Пікетування співгромадянами стін Верховної Ради та Кабінету Міністрів — упродовж останніх років така сама невід’ємна ознака настання осені, як «бабине літо», пожовкле листя і парламентські суперечки стосовно бюджету. Все відбувається за вже добре знайомою схемою. Спочатку уряд подає до вищого законодавчого органу проект бюджету на майбутній рік (цього року Кабмін зробив це навіть достроково), оцінку головному кошторису країни дають міжнародні фінансові інституції, а потім підходить черга незадоволених громадян. «Використовуючою силою» при цьому виступають, як правило, ліві, зокрема комуністи.
Нинішня зміна пори року винятком не стала: поки депутати думають, як за термін, визначений Конституцією, звести державний «дебет із кредитом», ті категорії населення, кого результати даного процесу стосуватимуться насамперед, традиційно намагаються відстояти свої права. Дебати з вищезазначеного приводу, як вже згадувалося, традиційні. Стіни Верховної Ради «штурмували» і коли уряд Віктора Ющенка запропонував ввести до головного кошторису держави статті, що істотно обмежують пільги, і за часів прем’єрства Анатолія Кінаха, який, як і сьогодні уряд Віктора Януковича, пропонував замінити соціальні пільги (при купівлі ліків, проїзді у транспорті, оплаті комунальних послуг тощо) адресною допомогою.
Стратегія заміни пільг пенсіонерам, ветеранам, афганцям на цільову допомогу пов’язана, на думку пікетників, навіть в організаційному плані з такими самими труднощами, як, наприклад, отримання субсидій. Тобто далеко не всі представники тієї частини населення, яка має право на пільги, зможуть фізично перенести складний процес рознесення необхідних папірців до різних інстанцій, щоб довести своє право на отримання вищезазначеної допомоги. Хоч навіть не це здається протестуючим (під Кабміном відбувся мітинг, організований «Союзом Чорнобиль України» і Всеукраїнською чорнобильською народною партією, а під стінами Ради майоріли знамена Комуністичної партії) головним «але». Приклад прийняття урядом рішення (яке, найiмовiрнiше, ляже додатковим навантаженням на місцеві бюджети) підняти планку прожиткового мінімуму до 237 гривень навів пікетників на думку, що закладена у головному кошторисі країни сума на адресну допомогу не тільки не відповідатиме тому розміру держдопомоги, яку надавали завдяки дії пільг, а й значно поменшає. Люди звикли підозрювати державу в намірі обдурити своїх громадян і поки ще не вірять у те, що вона справді прагне полегшити їхню долю.
Серед інших вимог чорнобильців — усунення заборгованості минулих років із чорнобильських компенсацій, надання всім потерпілим житла, забезпечення своєчасного і повного виконання та фінансування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих від Чорнобильської катастрофи»: сьогодні, за твердженням лідерів чорнобильських організацій, держава забезпечує лише п’яту частину всіх витрат.
Словом, бюджетний процес вкотре, як кажуть, пішов.
Продовження теми на стор. "День України"
