Учора в Україні почалися урочистості з нагоди 60-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників. На сьогодні в Києві заплановано військовий парад і марш ветеранів. У святкуванні братимуть участь президенти Азербайджану й Білорусі — Ільхам Алієв та Олександр Лукашенко. Першим до Києва прибув лідер Російської Федерації Володимир Путін, який у перший же день свого візиту провів «пряме спілкування» з громадянами України, відповідаючи на запитання глядачів трьох загальнонаціональних каналів. «Допущені» в ефірі до Путіна громадяни України були налаштовані вельми лояльно до президента іншої країни.
Запитання стосувалися переважно перетину кордону й підвищення темпів інтеграції на пострадянському просторі (зокрема — в рамках ЄЕП). Так, Володимир Путін повідомив, що має намір скасувати рішення про запровадження з 2005 року поїздок громадян України до РФ за закордонними паспортами. «Громадянин України, який має свій внутрішній український паспорт, повинен мати можливість безперешкодно в’їхати на територію Російської Федерації. Таку вказівку після мого повернення до Москви обов’язково отримають Міністерство внутрішніх справ, Міністерство закордонних справ й адміністрація президента», — сказав він. Президент також торкнувся проблеми реєстрації українських громадян у Росії. «Там проблема лише в реєстрації. І я вважаю, що цю проблему можна вирішити шляхом надання вкладиша при перетині кордону з відповідною позначкою в цьому вкладиші», — зазначив Путін. Досить обережно президент висловився стосовно встановлення подвійного громадянства для громадян Росії, України й Білорусі. «Треба нам усім разом подумати на цю тему і, якщо ця пропозиція виходить зсередини суспільства, якщо в Україні хочуть цього, то ми на це підемо», — вважає лідер Росії.
Не меншу обережність Путін виявив, відповідаючи на запитання, пов’язані з інтеграцією на пострадянському просторі. Президент категорично відкинув можливість відтворення Радянського Союзу. Також він звернув особливу увагу на те, що ЄЕП не ставить собі на меті співпрацю в оборонній сфері (для цього, нагадав президент, існує Організація Договору про колективну безпеку, куди Україна не входить). Відповідаючи на запитання про те, чи планує Росія створити або підтримувати політичну силу в Україні, яка б стимулювала «максимальне зближення двох братнiх народів», Путін сказав: «Були б щасливі, якби такі сили на Україні міцніли, розвивалися й досягали своїх цілей. Але ініціювати або підтримувати з-за кордону політичні сили всередині України, особливо з боку Росії, — дуже небезпечна справа, контрпродуктивна. Цей процес має йти зсередини, має народитися всередині українського суспільства», — наголосив він. Похвалив Володимир Путін за економічні успіхи й уряд України під керівництвом Володимира Януковича. «Уряду України вдалося до розумних меж скоротити непродуктивні витрати уряду й зосередити основні ресурси на вирішенні головних соціальних завдань, таких, як підвищення пенсій», — сказав президент Росії. Думку Путіна про уряд сусідньої держави одразу ж підхопила опозиція як приклад агітації на користь кандидата від влади.
Путін був змушений торкнутися й виборів у Росії, зокрема, можливого свого третього терміну. Він фактично дав зрозуміти, що це неможливо, оскільки конституція РФ передбачає лише «два президентськi терміни поспіль».
Як загалом оцінювати заяви Володимира Путіна? Що вони означають для України? З цими запитаннями ми звернулися до експертів.
КОМЕНТАРI
Вадим КАРАСЬОВ, директор Інституту глобальних стратегій:
— Я не перебільшував би виступ президента Росії Володимира Путіна з погляду впливу на українську передвиборну ситуацію. Підтримка Путіна відігравала важливу роль під час визначення єдиного кандидата від влади, а також у рейтинговій динаміці чинного українського прем’єр-міністра. Однак його прихильність не гарантує Януковичу перемоги — остаточний результат кампанії визначить сам український виборець, рішення якого, я переконаний, спиратимуться на внутрішньоукраїнські чинники.
Під час телевиступу Володимира Путіна було помітно, що він намагається дуже акуратно торкатися проблеми виборів в Україні. Обмежуючись, здебільшого, непрямими компліментами на адресу українського уряду, чинного прем’єр-міністра та Президента. Його підтримка відбувалася швидше в руслі загального контексту розвитку українсько-російських відносин, ніж на рівні прямого звеличення української влади та кандидата від влади в нинішніх виборах.
Я б звернув увагу, що на початку розмови російський президент не уникнув певного хвилювання — коли почалося обговорення ситуації в Україні й українсько-російських відносин. Тільки цим я можу пояснити факт, що російський президент згадав прізвище українського кандидата прем’єр- міністра. Далі він зовсім уникав прямої згадки прізвища нашого прем’єра, тільки одного разу назвавши його на ім’я та по батькові. Потім розмова плавно перейшла на не передвиборні теми. А саме — теми, що стосується гуманітарного, людського виміру українсько-російських відносин. Зокрема — про перетин українсько-російського кордону громадянами України без закордонного паспорта, проблеми реєстрації українських громадян у Росії, мовної проблеми. І в цій частині діалогу російський президент, на мою думку, був переконливіший, почувався комфортніше. Загалом можна сказати, що прямої агітації з боку президента Росії не було, хоча сам контекст розмови не міг не мати стосунку до українських виборів, до дня голосування.
Юрій ЩЕРБАК, письменник, колишній посол України в США:
— Це безпрецедентна акція, коли керівник однієї країни веде прямий діалог з народом іншої держави. Це не можна оцінювати ні позитивно, ні негативно. Просто постають деякі запитання: а чи було б надано таку ж можливість українським керівникам у Росії, а чи змогли б у такому ж форматі перед українським народом виступити лідери Польщі або США? Саме тоді можна було б говорити, що подібні заходи сприяють налагодженню тісного партнерства не лише з однією країною. Я не можу сказати, що заяви Володимира Путіна були прямим втручанням у інформаційний суверенітет країни. Також була відсутня пряма агітація за того чи іншого кандидата, однак непряма агітація велася. Уперше в історії Російська Федерація вирішила відкрито вплинути на вибір сусідньої держави. Уявіть, якби в такому форматі звернувся до населення перед виборами президент чи віце-президент Сполучених Штатів, то якою була б реакція в Україні... Майже напевно, це викликало б протести, агресію. Хоч Володимир Путін поводився дуже акуратно, говорив серйозно про усвідомлення незалежності України, про необхідність рівноправного співробітництва. Щоправда, водночас згадав про «республіки», а не держави Центральної Азії...
Я давно говорив про те, що фактор Путіна відіграє дуже велику роль. Сама його особистість є великим контрастом з українськими кандидатами на посаду президента. Люди можуть порівнювати, наскільки людина відрізняється своїм стратегічним баченням, вмінням аргументовано переконувати. Водночас багато хто в Росії незадоволений тими реформами, які впроваджує Володимир Путін. Досить показовим і приємним для мене було прочитання російським президентом рядків Тараса Шевченка:
І день іде, і ніч іде.
І, голову схопивши в руки,
Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
Як ніколи ці рядки є повчальними для нас. Чому цей Апостол сьогодні не йде до нас? Ми самі повинні здійснити свій вибір.
Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ, політолог, народний депутат України (фракція НДП та ПППУ):
— Гадаю, приїзд Путіна був не випадковим, це тільки частина правди, що причиною візиту було 60-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників. Якщо б це дійсно було так, він би напевно приїхав безпосередньо для участі в параді і в цей же день поїхав би назад. Очевидно, візит російського президента є спробою допомоги чинній українській владі в тому, щоб бодай якісь відсотки перетягти на користь її кандидата з середовища тих, хто іще не визначився і для кого Путін є певним авторитетом.
Що говорить на користь цієї версії? Вже в перший день приїзду була проведена безпрецедентна акція трьох телеканалів по спілкуванню президента Росії з українськими громадянами. Це відбувається всього за кілька днів до виборів, отже, не може не впливати на перебіг передвиборчих змагань. Мабуть, то був перший етап, в ході якого завдання Путіна було максимально сподобатися українським виборцям. Другим етапом, схоже буде його участь в параді, де Путін стоятиме поруч з кандидатом від влади та всіляко демонструватиме тому свою підтримку. І я не виключаю навіть, що в якийсь момент в протокольній, а може — в неофіційній обстановці, наприклад, під час від’їзду з України, Володимир Путін ще чіткіше скаже, кого він хотів би бачити переможцем українських передвиборних змагань.
Що стосується обіцянок українцям, які прозвучали в ході телеінтерв’ю російського президента, вони, як на мене, виглядають дивно. Візьмемо тему відміни вимоги про наявність закордонних паспортів для в’їзду в Росію. Поставила вимогу перед українцями при перетині українсько-російського кордону мати закордонний паспорт не Україна, а саме Росія. Отже, дії російської сторони по відношенню до України виглядають так: спочатку приймається якесь недружнє рішення, а потім його відміна подається як поступка.
Блок питань був пов’язаний з відміною Росією подвійного оподаткування енергоносіїв, які постачаються в Україну. Але Росія тільки в країни СНД продавала енергоносії за подвійним оподаткуванням. Тобто, говорячи про дружбу, братство і т. д., все робилося для того, щоб піти всупереч міжнародним нормам, які говорять, що податок повинен збиратися один раз — у країні призначення. Ті ж Польща, Прибалтика вже давно купували у Росії енергоносії зі збором податків лише в країні призначення. Встановлення нормального — не пільгового, наголошую, а просто нормального з точки зору міжнародних норм порядку здійснення торгових операцій з Україною теж подається як величезна поступка українському урядові.
Найбільше мене вразило, коли Володимир Путін сказав, що в нас вже вирішені питання по державному кордону. Насправді сухопутний кордон України з Росією донині не є демаркованим. Пройдена лише перша фаза визначення кордону — делімітація. Проти другої — демаркації, виступає російська влада. Хоча за всіма міжнародними правилами кордони мають бути демарковані — тобто визначені на місцевості. Що ж до морського кордону, то він не лише не демаркований, але й не делімітований. Кордон по Чорному та Азовському морях, по Керченсько-Енікальській протоці не визначений, і не з вини України...
Втім, я не думаю, що сказане Путіним серйозно вплине на результати голосування.
Сергій ТОЛСТОВ, директор Інституту політичного аналізу та міжнародних досліджень:
— Який перший висновок напрошується з учорашнього інтерв’ю Володимира Путіна? Передусім ця людина на своєму місці як президент Росії. Очевидно, що багато хто після цього почне набагато ясніше сприймати високий рейтинг Путіна. Ми побачили людину, яка поводиться абсолютно осмислено, в нього дуже сильні інтелектуальні здібності. Водночас він говорить абсолютно розкуто, вільно та зрозуміло. Людина такого рівня справді може очолювати велику країну.
Що стосується сигналів, які прозвучали, то вони також були помітні. Якщо, скажімо, в 1990-х роках для українського керівництва було елементом мрії мати доброзичливі відносини з Росією, бачити її готовність конструктивно підходити до численних складних, спірних питань, то під час інтерв’ю Путін саме продемонстрував, що він схильний до такого підходу у відносинах з Україною. Це у принципі є елементом дуже серйозної підтримки українського керівництва. Раніше Київ не бачив такої позиції з російської сторони або бачив у суто «ритуальних» виявах, до чого була додана певна особиста позиція.
Слід зазначити, що візит Путіна відбувається на тлі численних спекуляцій. З одного боку, я вважаю, що цей приїзд невипадково збігся у часі з президентськими виборами. З іншого, було об’єктивне підгрунтя, оскільки Путіна сильно образило те, як західні лідери святкували відкриття «другого фронту». А саме: Джордж Буш приїхав до Парижа, в тому числі для того, щоб закрити розбіжності з Францією щодо Іраку. Говорилося про те, що фашизм у Європі перемогли французи, англійці, американці та інші нації. Це сильно образило Путіна, який вирішив більше уваги приділяти ланцюгу історичних подій. Усе почалося зі святкування визволення Білорусі влітку цього року, на яке, до речі, їздив і Леонід Кучма. Тепер — Україна. А потім — 60- річчя закінчення Другої світової війни, щодо святкування якого навіть є рішення Ради глав держави СНД. Помітна тенденція до того, що нове покоління лідерів пострадянських держав дійшло висновку: історія так само важлива, як і сьогодення. Вважається, що якщо ці країни справді хочуть звестися колись на ноги та увійти до світової спільноти з високо піднятою головою, то вони повинні пам’ятати про своє минуле й нагадувати про це молодому поколінню. Інакше «касетний скандал» буде важливішою подією в історії України, ніж визволення від фашизму.
Викрити Путіна в агітації не можна. Багату фантазію треба мати для того, щоб у тексті позавчорашнього інтерв’ю знайти елементи втручання у внутрішні справи. Навряд чи це вийде. Візит Путіна в цьому випадку «працює» на контрасті. Скажімо, «напівбойкот» українського керівництва на Заході, який триває останніми роками, різко контрастує з таким візитом, під час якого знаходяться можливості для висловлення доброзичливої позиції. При цьому спіймати Путіна на дрібних дурницях, які йому хоче приписати опозиція, неможливо. Це людина інтелектуальної організації й поводиться винятково коректно.
