Цими днями зали Національного художнього музею України виглядають справді по- європейськи. Там відчувається присутність не тільки минулого, а й сучасного, не тільки мистецтва визнаного і такого, що вже пережило своє становлення, а й того, яке твориться зараз, у нас на очах.
«Амазонка авангарду» — це багатоплановий проект, який відбувається одночасно на декількох рівнях. По-перше, й передусім, це виставка творів відомої у всьому світі української художниці-авангардистки Олександри Екстер — із українських музеїв і приватних колекцій. Експозиція творів — а це твори живопису та графіки, була складена з колекцій Національного художнього музею України, Державного музею театрального, музичного та кіномистецтва України, Дніпропетровського художнього музею та приватних збірників. Усього — близько 50 робіт. Це вже подія неабиякої ваги, бо Екстер в Україні знають мало, хоча творчість її закордонні критики одноголосно ознаменували як «український авангард», а сама художниця як митець зростала в Україні. Важлива ця виставка ще й тому, що остання експозиція робіт Олександри Екстер у межах її батьківщини відбувалася аж у 1989 році в Одесі. Тоді виставлялися її твори з колекції одного з московських музеїв. Зокрема, це були ескізи костюмів до постановок театрального режисера, засновника й керівника Камерного театру Олександра Таїрова.
— Тоді організатори вигадали дуже цікавий хід. Студенти російських спеціалізованих ВНЗ відтворювали костюми, які Олександра Екстер свого часу створила для науково-фантастичного фільму «Аеліта». Ці копії були також частиною експозиції, — розповідає головний хранитель Національного художнього музею України і один із організаторів події Юлія Литвинець.
Другий рівень цієї події вже повертає нас із початку ХХ сторіччя у сьогодення. Чи то пак у майбутнє...
— Ми намагалися зробити щось, що було б сповнене передчуття майбутнього і зроблене з усіма прийомами ручної роботи, — каже дизайнер Лілія Пустовіт, яка безпосередньо долучилася до акції, створивши окрему арт- кутюрну колекцію за мотивами творчості Олександри Екстер і представивши її на урочистому відкритті виставки у Всесвітній день музеїв.
— Тут немає копій, — запевнила Лілія. — Проте всі сукні ми намагалися створити за такими принципами, за якими працювала Екстер.
Лілія Пустовіт цілком зосередилася на чорному кольорі, використавши безліч різних фактур (пластик, сітка, різні тканини) і так само багато каміння Swarovski. Всього було створено 14 арт-кутюрних моделей, над якими, за словами дизайнера, її творча майстерня у складі 30 осіб працювала протягом трьох місяців. Між іншим, це перший «кутюрний» досвід для дизайнера, яка досі працювала виключно у найпрактичнішому напрямку прет-а-порте.
Частину своєї колекції Лілія Пустовіт залишить музею, частина, можливо, буде використана для вітринного експонування, решту — знову ж таки можливо — буде продано.
— Цією акцією я хотіла поставити крапку у переосмисленні творчості Олександри Екстер (на останні сезонні колекції Лілію Пустовіт надихала саме творчість художниці. — Прим. «Дня»). Але зараз я вже не ризикую зарікатися, бо її роботи дуже глибокі і поглиблюється разом із зануренням у них.
— Ми хочемо зацікавити українців Олександрою Екстер, — розповідає Юлія Литвинець. — Коли говорять про відомих українців, Олександру Екстер — амазонку авангарду, яка вела за собою всіх європейських авангардистів, забувати не варто. Так само і те, що вона є українською художницею, а не російською. Росіяни претендують на неї тому, що Україна на той час входила до складу Російської імперії. У них і Бурлюки виявилися російськими. І Малевич у них росіянин, і Шагал. Шагал взагалі єврей — почнемо з цього. Це величезна проблема для українського мистецтва. Олександра розривалася між Францією, Італією, Україною і Росією, бо вона постійно організовувала виставки, театральні постановки. Але домівка її була тут, в Україні, тому в основі її авангарду, українського авангарду — лежить народне мистецтво.
— Вона завжди відчувала свою українськість і наголошувала на ній. Цього не можна побачити прямо — у якихось візерунках чи орнаментах, це на значно глибшому рівні, зокрема у колористиці. Вона вивчала народну творчість, занурювалася у неї, намагалася переосмислити, — аналізує творчість Екстер заступник генерального директора музею Марина Скирда.
Мабуть, саме це найперше поєднує Лілію Пустовіт і Олександру Екстер — відчутне, але дуже тонке переосмислення української народної тематики та вплетення її у сучасність — чи то початку ХХ-го, чи то ХХI сторіччя.
