Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ, «День»
Пролетить літо, і збірну України очікує багатомісячна
боротьба за путівку на «Євро-2000». Серед конкурентів будуть ще два повпреди
СНД — Росія та Вірменія. Кореспондент «Дня» обрав співрозмовником футболіста
вірменської команди Армена Шахгельдяна. Симпатичний 25-річний брюнет сказав:
— Шкода, що не зіграв минулого року з українцями ні у Києві, ні в Єревані.
У першому випадку — заліковував травму (дві операції на меніску переніс),
а восени... Вже приготувався вийти на заміну. Але нашого гравця вилучили,
й довелося тренеру приймати інше рішення.
ЗІЗНАННЯ ТРЕНЕРА ПРЕЗИДЕНТУ
— Але, загалом, ваша збірна виступила гідно, спростувавши численні прогнози.
— Незабутнім є матч у Німеччині. Це велика команда, але ми тримали 0:0
майже 80 хвилин, навіть контратакували. Зараз зникають явні аутсайдери.
Доброю є та команда, яка перемагає в конкретній грі. Адже якщо б ваші виграли
в нас рік тому, в травні, могли б прямо пройти у «Францію-98», як «найкраща
друга» серед усіх груп Європи. Може, думали: «Раз-раз і зробимо», але й
Вірменія вийшла довести, що в неї є футбол. Щоправда, зараз у нас у федерації
значні зміни. Президентом щойно обрали столичного мера Сурена Абрамяна.
Це дуже впливова людина, він багато років прослужив в «органах» і, як ви
розумієте, не молодшим лейтенантом. Перше, що він зробив, — дав збірній
реального тренера.
— Взимку вважалося, що списку збірної немає, а француз Жан Джоркаєфф,
якого запросив колишній керівник ФФА Арменак Саркісян, контролює ситуацію
з... передмістя Ліона?
— Це, дійсно, болюча тема. Але тепер Сурена Барсегяна затверджено виконкомом.
Наприкінці червня, після закінчення двох кіл національного чемпіонату (загалом
їх буде чотири), збірна розпочала новий етап своєї історії. Хоча, Хорен
Оганесян, котрий тренував збірну в минулому циклі, безумовно, заслужив
чимало добрих слів.
МЕНШЕ БУТТЯМ, БІЛЬШЕ — СВІДОМІСТЮ...
— Багато хто пояснював «неприступність» вашої збірної для іменитих суперників
такими рисами, як гордість і патріотизм альтруїстів.
— Я вам так скажу. Зіграти у футболці збірної — це стало для більшості
хлопців мрією, що збулася. Та й хто, виходячи на поле, думає про гроші,
модні «авто»? Ми поважаємо один одного, гордість і честь для вірменського
гравця вище за будь-які преміальні. Навіть для французьких «профі». Можливо,
це ще й від розуміння того, що у Вірменії багато людей не мають роботи,
яка годувала б, тож чи до футболу їм? Єдине, публіка приходить на «Раздан»,
коли виступає збірна, адже це, як не як, престиж Вірменії.
— Ваші земляки, ті, що грали за кордоном, відчувають різницю особливо
гостро. Чи змінився ваш футбольний світогляд після, хай і нетривалого,
перебування в команді «Ха-Поель» (Петах-Тіква)?
— Вирішує те, як багато робиться для футболу в країні. В Ізраїлі ставляться
з величезною увагою до всього, що відбувається в клубах, як готується національна
команда. Радіо, телебачення, газети після кожного туру буквально переповнені
інтерв’ю, оглядами. Народ досить заможний, щоб кожний «шабат» відпочивати
на стадіоні.
В ОДЕСІ — БЕЗ ГУМОРИНИ
— Армен, ви були нинішньої весни в одеському «Чорноморці». Як вам тутешня
вища ліга?
— Я не готовий до категоричних оцінок. У «Ниви», скажімо, — на головних
ролях «старі», а інші клуби більше «ставлять» на завтрашній день. У будь-якому
разі, коли хочеш грати в Україні, треба неабияк готуватися фізично, просто
максимум уваги приділяти атлетизму.
— І все ж таки, якою є, на ваш погляд, причина турнірних бід нинішнього
«Чорноморця»?
— Коли я дізнався, що вони вилетіли з вищої ліги, не міг прийти до тями.
Тренування (а вони у Леоніда Буряка — на високому рівні) давали силу-силенну
оптимізму: і подачі, й удари, й комбінації виходили напрочуд добре. У матчах
же все буквально зникало, може, причини — в психології? Щодо моєї участі,
то, скоріш за все, ще був «не на ходу». Адже, приїхавши з Ізраїля в Москву,
підтримував форму лише з друзями, і порогів клубних не оббивав — адже все
одно трансферний період в Росії скінчився. На одеситів я не ображаюсь.
Їм очки були потрібні, як то кажуть, учора — нема часу новачків підтягувати
до «основи». А як ні — повернувся додому. Контракт з ФК «Єреван» не підписував,
домовилися по-джентльменськи.
«АРАРАТ» БУВ, Є І БУДЕ
— Ви вважаєте, у вірменського футболу є резерви для зростання?
— У цьому я переконався вже в першій своїй грі, яку «Єреван» закінчив
лише 1:0 з командою «Двін» (Арташат). А там, по суті, 18-літні хлопчиська.
Але — найперспективніші, яких Сейран Галстян вважає опорою юнацької збірної
Вірменії. І все-таки, вдалося виграти — забив Армен Карапетян з моєї подачі.
— Але з гравців вірменського чемпіонату навряд чи можна збити першу
збірну?
— Командам дуже важко, абовянський «Котайк», який пристойно грав у союзній
першій лізі, зараз взагалі знявся з турніру. А от «Цемент» із містечка
Арарат, навпаки, піднявся. Не випадково їхнього шефа — Абраама Бабаяна
покликав замом Сурен Абрамян. До останнього місяця за «Ширак» (Гюмрі) виступав
ключовий захисник збірної Арутюн Варданян. Пітерський «Зеніт» охоче запросив
Саркіса Овсепяна, але в його команді «Пюнік» у Хорена Оганесяна і зараз
добра третина гравців гідні бути «збірниками». У півзахисті «Єревана» помітний
Тігран Єсаян. Нещодавно повернувся з Ірану колишній капітан збірної Арамаїс
Тоноян. Напевно, ви знаєте й капітана клубу — воротаря Арутюна Абрамяна,
з яким мені в юні роки довелося ще пограти в чемпіонаті СРСР за «Арарат».
Він був, нагадаю, «по 69-му року» в одній збірній із Онопком, Шалімовим,
Саленком, Тедєєвим, Тетрадзе.
НАМ НЕ ГРАТИ ОДИН БЕЗ ОДНОГО!
— Наскільки пам’ятаю, ви також входили до союзної збірної юнаків. Хто
там був серед ваших партнерів?
— Це московські спартаківці різних років: Володимир Безчастних, Дмитро
Ананко, Валерій Кечинов. У київському «Динамо» на головних ролях Олександр
Хацкевич (тоді він мешкав, звісно, в Мінську) і Віталій Косовський. Це
чудові хлопці й класні гравці. Я їм бажаю нових успіхів, а Сашкові ще —
подолати травму.
...Перед тим як поставити традиційне заключне запитання нашому співрозмовнику,
ще один штрих до його портрета. Ще коли під час розмови Армен сказав про
свою збірну: «Ми, як брати», я зрозумів, що для нього дуже важливою є й
сім’я. Батьки його дружини Мері живуть в Москві. Але молоді Шахгельдяни
намагаються скрізь бути разом із трирічним Андраніком.
— Отже, якими є найближчі плани Армена Шахгельдяна?
— Допомогти клубу «Єреван» набрати якнайбільше очок. «Єреван» відпустив
двох африканських «легіонерів» у швейцарську «Лозанну». Але, сподіваюся,
що при не дуже тяжкому жеребкуванні зможемо пройти в друге попереднє коло
Ліги чемпіонів. Після цих двох ігор думаю поїхати за кордон. Але, в турнірі
збірних, ми ж повинні з вами зустрітися!
