Пам’ятається, радянський рубель у період перебудови в народі називали дерев’яним. І як би хто тепер не ставився до держави, що почила в Бозі, потрібно зазначити, що цей винахід гострословів можна було реально прирівняти до економічної диверсії. Бо валюта ніколи не буде міцною й стабільною ще і в тому випадку, якщо народ, якому вона належить, ставиться до неї зневажливо. Відрадно, що українську гривню вже й на найглухіших базарах не називають рублем, та й ніякого іншого прізвиська їй люди не дали. І в цьому, безумовно, чимала заслуга нашого Нацбанку, який ще з часів Віктора Ющенка зарекомендував себе надійним вартовим стабільності національної грошової одиниці.
Але все-таки і в наш час знаходяться люди, що розраховують поживитися за рахунок гривні. Атаки на неї повторюються майже регулярно й особливо посилюються в періоди політичної нестабільності, пов’язаної з грядущими виборами. Так було в 2005 році, коли один із міністрів визнав можливим публічно спрогнозувати зміну курсу гривні і іноземні спекулянти прийнялися скуповувати українську валюту в очікуванні баришів.
Щось подібне відбувається й зараз. Одне зі столичних видань чи то з наївності, чи то навмисне запустило у світ смажену «утку» про те, що ніби центробанк нашої країни планує ревальвацію національної валюти.
Сьогодні можна тільки здогадуватися, хто саме — валютні спекулянти чи неохайні в ставленні до свого народу політики — замовили колегам цей матеріал. Але мета провокації абсолютно очевидна — розхитати фінансову систему країни, дати поштовх примовклій останнім часом інфляції. Спекулянти, у разі успіху цієї акції, зароблять на різниці курсів великі гроші. Політики ж сподіваються «зрубити» таким чином на виборах додаткові голоси обурених громадян, які неодмінно постраждають при такому розкладі. Півгодинні рекламні ролики хрипкими голосами їм дохідливо розтлумачать, що у всьому винен навіть не Нацбанк, а уряд...
Тим часом будь-якій розсудливій людині, яка хоч трохи розбирається в економіці, зрозуміло, що не тільки для ревальвації, про яку і в середньостроковій перспективі поки що йтися не може, але навіть і для простого незначного зміцнення гривні сьогодні немає ніяких об’єктивних причин. Економіка працює нормально, зростання стабільне. Бюджет виконується. Продуктивність праці стійко зростає. Так само, як і експорт та імпорт. І хоча їхнє співвідношення сьогодні на користь останнього, але це характерне для всіх країн, що перебувають у періоді модернізації та активної боротьби з бідністю. Але темпи зростання експорту (30%) також важко назвати незадовільними. У Росії, наприклад, зараз спостерігається ще вища динаміка імпорту.
Тому в бесіді з «Днем» керівник групи радників голови Нацбанку Валерій Литвицький підкреслив, що непогано обізнаний про наміри свого шефа й може стверджувати: таких настроїв у Володимира Стельмаха немає зовсім. «Експортна та імпортна складові нас влаштовують», — зазначив Литвицький. Він визнав, що в Нацбанку хотіли б дещо зменшити темпи зростання імпорту, але зауважив: «Відповідь на це закладена в бюджеті. Якщо ослабити споживчий попит, тоді й імпорт буде меншим. А якщо ослабити економічне зростання, тоді в країну завозитиметься менше обладнання, металів, нових технологій». У той же час, на думку експерта «Дня», Нацбанк не може забувати про існуючий дефіцит поточного рахунку із зовнішньоторговельних економічних операцій, який перевищує 4%. «Як у цих умовах можна йти на зміцнення гривні? — ставить риторичне запитання Литвицький. — Якщо ми посилимо гривню, ми забезпечимо ще більший притік капіталу й Нацбанк буде вимушений друкувати гривню й купувати, й купувати валюту. Саме на це, очевидно, розраховують ті, хто прагне розхитати ситуацію».
Чого ж можуть зрештою досягти ті, хто намагається закласти міну під фінансову систему країни? У них нічого не вийде, стверджує експерт. У Нацбанку працюють навчені досвідом фахівці, й вони не допустять ніякого катаклізму, для цього в їхніх руках перевірені фінансові інструменти, якими наші фінансисти добре володіють. Головний серед них — золотовалютний запас, який вже наближається до $26 мільярдів. І тут Литвицький уточнює: $25,8 мільярда. І всього, чого можуть досягти каламутники фінансового спокою, так це його зростання найближчим часом до $26 мільярдів.
А ще зайшла мова про те, чи позначається на фінансовій стабільності рівень взаємодії Нацбанку з урядом. Експерт підкреслив, що тут є повне взаєморозуміння, але при цьому натякнув, що прагнення повчати центробанк в окремих міністрів ще зберігається зі старих часів...
