Прийняття «законодавчого пакету» військової реформи вчора «Дню» по телефону прокоментував міністр оборони Євген МАРЧУК.
— Які можливості відкриває вчорашнє парламентське голосування? Чого тепер очікувати?
— Завершилось формування ієрархії правового забезпечення військової реформи. Сьогодні (вчора. — Ред. ), крім того, що проголосував парламент, Президент підписав Стратегічний оборонний бюлетень. А це означає — завершився оборонний огляд. Простіше кажучи, Україна завершила розбиратися з тим, що за військова структура у неї сьогодні є. Це може виглядати трохи дивним, але, на жаль, це саме так. Щоправда, тут ми не є унікальними, цей шлях проходили майже всі пострадянські країни. З другого боку, прийняття саме сьогодні цих документів — Закону про нову чисельність і Стратегічного оборонного бюлетеню — дає відповідь на запитання: які сьогодні є загрози державі у військовій сфері? І друге — які у зв’язку з цим мають бути пріоритети для Збройних Сил. Крім того, процес реформування має бути добре обрахований, і перш за все — в інтересах самих військовослужбовців, аби не страждали військові, які, по-перше, будуть звільнятися із Збройних Сил, і друге — аби суттєво покращилося забезпечення військовослужбовців, які будуть служити в армії в майбутньому. Для цього Постановою уряду затверджені прогнозні показники фінансування Збройних Сил на 2005 рік, детально розписане фінансування, яке прив’язане до реформи Збройних Сил, до бюджету, зростання ВВП і соціальних платежів.
Як буде збільшуватися загальна середня зарплата у державі, яка еволюція пенсій, ВВП, індекс інфляцій — це не «зі стелі» дані, вони дуже важко розраховувалися, прийшлося провести три засідання державної комісії, яку очолює прем’єр-мiнiстр, щоб вийти на узгоджені показники. Під цим документом стоять підписи прем’єр-міністра, міністра фінансів, міністра оборони і так далі. Сьогодні реформування Збройних Сил, а точніше — їх реконструкція має наукову базу, адже програма реформування розроблялася спеціалістами-науковцями і військової науки, і цивільними експертами. Реконструкція має також фінансову базу, яка досить точно розрахована. Третє: є дуже важливий документ — Закон про соціальний захист, — де є, я б сказав, небачені раніше за всі роки незалежності соціальні гарантії військовослужбовцям. Адже військовослужбовці звільнялися і раніше: 13 тисяч у минулому році, 15 тисяч — у позаминулому, 45 тисяч — у 1999-му. Але вони не мали суттєвих соціальних гарантій. Найголовніше — що всі ці рішення дають можливість попрощатися зі старою, дуже образливою структурою військового бюджету. На наступний рік наш бюджетний пакет до Мінфіну, до уряду, парламенту буде суттєво відрізнятися від цьогорічного, тому що у бюджеті наступного року буде можливість закладати більші кошти на розвиток Збройних Сил, на розвиток нових озброєнь, на підвищення грошового утримання, в кінці кінців, на підвищення репутації військової служби.
— Напередодні саміту в Стамбулі чи можна стверджувати, що прийняття законів щодо реформи армії і підписання Стратегічного оборонного бюлетеню означає, що питання військового реформування перед самітом вирішені?
— Можна сказати, що відкрита правова, організаційна і фінансова дорога для докорінної реконструкції Збройних Сил. Зараз вся справа у реалізації. Я б не говорив — до саміту чи після саміту — реформування передусім потрібно нам самим, нашим Збройним Силам. Ми підтверджуємо, що наші декларації минулого року щодо реформування Збройних Сил є реальні і досить конкретні. Дуже важливо також, що бюджет цього року, в якому є статті, пов’язані з реформуванням, по першому півріччю виконані на 100%. А друге півріччя — у зв’язку з деякими збільшеннями — дає нам повну гарантію того, що все, що заплановано по реформуванню армії в соціальному і фінансовому вимірі, буде забезпечено. Тобто ми, як солідні партнери, не просто продекларували, а зробили все можливе для того, щоб розпочати серйозну реконструкцію Збройних Сил і почати переходити до Збройних Сил майбутнього.
— Як ви прокоментуєте дії противників військового реформування, зокрема парламентської опозиції?
— Ті фракції, які минулого разу голосували проти, вони й зараз проголосували проти. В ідеологічному, політичному сенсі дивною є позиція «Нашої України», активісти якої дуже добре розуміють, що реформування Збройних Сил пов’язане із підтвердженням намірів щодо нашої євроатлантичної інтеграції. Важливий момент, який треба відмітити, — згадати, що проведення через парламент, Раду безпеки та уряд цих важливих документів, безумовно, було нелегким. Нелегким в тому сенсі, що треба було усвідомити нові реалії. Багатьом дуже важко було відмовитися від того, що ми не можемо будувати чи залишати Збройні Сили для кругової оборони. Навколо нас дві системи колективної оборони, в яких діє принцип «один за всіх та всі за одного». Дуже важко було відмовитися від стереотипів, традиційних розумінь про те, що чисельність визначає мiць Збройних Сил. Цей анахронізм пережили всі східноєвропейські країни і навіть наші сусіди. Усвідомлення того, що у сучасному світі воєнну безпеку для держави гарантують не чисельністю, а якістю Збройних Сил держави, відбувалось дуже боляче. І не тільки серед військових, а й у суспільстві. І другий важливий момент, який еволюційно також важко проходив, стосується того, що Україна й у Воєнній доктрині, і в Стратегічному оборонному бюлетені підтвердила те, що вона рухається в напрямку приєднання до системи колективної оборони i безпеки, розуміючи, що наодинці в сьогоднішньому світі гарантувати собі безпеку, перш за все воєнну, майже неможливо. Все це є у документах, це вже національні документи, але до цього ми йшли майже рік у важких дискусіях. Маленька Чехія в стократ краще захищена, ніж Україна, тому що вона захищена системою колективної оборони. Інший військово-політичний блок — Ташкентська угода, куди входять Росія, Білорусь, Таджикистан, Казахстан, Вірменія — також має принцип колективної оборони. Тому перехід на усвідомлення того, що нам треба рухатись до системи колективної оборони і безпеки, — це більш високий рівень гарантії безпеки в цілому, а воєнної — зокрема.
— Ціль — вступ до НАТО — прописана тільки у Воєнній доктрині?
— І у Стратегічному бюлетені також. Більше того, визначено як ціль адаптацію і еволюцію військової організації і Збройних Сил до стандартів НАТО. Якщо поставлена остаточна мета до приєднання у майбутньому до системи колективної оборони і безпеки НАТО, то до того часу ми повинні прийти як серйозні партнери, із своїм надбанням у воєнній сфері, тобто воєнною організацією, яка була б сумісною, навіть по мові — з точки зору і лінгвістики, і ментальності. Не кажучи вже про саму структуру Збройних Сил.
