За кілька місяців можна буде відзначати річницю парламентських виборів, і у надрах громадянського суспільства поступово визріває потреба детально проаналізувати, чи виконують політичні партії, які пройшли до Верховної Ради, свої передвиборні програми та обіцянки. Більш ніж серйозну працю щодо цього взяло на себе Українське товариство фінансових аналітиків, яке створило відповідну наукову методику та реалізувало таке дослідження («День» висловлює вдячність керівнику проекту Ользі Носовій за надання його результатів і підкреслює велике суспільне значення цієї роботи).
І дійсно, як вказують автори, одним із найважливіших інститутів демократії є відповідальність політичних партій за виконання своїх передвиборних обіцянок. В умовах зрілої демократії найбільшу кількість голосів виборців, а отже — мандат народу на здійснення законодавчої та виконавчої влади — отримує на виборах саме та партія, яка своїми попередніми діями у парламенті й уряді довела свою здатність чітко дотримуватися визначеного політичного курсу і на практиці його реалізовувати. Саме таким чином в умовах розвинутої представницької демократії, підкреслюють автори дослідження, здійснюється реальне народовладдя. Проте, на їхню думку, інституту відповідальності в українській політичній системі до сьогоднішнього дня практично немає. Чи стане це дослідження реальним кроком до його створення? Для цього, гадаємо, є реальні передумови, адже йдеться не про суб’єктивні розлогі коментарі політологів, які часом самі беруть участь у роботі тих чи інших партій і, відповідно, відстоюють їхні інтереси, а про об’єктивне неупереджене дослідження, виконане з використанням наукового апарату та експертного ресурсу товариства. Крім того, запровадження цього інституту сприятиме тому, що українські виборці почнуть звертати більше уваги на зміст передвиборних програм партій і саме на них зважати, обдумуючи свій вибір владної політичної партії на наступний термін.
Запропоноване дослідження набуває особливої актуальності в умовах пропорційної виборчої системи, яка мала б змушувати партії будувати, образно кажучи, свою «кредитну» історію і саме на її основі змагатися за голоси виборців, хоча насправді лише фахівець може оцінити ступінь професіоналізму чи відповідальності у реальних діях партії. Для цього дослідники пропонують три шкали: «цінності — лобіювання» (останнє — як відверте або приховане ігнорування цінностей); «професіоналізм — непрофесіоналізм»; «відповідальність — популізм». Серед загальнонаціональних цінностей, на думку фінансових аналітиків, свобода та вільна праця (подальший розвиток конкурентного середовища, чіткі гарантії власності, захист прав людини); людський розвиток та людська гідність (інвестиції в освіту та науку, захист та розвиток культури, охорона здоров’я, відстоювання сім’ї як основи суспільства, турбота про літніх людей); національне відродження (розвиток національної трудової етики, повага до національних традицій, інтеграція всіх регіонів та національних груп); державний суверенітет, відстоювання національних інтересів; довіра та соціальна солідарність. Професіоналізм забезпечує чітке формулювання цілей та їх відповідність цінностям; розуміння обмеженості ресурсів, орієнтація на жорсткі бюджетні обмеження; оптимізаційний підхід до одночасного вирішення суперечливих завдань; вміння поєднувати поточні та довгострокові цілі, орієнтацію на розвиток; забезпечення національної конкурентоспроможності. Відповідальність — це піклування про фінансову та макроекономічну стабільність; прозорість політичних дій; розкриття наслідків та витрат; готовність до співпраці з політичними опонентами задля національної єдності та розвитку. Лобіювання — це не що інше, як прагнення до будь-якої монополізації, запровадження пільгових механізмів; адресний характер пропозицій, частіше за все, прихований. Про непрофесіоналізм свідчить ігнорування принципів бюджетних обмежень, обіцянки одночасного та повного вирішення суперечливих завдань. Популізм означає ігнорування соціальної небезпеки прискорення інфляції та виключної ролі фінансової і макроекономічної стабільності як передумови зростання життєвого рівня населення; порушення ієрархії економічних, соціальних та політичних цілей; приховання витрат та проблем, які породжують політичні дії; відсутність готовності до розумних компромісів з політичними опонентами, орієнтація на перемогу за будь- яку ціну.
Великий інтерес можуть викликати оцінки, виставлені парламентським партіям на основі наукової методики і прискіпливого аналізу експертами товариства. Партія регіонів за усередненою експертною рейтинговою оцінкою законопроектів, ініційованих нею, знаходиться на рівні, найвищому з-поміж п’яти парламентських партій — 0,8 пунктів. Але за результатами аналізу відповідності змісту поданих нею законопроектів передвиборчим обіцянкам, ця партія могла б мати удвоє більший бал. За результатами першого півроку ПР втратила рівно половину від потенційно можливих балів, які б вона набрала, якби усі ініційовані нею законопроекти повністю відповідали положенням її програмних документів. БЮТ одержав найвищу оцінку за відповідність змісту поданих та підтриманих ним законопроектів своїм передвиборчим обіцянкам. Середнє арифметичне оцінок за всі відповідні законопроекти дорівнює 1,50 (з максимально можливої «2»). Це найвищий показник серед п’яти партій. Отже, БЮТ втратив найменшу, у порівнянні з іншими фракціями, кількість балів через невідповідність деяких своїх законотворчих ініціатив власним передвиборчим обіцянкам і набрав 74% з потенційно можливої кількості балів по шкалі відповідності змісту ініційованих законопроектів передвиборчим програмним положенням. Однак сумарна оцінка відповідності змісту проаналізованого масиву законопроектів, поданих представниками БЮТ, передвиборчим обіцянкам блоку дорівнює 54 балам — це середній показник з-поміж усіх парламентських партій.
За оцінкою відповідності змісту поданих до Верховної Ради законопроектів економічного спрямування власним передвиборчим обіцянкам, блок «Наша Україна» посідає друге місце: середньоарифметична оцінка по масиву поданих законопроектів дорівнює 1,33 (максимально можлива — 2). Блок утратив досить незначну, порівняно з іншими фракціями, кількість балів через невідповідність своїх законопроектів передвиборчим обіцянкам — 28%. Однак за кількістю поданих законопроектів, спрямованих на вирішення економічних питань, поступився не тільки ПР та БЮТ, а й Соцпартії. Через це сумарна оцінка відповідності змісту всіх ініційованих ним законопроектів власним передвиборчим обіцянкам знаходиться на одному рівні з оцінками, які одержали інші фракції парламенту (в той час, як, з огляду на досить високу середню оцінку, можна було би очікувати вищого сумарного балу). За шкалою «цінності — лобіювання», відзначається послідовність позиції цієї політичної сили.
СПУ, незважаючи на свою малу чисельність, виявилася найбільш працьовитою партією за кількістю ініційованих економічних законопроектів на одного депутата (1,2), що вчетверо більше, ніж у трьох значно більших за чисельністю фракцій — ПР, БЮТ, «Наша Україна» і вдвічі більше, ніж на КПУ. Саме тому, а також завдяки тому, що більшість поданих партією законопроектів відповідала за змістом її передвиборчим обіцянкам, СПУ набрала майже такий самий сумарний бал, як і ПР, БЮТ та «Наша Україна», а за сумарною оцінкою відповідності законотворчої діяльності в цілому одержала навіть вищий бал. Що стосується середньоарифметичної оцінки відповідності змісту поданих СПУ законопроектів своїм програмним положенням, то вона є середньою з-поміж п’яти парламентських партій (1,8). СПУ набрала 60% з потенційно можливої кількості балів. Створивши антикризову коаліцію, соціалісти стали учасниками своєрідного політичного ринку. Але вони намагаються обмежити «обмінний фонд» тільки тими елементами своєї політичної позиції, відмова від яких не призведе до принципових електоральних втрат.
КПУ за результатами законотворчої діяльності набрала найменшу кількість балів по шкалі відповідності ініційованих нею законопроектів передвиборчим обіцянкам. Це пояснюється розміром фракції. Однак за кількістю поданих законопроектів у розрахунку на одного депутата комуністи зайняли друге місце. Кожний депутат від КПУ ініціював удвічі більше законопроектів, ніж депутат від ПР, БЮТ та «Нашої України». Однак ці законопроекти були спрямовані передусім на вирішення традиційно пріоритетних для партії соціальних проблем, і меншою мірою — на забезпечення економічного розвитку, тому одержали досить низьку рейтингову оцінку значимості для економічного розвитку, конкурентоспроможності і добробуту населення.
Сьогодні, коли до нових виборів у парламент ще далеко, цей аналіз може бути корисним в першу чергу для самих політичних партій та блоків. Вони ще мають можливість скористатися критикою аналітиків та виправити свої помилки, що, зрозуміло, піде на користь виборцям.
