Експерт американського Інституту міжнародної економіки Андерс Ослунд зробив багато прогнозів щодо України. Він був прихильником створення широкої коаліції між «Нашою Україною» й Партією регіонів і зазначав, що конституційна реформа в Україні не буде реалізована. Поки широкої коаліції в Україні немає, а конституційна реформа хоч зі скрипом, але реалізовується. Проте Осланд вважає, що Україна, яка знаходиться між Заходом і Сходом, є однією з найцікавіших країн, в якій відбувається багато подій. Для шведського експерта зрозуміло, куди рухається Україна — до Євросоюзу. Якою бачиться на Заході наша країна після того, як антикризова коаліція перебуває при владі майже вісім місяців? Чи принесе Україні стабільність перетворення антикризової коаліції в коаліцію національної єдності? Які загрози існують перед українським урядом і що він повинен робити для забезпечення тривалого зростання? Чи варто Україні вести розмови про входження в Єдиний економічний простір? Чи зможе Росія вплинути на інтеграцію України в ЄС? Про це в ексклюзивному інтерв'ю «Дню» старшого наукового співробітника Інституту міжнародної економіки Андерса ОСЛУНДА.
— Відомо, що прогнози робити невдячна справа. Чи можна сказати, що події, які відбуваються в Україні, підтверджують це правило?
— Чому? Ні. Зараз в Україні йде нормальний розвиток. Ми бачимо, що в країнах СНД середнє економічне зростання становить 9%. Особливо це стосується Казахстану та Азербайджану. В Україні зростання трохи менше. Проте вона вписується в цю картину.
— Адже ви прогнозували, що конституційна реформа не буде реалізована в Україні й виступали за широку коаліцію...
— Ні, це не зовсім так. Я вважаю, що конституційна реформа діє й що у вашій країні буде впроваджена парламентська система. Це загальна тенденція у світі, й ми це бачимо нині в Молдові, Україні, Азербайджані, Вірменії та Киргизії. Більш демократичні країни переходять на парламентську систему.
— Але чи не викликає у вас занепокоєння те, що спроби правлячої коаліції всіма способами створити конституційну більшість може привести до узурпації влади? Якщо раніше вся влада була в Президента, то тепер буде в прем'єра.
— Я не вважаю, що це вийде. Ви можете бачити, що великий бізнес тут розділився у своїх симпатіях: System Capital Management підтримує Віктора Януковича, «Індустріальний союз «Донбасу» підтримує Президента Віктора Ющенка, а «Приват-Груп» — опозицію.
— Але якщо Президента спробують обирати в парламенті? Це буде нормально для України, коли не буде противаги коаліції?
— На мою думку, тут розвивається нормальна система противаг. Я вважаю, що Президент і далі буде обиратися народом. Головне, щоб тут збереглася система противаг і плюралізму.
— Адже багато хто в Україні вважає, що перетворена днями антикризова коаліція в коаліцію національної єдності не принесе стабільності Україні. А яка ваша думка щодо цього?
— Наскільки мені відомо, реально в урядову коаліцію переходить менше десяти депутатів. Я вважаю, що це означає невеликі зміни. Звичайно, ми бачили реакцію, що «Наша Україна» й БЮТ зблизили позиції, оскільки вони вбачають загрозу в цих подіях. На мою думку, в Україні завжди є противаги.
— Ви вважаєте, що противаги збережуться?
— Так. Це не гарантія, але так виглядає.
— А з економічної точки зору, як ви оцінюєте діяльність нинішнього уряду, який працює майже вісім місяців і заявляє про економічне зростання, але в той же час з початку року він практично заморозив зарплату й пенсію?
– Мені здається, що уряд добре підтримує макроекономічні баланси. Але тут не впроваджуються реформи. На порядку денному конституційні питання й дуже мало уваги приділяється законодавству. Фактично єдиним прикладом серйозного ставлення уряду й коаліції є прийняття закону про Кабінет Міністрів. Я не аналізую, що було в цьому законі. Але добре, що приймають такий потрібний закон.
— А що ви можете зазначити про якість зростання української економіки? Чи забезпечить вона стабільне зростання?
— Гадаю, що це нормальне економічне зростання. Якщо уряд буде проводити нормальну економічну політику, тоді зростання може бути тривалим. Крім того, необхідно прийняти економічний кодекс, закон про акціонерне товариство, а також швидше вступити до СОТ і провести судову реформу. Зараз щодо цього робиться дуже мало. Якщо говорити про проблеми, то головними є макроекономічні проблеми. Існує і ряд загроз, головною з яких є те, що в Україні не працює система ПДВ. Крім того, потрібно відмітити таку загрозу, як рейдерство, через те, що зараз немає порядку.
— Бачите ви рішимість уряду зайнятися названими вами проблемами?
— Нині всі займаються конституційними питаннями. Причому фактично виключно ними. Хто що вирішує?
— Днями Янукович заявив, що Україна буде інтенсивніше брати участь у Єдиному економічному просторі. У той же час з боку Києва звучать заяви про постійність курсу на інтеграцію в ЄС. Як це може узгоджуватися, й чи не може тут статися розрив між інтеграцією України на Захід і Схід?
— Єдиний економічний простір не існує й не буде існувати. Навіщо щось робити? Хіба що задля пропаганди, щоб пом’якшити стосунки з Росією. Але, щоб дійсно цим займатися, — це просто несерйозно. У Росії є стільки проектів: СНД, Митний союз, Євроазіатське економічне співтовариство, ЄЕП. Але з усього цього нічого не вийшло. Бо Росія — просто несерйозний партнер. Навіщо займатися й обговорювати ці економічні питання доти, доки Росія не вступить у СОТ?
— Як ви розцінюєте вимоги українського прем’єра про необхідність включення перспективи членства нашої країни в Євросоюзі в майбутню угоду про партнерство й співробітництво між Україною та ЄС. Чи вважаєте ви такі вимоги України виправданими? А якщо такої відповіді не буде, як це може вплинути на інтеграцію України в ЄС?
— Головне — починати конкретно працювати над конкретними кроками. У цьому плані Україна давно займається деклараціями. Набагато важливіше приймати конкретні угоди, зокрема, угоду про вільну торгівлю. Саме цю конкретну угоду треба готувати, а не займатися високою риторикою й практично нічого при цьому не робити. Як я вже згадував, проблема ще в тому, що в Україні прийнято дуже мало необхідного законодавства. Тут навіть не йдеться про якість. Насамперед, необхідно прийняти 20 законів фінансової діяльності. Єдине корпоративне законодавство в Україні — закон про економічні підприємства 1991 року. Це ще радянський закон. Всесвітній банк зробив порівняння країн СНД за існуючою законодавчою базою. Виявилося, що Україна знаходиться на останньому місці з кількості ухвалених законів. Це не питання якості, а просто свідчення відсутності законів. А якщо закони є, то поліпшується якість.
— Але нещодавно український міністр юстиції заявив, що до кінця цього року Україна адаптує своє законодавство до європейського.
— Це неможливо. Треба багато років працювати, щоб ухвалити закони, які є в ЄС. Йдеться про законодавство у фінансовій, судовій і корпоративній сферах. Також потрібно вирішити конфлікт між економічним і цивільним кодексами.
— Як зараз в США сприймають Януковича? Чи вважають у Вашингтоні, що прем’єр здатний реалізовувати реформи?
— На мою думку, нічого немає драматичного в тому, що у Вашингтоні хочуть мати справу з будь-яким правителем в Україні. Для США Україна важлива. Але інша справа, що Джордж Буш зараз «кульгава качка» й тому можна вважати, що у Вашингтоні — перерва на два роки. Нині не важливо, що говорять США, бо вони нічого не роблять. Президент США настільки слабкий, зосереджений на Іраку, думає про свій рейтинг, люди йдуть з уряду, розуміючи, що не варто працювати з ним. І нинішня адміністрація не має кандидата на наступні вибори. А тим часом усі чекають тільки на наступні вибори. Демократична більшість у Конгресі впливає на ситуацію, але цей вплив в основному виявляється в дискусії, а не у виконанні.
— Ви берете участь у конференції, яка проходить у Києві й присвячена впливу на глобалізацію Європи та Азії. Яким ви бачите місце України між ЄС і Азією, що включає Росію?
— Звичайно, Україна наблизиться до ЄС. Бо Росія просто не дає їй ніяких альтернатив. Тому в принципі для України є тільки один шлях — на Захід. І питання тільки в тому, з якою швидкістю буде рухатися Україна в ЄС. І це вирішує сама Україна. Звичайно, краще швидше, ніж повільніше.
— Як Росія може сповільнити чи прискорити інтеграцію України в ЄС? Чи має вона важелі для цього?
— Я вважаю, що це просто помилка. Росія може що-небудь заявити й навіть погодитися на зону вільної торгівлі, але не це реально. Бо Росія не має таких інституцій, які можуть підтримати угоду про вільну торгівлю. Навіть якщо є угода з Росією про зону вільної торгівлі, все одно вона нічого не означає. Тому що російські підприємства не будуть виконувати цю угоду. Російське міністерство сільського господарства не звертає уваги на угоди про торгівлю. Вони роблять те, що хочуть. Уряд Росії не є єдиним. Кожний заробляє по-своєму.
— Ви хочете сказати, що вони не погодяться на цю угоду про зону вільної торгівлі?
— Вони можуть підписати документи, але не будуть виконувати їх. Бо в них настільки слабкі шанси вступити до СОТ. З Росією потрібно розмовляти так: якщо ви хочете зону вільної торгівлі — будь ласка. Ви вступите до СОТ, ми вступимо до СОТ і потім зможемо обговорювати це питання. Не до, а після. Україні зараз треба якнайшвидше вступити до СОТ. І коли Росія також вступить у цю організацію, то після цього вирішаться багато проблем щодо торгівлі між цими двома країнами.
— Ви вважаєте, що цей уряд не бачить небезпеки вступу до СОТ, незважаючи на те, що комуністи, які входять до складу коаліції, виступають проти вступу в цю організацію?
— Я вважаю, усім зрозуміло, що дві третини експорту України — це чутливі продукти, особливо сталь. Тому зараз Україні дуже важливо забезпечити доступ до західних ринків, коли конкуренція дуже сильна, а протекціонізм на Заході досить малий.
