Назва картини «Americаn Beauty» рівнозначно і рівноправно
може перекладатися і глузливо-єхидно: «Американська красуня», й урочисто:
«Американська краса», і філософськи-роздумливо: «Краса по-американському».
Вірно все і, головне, будь-який iз перекладів відповідатиме ідеї фільму,
який вже сьогодні оголошено знаковим явищем у мистецтві (з переможцем «Оскара»
такого не траплялося вже років шість, з часів «Форреста Гампа»). Картина,
знята в жанрі трагікомедії (дуже смішна під час перегляду, але вона залишає
досить похмурий осад після), вирішена в підкреслено простій голлівудській
стилістиці, розповідає (а точніше сказати — відверто насміхається) про
типову американську сім’ю, де, згідно з правилами родинної поведінки, прийняте
сюсюкаюче-нудотне звернення один до одного, що демонструє загальну любов.
Але під цією солодкою маскою ховається загальна ненависть (дочка ненавидить
батька, дружина — чоловіка, чоловік — свою роботу і власне життя, що не
відбулося — класична криза середнього віку) й дикі пристрасті (чоловік
закоханий у подругу своєї дочки, дружина хоче свого удачливого конкурента
і под.), які, не знайшовши виходу, виражаються в цій самій ненависті. Але
все-таки фільм, і це головне, про велику любов, яка, з одного боку, породжує
ці пристрасті, а iз іншого — примушує нас разом iз героями картини замислитися:
що ж є справжньою красою.
Кіноакадемія не залишила без уваги і блокбастер: чотири
«Оскари» отримала «Матриця», щоправда, в куди більш скромних номінаціях
— звук, монтаж, спецефект і звукові ефекти.
Приз за кращу жіночу роль отримала Хлое Севінья за картину
«Хлопчики не плачуть». А «Оскар» за кращий іноземний фільм дістався, як
і передбачається, фільму Педро Альмодовара «Все про мою матір», що отримав
приз за режисуру в Канні й безліч премій американської критики.
Приз за видатні досягнення в розвитку кіномистецтва присуджено
Анджею Вайді.
