною і ЄС. «Я, звичайно, не говорю як президент Франції, я говорю від імені ЄС і кажу, якою є позиція ЄС. Вона полягає в тому, що ця угода не закриває жодного шляху, як і не відкриває», — зазначив на прес-конференції президент Франції Ніколя Саркозі. За його словами, у такий непростий для регіону момент «ЄС хотів підкреслити спільність цінностей, спільність історії з Україною. Союз не дав мені права робити інші заяви», — сказав Саркозі, відзначивши, що зараз у самій Раді Євросоюзу по Україні є різні позиції.
Які сигнали були подані українській владі на саміті ЄС — Україна і чого очікують на Заході від Києва? Чому Україна не отримала перспективи, хоча для цього була сприятлива зовнішньополітична ситуація? Чи впливає російський фактор на інтеграцію України в ЄС?
КОМЕНТАР
Валерій ЧАЛИЙ, заступник генерального директора Центру ім. Разумкова:
— Я хотів би, перш за все, відзначити, що це не є якоюсь епохальною подією, яка кардинально змінює темпи інтеграції України до ЄС або дає чіткі сигнали щодо термінів.
— Звичайно, мова може бути про те, де ми сьогодні перебуваємо, де в нас більші успіхи в європейській інтеграції, де в нас проблеми. Власне, метою саміту було визначення пріоритетів, ключових питань взаємовідносин на найближчу перспективу. Загалом, оцінюючи саміт, можна сказати, що це можливий успіх дипломатії в сучасних українських внутрішньополітичних умовах.
Я хотів би відзначити, що внутрішні події в Україні, розпад коаліції не призвели до зміни результатів саміту. Документи саміту і відповідні заяви узгоджувалися по дипломатичних каналах заздалегідь, і робота велася не один місяць, тож не можна кардинально змінити щось за кілька днів. У ЄС прекрасно знають нашу ситуацію, що ми перебуваємо в турбулентності з 2005 року. Тому досягнення треба зустрічати без декларування перемог і спокійно, як просування в певних напрямках взаємодії.
Перш за все, слід відзначити, що угоду сформовано на дві третини. Політичну частину практично узгоджено. Зараз мова йде про поглиблення торгівлі. Я думаю, що для нас є принциповим те, що ЄС схилився до роботи в сфері юстиції й внутрішніх справ, зокрема в питаннях візового режиму за схемою дорожньої карти. Мова йде про конкретні питання, які Україна має вирішити, щоб вийти на симетричний режим для громадян України, тобто безвізовий. Це робота не одного року.
Другим важливим питанням є секторальна взаємодія, спільний авіаційний простір, об’єднання енергетичних систем.
Третій блок охоплює формули, які записані в спільній заяві, зокрема, домовленість підписати угоду про асоціацію. Однак слід зазначити, що існують різні угоди про асоціацію, зокрема, такі, які було підписано колишніми країнами соцтабору, що склали кандидатський мінімум і стали членами ЄС. Деякі країни також мають угоди про асоціацію, у яких не йдеться про членство. На мою думку, питання не в назві, а в наповненні угоди.
Ще одним новим, але важливим елементом, є чітка позиція ЄС, стосовно гарантій суверенітету й територіальної цілісності України. Також треба уважно подивитися на новий інструмент, про який було заявлено на саміті й який прийде на заміну Плану дій Україна—ЄС. Існує домовленість мати такий інструмент наступного року, він включатиме позиції, які узгоджені сторонами ще до підписання і вступу в дію нової посиленої угоди.
Я не погоджуюсь, що увагу треба зосереджувати на фрази типу «перспектива членства», а навпаки — увагу треба приділяти справам і готовності ЄС йти на симетричний режим відносин. Набагато важливіше приділяти увагу можливостям відкриття широкого доступу громадянам України до відвідування країн Євросоюзу, конкретним питанням інвестування в спільні проекти, підтримки модернізації газотранспортної системи. Успіх України на шляху до ЄС залежить від того, чи стане євроінтеграція програмою реформ в Україні. Сьогодні євроінтеграція йде окремо, певні зміни, перетворення управлінської структури — окремо. А мають бути програми наближення до європейських стандартів у тій чи іншій сфері.
Тепер щодо російського фактору у відносинах України та ЄС. Було б неправдою говорити, що серед старих країн Європи є багато прихильників вступу України до ЄС. На жаль, сьогодні Росія сама дещо дистанціюється у відносинах з ЄС. Хоча останнім часом вона досить успішно просувалася у співпраці з Євросоюзом. Сьогодні очікувати схвальної підтримки не варто. Тому що сьогодні Росія мало говорить про протидію чи стримування вступу нашої країни до ЄС, бо вважає, що зараз не час говорити про членство України в ЄС. Але у міру наближення України до цієї мети протидія зростатиме. Російський чинник присутній у питаннях, які стосуються стратегічного і геополітичного вибору України, її просування в західні структури, зокрема, економічні, політичні та безпекові структури Євросоюзу.
Райнер ЛИНДНЕР, експерт Німецького інституту міжнародних відносин та безпеки:
— Це була зустріч, яка мала символічне значення у зв’язку з подіями на Південному Кавказі. Звичайно, було розумно Україні дати чіткий сигнал, що існує перспектива для членства в Європейському Союзі, а також для договору про асоціацію. Але при цьому не оповіщати конкретної дати. Ми так перебуваємо на вищому рівні відносин.
Дійсно, сигналу про перспективу членства не прозвучало, але якщо говорити про асоціацію, то це початок процесу, в кінці якого все-таки є членство в ЄС. Зрозуміло, що зараз така дата не називається. Ми не дуже задоволені існуючою політичною ситуацією в Україні. Ми знаємо, в якому напрямі вона розвивається. І не зрозуміло, хто буде нашим партнером у процесі євроінтеграції. Саме тому не говориться про перспективу членства в Європейському Союзі.
Щодо можливостей, які Україна втратила внаслідок подій на Кавказі. Україна втратила можливості не лише через війну на Південному Кавказі, вона постійно втрачає можливості наближення до Європейського Союзу. В Євросоюзі чекали, що після останніх парламентських виборів усе-таки буде досягнута якась консолідація на політичній арені країни. Але цього не сталося.
У принципі, Україна могла бути вже набагато далі й виграла б більше від співробітництва з Європейським Союзом. Але завдяки своїй непередбачуваній політичній культурі вона ризикує багато втратити. Адже після помаранчевої революції ми на Заході сприймали Україну як зону динамічної політичної культури. Цей імідж вона втратила, і зараз ми перебуваємо на етапі, коли різні політичні еліти не мають консенсусу щодо зовнішньої політики.
Щодо російського чинника, я гадаю, навіть у Росії розуміють, що Україна надалі розвиватиметься на Захід. Але потрібно відзначити важливий момент: Росію в принципі більше хвилює розширення НАТО, а не ЄС. Мені здається, Україні важливо зрозуміти це. І до того ж, я вважаю, що до 2017 року, поки на території України перебуватиме Чорноморський флот Російської Федерації, в НАТО не розглядатимуть питання про членство України в Альянсі.
Щодо того, які очікування покладають на Заході на українські політичні партії. Вони дуже зрозумілі. Це готовність і здатність сформувати урядову коаліцію, яка працювала б хоча роки зо два. І звичайно, бажано, щоб така коаліція була збалансована і сформована в новому форматі та охоплювала велику кількість партій. Я гадаю, що після виборів «Наша Україна» та Партія регіонів будуть зовсім іншими. У нинішній ситуації їм дуже складно здійснювати когерентну політику, когерентне партнерство.
