Завідувач виробництва бригади охорони Генерального штабу Міністерства оборони Валентина Білько солдатській кухні присвятила... 45 років: тільки нинішньому місцю роботи віддано 23! Говорити про якусь специфічність праці кухаря армійської частини не береться. Адже, як і на будь-якій іншій роботі, «нервові» дні також мають місце: відповідальність тих, хто «несе службу» біля плити, від кого залежить стан здоров’я і, відповідно, настрій (читай — успішне виконання поставлених завдань тощо) близько тисячі чоловік, які перебувають у частині, не варто применшувати. Тим більше, що картина, коли дужі хлопці в камуфляжі «чаклують» над каструлями з кашею та борщем, думається, здатна компенсувати будь-які витрати виробництва: «додому повернуться фахівцями», «у чоловіків приготування деяких блюд краще виходить», «гідна конкуренція по кухні своїм дружинам» — такими фразами супроводить Валентина Іллівна власні спостереження за роботою «підопічних».
Передсвяткові дні — завжди, зрозуміло, форс-мажорні. Цікаво, що за словами заступника командира з виховної роботи, майора Сергія Частюка, меню «червоних» дат намагається складати з блюд національної кухні: на великодньому столі обов’язково буде, наприклад, український борщ та вінегрет. Крім цього, з армійських «засіків» перед Великоднем додатково виділили 70 кг борошна, 4 кг цукрової пудри, 13 кг родзинок, 200 кг яблук та 60 кг цукерок, кілька тисяч яєць тощо. «Поліпшення асортименту», як офіційно зветься святкова прибавка до звичайного раціону, — справа, безсумнівно, гарна. Однак відповідальним за «ситість» частини, якою командує полковник Олександр Дублян, з усього цього набору продуктів доведеться ще щось створити. Два останні дні в їдальні витає аромат здобного дріжджового тіста. Хоч усі службовці, які задіяні в кухонній роботі, обов’язково мають відповідну освіту, до казана з опарою один із рядових підходить із якимось побоюванням: «З ЦИМ поводитися поки не вмію...». Таке відчуття, що Валентина Іллівна за всі ці роки вдосконалювала не лише кулінарні здібності, але й методики переконання: вимісити тісто у того, хто засумнівався, вдається на «ура». Творчий процес торкнувся не лише армійської кухні: рядовий Богдан Бойко цими днями активно займається розписом великодніх яєць. Причому «за наукою»: за плечима у Богдана — кілька років занять декоративно-прикладним мистецтвом.
У неділю вдень військове містечко, де розташована частина полковника Дубляна, відвідає священик. Згідно з розпорядженням Генерального штабу, складено і список тих військовослужбовців, які мають насущну необхідність задовольнити свої релігійні потреби. Тобто бажаючі цього дня можуть відвідати один із київських храмів. У програмі вихідного дня передбачено і проведення виховно-просвітницької роботи: військовим розкажуть про історію Великодня та його значення. А ось до міста у великі свята солдат, за словами Сергія Частюка, відпускають із небажанням. І зовсім не тому, що не впевнені, так би мовити, в моральній стійкості службовців строкової служби. Якраз навпаки: таким чином попереджають... неадекватність цивільних — випадки, коли підігріті напоями співвітчизники агресивно реагували на військову форму, на жаль, були.
