Вирішив я відпочити у краях далеких. Перша відпустка за п’ять років. Квитки на літак купив заздалегідь, за помірну ціну. І не звернув уваги на те, що компанія називалася «Аерофлот».
Читачі, що застали радянський час у свідомому віці, мають пам’ятати багаторазово повторювану рекламу «Користуйтеся послугами «Аерофлоту». Так ось: ніколи цього не робіть.
Вже під час польоту з Києва трапилося дещо дрібне, але неприємне. У спинках крісел були розташовані монітори, по яких можна дивитися фільми. Розібратися, як власне все це вмикається і працює, мені, до подібної техніки незвичному, було складно. Не ладнаю з незнайомими пристроями.
Тож єдиним виходом було спитати стюардесу.
У відповідь дівуля процідила крізь зуби, що, мовляв, посібник з управління відеосистемою надруковано в рекламному журналі у спинці крісла переді мною («і нема чого мене турбувати з таких дрібниць», — це вона не сказала, але продемонструвала всім своїм виглядом).
У грубезному журналі містилася сила-силенна статей і фотографій на будь-які теми, окрім однієї: що робити з відеосистемою.
Зрештою, я розібрався сам. Не розібрався з іншим: за який рівень ввічливості ця стюардеса отримує свою вочевидь чималеньку зарплату?
У день вильоту додому я дисципліновано приїхав до аеропорту з годину до завершення реєстрації. Борт відбував о 20.30, я підійшов до стійки реєстрації о 18.30, тож мені не було чого поспішати.
Однак уніформована білявка повідомила мені, що я запізнився, що реєстрацію вже завершено, бо літак відбуває о... 19.00. На резонне запитання, як таке могло статися, замість вибачень аерофлотівська панянка почала мені розказувати, що я, мовляв, брав квиток давно і мав би за цей час поцікавитися, чи не змінився час вильоту.
Сил на те, щоби сперечатися з цією невихованою особою, не було. Мені безкоштовно переписали квиток на наступний день. Те ж саме зробили й дівчині, котра прийшла так само у святій впевненості, що не запізнилася. Їй, правда, пощастило менше, ніж мені: я хоч мав можливість повернутися до друзів, а вона була змушена витратити зовсім не зайві гроші на готель.
Все ж варто погодитися: назви мають фатальну силу. І якщо якась компанія називається досі радянською назвою і має на емблемі серп із молотом, то, значить, вона й лишається радянською. Тобто — з хамуватим персоналом, поганим обслуговуванням і малозрозумілою впевненістю, що на них світ клином зійшовся.
Шановні, маю для вас неприємну новину. СРСР давно немає. Надворі — капіталізм, отже конкурентів у вас, серпасто-молоткастих, більш ніж достатньо. І пасажири вже мають можливість обирати, чиїми літаками краще літати. Сподіваюся, моя нотатка хоч трохи їм допоможе. Головне, не користуйтеся послугами «Аерофлоту».
