Влада готує українському сільському господарству «світле майбутнє». На її думку, через декілька років урожай зернових в країні може сягнути 80 мільйонів тонн. Президент Союзу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів і почесний президент Союзу фермерів і власників землі Іван Томич також вважає, що сьогодні потенціал аграрного сектору країни використовується далеко не повністю — усього на чверть. У той же час він сумнівається, що здійснювана зараз в країні «імітація аграрної реформи» задумана на користь трудівників села, на користь усієї країни. В Україні, як передбачає Томич, настає ера олігархів, оскільки створюваний ринок землі буде «дуже диким», а уряд підтримує в сільському господарстві великих агропромисловців, які й нині контролюють сотні тисяч і навіть мільйони гектарів рілля.
Із ухваленням Закону «Про ринок земель», побоюється Томич, розпочнеться процес обезземелення українського селянства, значне скорочення середніх і дрібних фермерських господарств, спустошення і вимирання населених пунктів у сільській місцевості.
Він цитує обіцянки Президента України про те, що в результаті ухвалення цього закону фермер, селянин не буде обезземелений, але не вірить їм. 16 серпня Томич збирається організувати громадські слухання з цієї проблеми і провести дискусію із залученням усіх зацікавлених — від простих фермерів до банкірів і латифундистів. Томич сподівається, що рішення вдасться знайти, і це дозволить приборкати «стихію дикого ринку» або, як мінімум, відкласти набуття законом чинності до 1 січня 2013 року. «Це не стратегічний вихід, а лише можливе відстрочення, яке потрібно використовувати для усунення небезпечних схем, наявних у нинішньому варіанті закону», — пропонує один із найбільших авторитетів української аграрної сфери й висловлює упевненість, що Президент України його підтримає.
Томич розглядає закон про ринок земель усебічно. І пріоритетним вважає національний підхід. На його думку, впровадження ринку земель за сьогоднішнім проектом уряду може завдати Україні багато шкоди. Якщо ж правляча більшість, як це було вже не раз, не відреагує на розумні зауваження і проголосує, то «наслідки будуть однозначно непоправними». Закон про ринок землі «зачіпає не лише і не стільки сьогоднішній день, скільки майбутнє України, — зазначає аграрій і продовжує: — У продовольчому плані, як показує аналіз за участю вчених, величезної шкоди може завдати знищення сівозмін, а також середніх і дрібних господарств, що мають до 10 тисяч гектарів. Це позначиться на продовольчій стабільності вже у 2012 — 2013 роках». За його даними, вже і сьогодні більш ніж 100 тисяч гектарів землі мають у своєму розпорядженні 105 компаній. Це латиноамериканський латифундистський варіант, якого немає ані в Європі, ані в США. Томич уточнює, що ці компанії вирощують в Україні всього три культури: зерно, соняшник і рапс. Ця продукція орієнтована в основному на світові ринки, і при досягненні нею 65 % від загального обсягу сільгосппродукції країни (вже і сьогодні майже 60 %) Україна купуватиме хліб, але за європейську ціну. Крім того, Томича непокоїть, що в Україні буде остаточно знищено тваринництво, садівництво, овочівництво, хмелярство, льонарство та інші підгалузі. «Моновиробництво в сільському господарстві зовсім не на користь України, а навпаки», — стверджує експерт і уточнює, що така перспектива чекає на Україну після 2015 року.
Зміниться, на думку Томича, і сам устрій українського села. Сьогодні в країні 15 мільйонів сільських жителів і 28 тисяч сільських населених пунктів. Але після імплементації закону про ринок земель потреба в робочих руках на селі скоротиться до 200 — 250 тисяч. До того ж уже і сьогодні великі компанії завозять в Україну для сільгоспробіт іноземців. «Цим пускається під укіс наше майбутнє, — стверджує фахівець і запитує: — А що значить село для України?» — «Це душа нашого народу, потужність і фундамент України як нації, — відповідає Томич. — Йдеться про її збереженні як етносу, про збереження її мови, самої основи державності. Це буде велика трагедія ХХI століття. Закон про ринок землі — це доля України. Яким він буде, такою буде й наша країна».
Кажучи про кредити й інвестиції — «козирну карту» прибічників швидкого створення ринку земель — Томич висловив сумнів щодо того, що «хтось кредитуватиме Україну з її непрогнозованою політикою в галузі сільського господарства». «То закрили порт, — розповідає багатолітній лідер фермерів, — то перекрили залізницю, то мито ввели, то повернення ПДВ трейдерам скасували». «Все те, що відбувається сьогодні на ринку зерна, — говорить він, — робиться всупереч нашій гострій потребі в кредитах та інвестиціях. При таких підходах інвестори, серйозні фінансові установи ніколи не прийдуть. А з іншого боку, їх відштовхує низька прибутковість нашого сільського господарства, визначувана ціновою політикою уряду. Сьогодні, наприклад, середня реалізаційна ціна продовольчої пшениці, за нашою оцінкою, 1280 гривень, а її собівартість — 1550. Хто дасть кредити під таку безрозсудну і непрогнозовану політику?»
Томич малює перспективу фермерського господарства, в якого тисяча гектарів землі. Якщо йому доведеться брати кредит під 20% річних, то при нинішній аграрній політиці й відповідному рівні прибутковості бізнес-план показує, що через три-п’ять років він може цю землю втратити. «Ціна кредиту з’їдатиме все», — говорить аграрій. Щоправда, він бачить вихід з цієї ситуації у створенні державного земельного банку, який кредитував би селян під низькі відсотки (7 — 8,5 %). Але де взяти для цього кошти? Томич вважає, що такому банку міг би бути переданий як активи величезний ресурс — близько трьох мільйонів гектарів чорноземів, які зараз в Україні майже безхазяйні. Це більше, ніж Бельгія, Голландія та Люксембург. Щоправда, застерігає він, «що ми тільки побудуємо, — виходить КПРС, тобто (пояснює. — Авт.) агропромбанк «Україна». На думку Томича, аграрну реформу потрібно було починати саме зі створення земельного банку, який міг би підтримати українського селянина і дати йому можливість гідно конкурувати з агрохолдингами при покупці земель. Поки ж, на його думку, міф про дешеві кредити в українських реаліях так і залишається міфом, тоді як наявність численних лазівок для здійснення схем «цілком законного» здобуття землі великими іноземними й українськими агрохолдингами є реальним фактом.
КОМЕНТАР
Віталій ЛЬВОВ, генеральний директор компанії Ecovitera, професор, академік УЕАН:
— Не дай Бог, щоб в конкуренції за землю між фермерами та агрохолдингами останні вийшли переможцями, на що орієнтований зараз проект закону про ринок земель. Його негативи видно навіть неозброєним оком. Та особисто в мене є сподівання, що влада і народні депутати все ж прислухаються до голосу простих людей, селян, фермерів. Тому що земля не може оцінюватися зеленими папірцями, які будь-якої миті можуть девальвувати. Я вважаю, що введення закону в дію необхідно відкласти хоча б на рік, до 1 січня 2013 року, щоб за цей час провести велику роботу з оцінки землі, щоб почав працювати закон про земельний кадастр, до якого потрібно прийняти безліч підзаконних актів. Я, звісно, не такий оптиміст, щоб бути упевненим в тому, що з нинішнього урядового проекту за такий короткий час можуть бути усунені можливості для схем, направлених на обхід цього закону. Я можу навести приклад Румунії та Болгарії, які ухвалили схожі закони про продаж земель сільськогосподарського призначення. У результаті ці дві країни на 80 — 90 відсотків тепер залишилися без землі. Її викупили іноземці, а це в нинішніх умовах нестримного підвищення цін на сільськогосподарську продукцію наповнює дещо іншим сенсом названі географічні поняття. І нам теж вже слід зрозуміти, що ринок землі, ринок українських чорноземів — це вже не внутрішнє, а геополітичне питання.
