Того часу, коли Президент України після зустрічі з президентом Киргизстану став почесним громадянином Бішкеку й навіть отримав право на безкоштовне користування громадським транспортом, про що з усією серйозністю повідомив диктор УТН, у нашій власній державі для наших військових транспорт, здається, стає розкішшю, а не засобом пересування.
Українські залізниці припинили обслуговувати Міноборони через значну заборгованість перед транспортниками. Лише Південно-Західній залізниці - одній з шести - військові винні майже 12 мільйонів гривень.
Нині в касах вокзалів уже не беруть до уваги документи, які дають право на проїзд офіцерам і солдатам. Ситуація виглядає досить загрозливою, якщо згадати про те, що незабаром Міноборони має відправляти до частин осінніх призовників та до домівок звільнених "дембелів". Разом це приблизно 100 тисяч осіб. Надалі перевозити солдатів у борг залізниці не збираються. А тут ще й офіцери та прапорщики, які також роздратовані тим, що відтепер, щоб поїхати у відпустку, за білети їм доведеться розраховуватися із власної неглибокої кишені.
В Управлінні військових сполучень Міноборони кореспондентові "Дня" повідомили, що справа не лише в призові та відпускниках. Нині головна проблема - неможливість перевезти вантажі з баз для першочергових потреб частин Збройних Сил. Це паливо, майно і, головне, харчі. На сьогодні військові скерували щонайменше 8 доповідей у Кабмін, які схожі на "SOS". Проте грошей, що держава перераховує на рахунки наших захисників, ледве вистачає на платню військовим. І ті безмежно щасливі, якщо це відбувається справді вчасно.
Отже, чи загрожує нашій армії голод і холод? Перспектива є не дуже оптимістичною, хоча б тому, що перевезення вантажів для потреб Міноборони припинено з кінця серпня.
