Не злити ведмедя, або, іншими словами, не провокувати Росії. Так у відвертій розмові німецький журналіст охарактеризував політику офіційного Берліна, яка полягає фактично у замирені Росії, що категорично виступає проти намірів України приєднатися до НАТО. Співрозмовник також сказав, що Німеччина, в якій зараз панують антиамериканські настрої, страждає на амнезію, забувши про те, що зробила Америка для об’єднання розділеної країни. «Якби США поводилися так, як Німеччина поводиться тепер, то й досі у Східній Німеччині було б радянське правління», — вважає журналіст однієї з найвпливовіших німецьких газет.
Але виникає запитання, чому одна з найпотужніших країн світу, до речі, символом столиці якої є ведмідь, так боїться Росії. Невже перебування при владі соціал-демократа Герхарда Шредера так змінило країну? Як сталося, що німці, які добре пам’ятають більш давню власну історію, зокрема, часи гітлерівського терору, які зберегли рештки Берлінської стіни, забули, хто саме примусив Радянський Союз вивести війська зі Східної Німеччини і втілив у життя мрію німців про об’єднання країни?
І для України не зрозуміло, чому Німеччина, особливо після вторгнення російський військ на територію Грузії, не хоче піти назустріч бажанням Києва, який прагне отримати ПДЧ і, зрештою, вступити в НАТО, аби опинитися під парасолькою євроатлантичної системи колективної безпеки. Але багатьом зрозуміло, що наступним після Грузії об’єктом агресії може стати Україна. Зокрема, таку думку висловив і міністр закордонних справ Франції Бернар Кушнер.
Тим часом, голова Комітету в закордонних справах Німецького бундестагу Рупрехт Поленц вважає, що Росія здійснила велику помилку в Грузії, визнавши незалежність Абхазії та Південної Осетії, що фактично означає анексію регіонів Грузії. Виступаючи під час третього етапу проекту Громадська підтримка надання ПДЧ Україні в рамках «Українсько-німецько-польського діалогу», який проходив в Європейській академії в Берліні 13 жовтня, він сказав, що німецьку сторону тривожать нещодавно оголошенні російським президентом Дмитром Медведєвим принципи зовнішньої політики. За словами Поленца, під час перебування в Москві йому так і не вдалося отримати пояснення від російської сторони, що означає «захищати росіян у будь-якій точці Землі». Окрім того, відзначив німецький політик, викликає занепокоєння те, що Росія хоче зробити колишні радянські республіки зоною виключно власних інтересів.
Зі свого боку, голова Комітету в закордонних справах Сейму Кшиштоф Лісек наголосив на необхідності виробити спільну позицію ЄС щодо Росії, і ця позиція має полягати в тому, що не можна пропонувати Москві стратегічного партнерства, якщо вона не буде поділяти спільних з Євросоюзом цінностей. Тим часом, голова німецько-польської парламентської групи Німецького бундестагу Маркус Мекель вважає, що відносини між ЄС і Росією мають стратегічний характер попри те, що Володимир Путін став автократом і придушив демократію. Разом із тим, він зазначив, що Брюссель не може почати переговори з Москвою, поки не з’ясуються дії Росії в Грузії. «Росія повинна знати, що за ці дії будуть наслідки», — підкреслив він. Торкаючись теми надання Україні ПДЧ, Мекель заявив, що зараз не кращий час, щоб НАТО пішло на цей крок. «Ми не бачимо стабільної ситуації в Україні. Я не бачу причин, чому НАТО має дестабілізувати себе, надавши Україні ПДЧ», — сказав німецький депутат, який входить до соціал-демократичної фракції.
Перший заступник міністра закордонних справ України Володимир Хандогій заперечив тезу, що в Україні нестабільна ситуація — за його словами, в країні є функціонуючий уряд. Разом із тим, він наголосив, що найкращою реакцією на те, що сталося в Грузії, має стати надання ПДЧ Україні та Грузії. На його думку, союзники по НАТО мають бути послідовними і сказати, яким чином Україна може стати членом Північноатлантичного альянсу.
Втім, схоже, позицію Німеччини щодо ПДЧ навряд чи можна змінити. З одного боку, як відзначив пан Поленц, Грузія та Україна будуть членам Альянсу, коли відповідатимуть його критеріям. З іншого боку, Маркус Мекель назвав ще одну умову отримання Україною ПДЧ — це подання заявки на отримання вищого формату відносин парламентською більшістю. На що пан Хандогій відповів: «ПДЧ — це не членство в НАТО. І ми не просимо членства в Альянсі, а говоримо про початок підготовки. Зараз не йдеться про вступний екзамен, а лише про те, щоб зайти в бібліотеку», — сказав український дипломат.
Утім, у Німеччині по-іншому бачать призначення України. Зокрема, пан Поленц вважає, що через успішність реформ в Україні, яка матиме близькі відносини з Росією, буде легше здійснити зміни в Російській Федерації. Але ж незрозуміло, як це може статися, коли Україні відмовляють у ПДЧ і перспективі членства в ЄС — що якраз і є запорукою західного курсу України?
