Поїздка народного депутата Анатолiя Матвiєнка районами свого виборчого округу та зустрiчi з виборцями мали закiнчитися в понедiлок пiдсумковою прес- конференцiєю, яка традицiйно проводиться в примiщеннi обласної державної телерадiокомпанiї.
Щоб уникнути накладок, вiн за п'ять днiв письмово звернувся до керiвництва ТРК з проханням надати таку можливiсть. Вiдповiдь, отримана Анатолiєм Сергiйовичем вiд генерального директора компанiї Нелi Бабенко, вразила своїм обгрунтуванням: «враховуючи напругу, викликану терористичними актами, ми не можемо виконати Ваше прохання.»
Залишається незрозумiлим: чи то Неля Вiкторiвна побоялася за безпеку народного депутата та двох десяткiв запрошених журналiстiв, чи то його самого прирiвняла до терориста. На користь останнього припущення свiдчать ще два гендиректорськi аргументи: необхiднiсть «забезпечення умов для нормальної роботи режимної установи, якою є телерадiокомпанiя» та ухвали територiальної виборчої комiсiї про те, що примiщення ТРК «визначено для проведення зустрiчей з кандидатами в президенти України».
Щоправда, сама ця вiдмова — окрiм демонстрацiї вiрнопiдданостi президентському намiсникові в областi — не мала абсолютно нiякого практичного смислу: прес-конференцiя вiдбулася у встановлений час у iншому примiщеннi — в конференц- залi редакцiї газети «Вiнниччина». На нiй Анатолiй Матвiєнко розповiв про те, що вiдмова у наданнi йому примiщень для зустрiчей з виборцями стала звичним явищем у поїздцi по округу, i наголосив, що при обраннi Президентом Леонiда Кучми iсторiя набуде зворотного руху: спочатку — до 1937-го, потiм — до 1933-го.
