Вчора Вашингтон наказав своєму авіаносцеві, що досі дрейфував в Егейському морі, вирушити в Адріатику — до берегів Югославії. У стан повної бойової готовності приведено також кораблі та літаки cередземноморської військово-морської бази НАТО в італійському місті Бриндизі, повідомляє АП. Це стало відповіддю НАТО на фактичний провал белградської місії двох високопосадових генералів із керівництва Альянсу. Повернувшись до Брюсселя Веслі Кларк та Клаус Нойманн заявили, що Мілошевич не виявив «гнучкості», а зустріч із ним нагадувала скоріше не переговори, а «сутичку». Логіка подій вимагає зараз від НАТО «адекватної» відповіді, тим більше що попри заклики до припинення насильства югослави почали ще одну поліцейську акцію проти албанських повстанців — цього разу в околицях міста Сіпольє.
Заступник міністра закордонних справ Росії Олександр Авдєєв, який зараз перебуває в Югославії, висловив упевненість, що натовські авіаудари по Югославії неможливі, доки з Косово не виведено кілька сотень спостерігачів ОБСЄ. Адже вони, з одного боку, теж можуть стати жертвами натовських бомб і ракет, а окрім того не можна виключати, що югослави захоплять їх як заручників у разі бомбардувань. Утім, командування сил швидкого реагування НАТО, розміщених у сусідній Македонії, заявило, що має змогу здійснити це протягом кількох годин.
Єдиною, хоча дуже відносною, поступкою Белграда можна вважати те, що керівник місії спостерігачів ОБСЄ у Косово американець Вільям Волкер, від якого югославська влада в понеділок зажадала протягом 48 годин виїхати з країни, ще й досі перебуває в Косово. Белград дає зрозуміти, що він може переглянути свою ухвалу.
Нині позиція Заходу стосовно Косово піддається жорсткій критиці, особливо з Росії. На думку деяких кіл у Москві в косовському конфлікті НАТО однозначно стало на бік албанських сепаратистів. Спростовуючи це міністр оборони США Вільям Коен заявив, що НАТО ні в якому разі не збирається підтримувати своєю авіацією бойові дії албанських сепаратистів. Більше того, Захід і далі наполягає, що територіальну цілісність Югославії має бути збережено, тобто косовські албанці незалежності не отримають. Проте багатостраждальна провінція має користуватися якнайширшою автономією і самоврядуванням, а насильство (з обох боків — !) повинно бути припинене.
