У неділю в Україні був день жалоби — минулої п’ятниці сталися аварії на шахтах «Суходольська-Східна» в Луганській області та ім. Бажанова в Макіївці (Донецька область), які забрали життя 37 гірників (шість осіб постраждало).
Але чи достатня «данина» загиблим — чорні стрічки на приспущених прапорах і, на перший погляд, досить значна матеріальна допомога родинам? Кожен скаже: життя дорогоцінне, його нічим не виміряти. Проте якщо й не спокутувати, то хоч якось загладити провину перед безневинно загиблими та їхніми рідними суспільство та держава все ж таки можуть. У день аварії про це говорив Президент України Віктор Янукович. На засіданні урядової комісії з розслідування причин вибуху на шахті «Суходольська-Східна» він сказав, що в Україні органи влади, керівники та власники шахт (щодо профспілок не сказав) «повинні разом створити таку програму (захисту праці шахтарів), яка передбачала б стовідсоткове виконання всіх необхідних заходів».
«Я звертаю вашу увагу на важливість об’єктивності висновків щодо цієї трагедії», — підкреслив також глава держави. Побажання дуже правильне. Але як його виконати, якщо ця комісія цілком складається з урядовців, тоді як представники Незалежної профспілки гірників до неї потрапити не змогли. Хоча, як повідомив УНІАН, голова цієї профспілки і народний депутат (БЮТ-«Батьківщина») Михайло Волинець, Кабмін зобов’язаний долучити до комісій представників тих профспілок, члени яких загинули. «Я з самого ранку телефонував одному за одним. Вів розмови про те, кого має бути включено до урядової комісії. Потім мені сказали: вас не включили, керівництво розпорядилося, зазначив Волинець і повідомив, що до комісій введено представників «кишенькових» профспілок, — тому люди гинули й гинутимуть». У ці дні країні добре б ще раз вчитатися в розроблену 2003 року під керівництвом тодішнього секретаря РНБОУ Євгена Марчука Концепцію національної безпеки України, яка вперше перевернула радянську піраміду безпеки й поставила її, як кажуть, з голови на ноги. На чільне місце вийшли загрози особі, людині, громадянинові, а не державі чи суспільству. Але хто зараз про це пам’ятає, зокрема в комісіях, які зазвичай створюють після аварій. Їх у нас плодять.
Не все, звісно, залежить від комісій. Їх у нас плодять одна за одною, а ситуація не поліпшується. Україна, як відомо, входить до числа трьох світових лідерів щодо травматизму та загибелі гірників. На першому місці — комуністичний Китай, де гірники гинуть тисячами. І це змушує владу вживати драконівських заходів. На відміну від України, відповідальність за смерть шахтарів у Китаї дуже висока. Минулого місяця суд ухвалив смертний вирок двом головним акціонерам шахти «Циншаньбей», де в квітні стався вибух, який спричинив смерть 20 гірників. Ще вісім чоловік, яких визнали винними в аварії, отримали різні терміни ув’язнення, аж до довічного. У нас же зазвичай карають стрілочників. Понад місяць тому теруправління Держгірпромнагляду інспектувало Луганську область. На 156 перевірених вугільних підприємствах виявили 2,8 тисячі порушень, а на «Суходольській» саме в цей час сталася пожежа. Про покарання винних не повідомляли.
Працюють урядові комісії й зараз. Щодо обох аваріях відкрито кримінальні справи, ведеться розслідування. Кажучи про те, що сталося на «Суходольській», Янукович повідомив журналістів: «Розглядаються дві версії трагедії. Це міг бути збій у роботі електроустаткування на шахті. Вибух також міг стати наслідком буропідривних робіт, які проводилися напередодні». Свою версію аварії на шахті Бажанова висловив новопризначений донецький голова облдержадміністрації Андрій Шишацький: копер, який обрушився, могла підмити вода під час нещодавніх злив. Глава облдержадміністрації Луганської області Володимир Пристюк не вірить, що на Суходольській можуть порушувати норми безпеки. За його словами, «це єдине підприємство, єдиний холдинг у Луганської області, де проведено дуже великі роботи з питання техніки безпеки і з питань збереження відповідних умов праці для тих людей, які перебувають у зоні безпосереднього видобутку вугілля». «З того, що є і що показали керівники копальні, — продовжував глава облдержадміністрації, — які було поставлено прилади, датчики, як це все відстежується, які аудіо- й відеозаписи проводилися, то я хочу сказати, дай Боже, щоб копальні за таких складних умов працювали в такому ж обсязі, як у цій копальні».
Прем’єр-міністр Микола Азаров приїхав на «Суходольську», яка вибухнула, лише в неділю і, як і належить, запевнив, що «уряд докладе максимум зусиль, задіє засоби, наукові розробки для організації безпечної роботи у вугільній галузі». «Вугілля для нас — це стратегічний товар, особливо за умов таких високих цін на нафту й газ. Проте нам вугілля потрібне не такою ціною. І тому нам слід зробити безпечнішою цю важку, самовіддану професію. І тут роботу уряду буде значно посилено», — запевнив прем’єр-міністр. За його словами, засідання Кабміну в середу «заслуховуватиме. питання безпеки роботи на шахтах». Та хіба вперше? І де, зрештою, результат?
Своє співчуття з нагоди трагедії оприлюднив керівник Фонду «Розвиток України» народний депутат Рінат Ахметов. «...Я хочу висловити глибоке співчуття рідним і близьким загиблих. Я хочу сказати їм, що їхнє горе сьогодні поділяють всі. Це горе кожного жителя Луганщини, всього Донбасу, всієї України. Зараз шукають людей, які зникли на шахті «Суходольська-Східна» і на шахті імені Бажанова. Ми всі живемо надією». За словами Ахметова, умови видобутку на українських шахтах неймовірно складні, й «ми постійно працюємо над тим, щоб їх полегшити». «Ми й надалі купуватимемо кращу техніку, яка дозволяє гарантувати безпеку шахтарів. Ця наймужніша, найгероїчніша наша професія має стати безпечною. І це сьогодні — наша головна мета», — підкреслив Ахметов і пообіцяв допомогти кожній родині загиблого гірника і всім потерпілим. (Об’єднання «Краснодонвугілля», до якого входить «Суходольська-Східна», справді оголосило, що родини загиблих отримають по мільйону гривень, над їхніми дітьми компанія візьме опіку, а потерпілим у шахті нададуть допомогу в лікуванні аж до повного одужання.) «Ми зробимо все, що в людських силах», — пообіцяв Ахметов у своєму співчутті, не сказавши ні слова про відповідальність, яка так чи інакше лягає і на нього як на одного з кінцевих власників аварійної шахти...
Тим часом у ЗМІ наводяться відомості про несумірні прибутки власників українських копалень, пов’язані зі зростанням світових цін на енергоносії. Коксівне вугілля, яке видобувається, наприклад, у Суходольській, коштує на світових ринках близько 200 дол., тоді як собівартість його видобутку становить лише 43 дол.—54 дол. за тонну. Але копальня далеко не в усьому схожа на дійну корову. Фахівці знають: якщо поскупитися й перевищити певний рівень видобутку, то метан, який не терпить порожнечі, буквально вривається у звільнений гірниками простір, і вентиляція з ним не справляється. А далі вже достатньо якоїсь іскри, щоб сталося лихо.
Трохи інакше бачать ситуацію гірники, на яких, на відміну від глави облдержадміністрації, безпосередньо і дуже болісно впливає чинник дикого капіталізму. Ось що розповів «Дневі» молодий шахтар Ігор, який віддав «Суходольській-Східній» три роки, а відразу після трагедії звільнився. «Шістьох побачили відразу, вони були на завантаженні, вони навіть не були чохлами закриті. Я їх бачив. Без чобіт, півголови в одного немає. Ввечері в мене психіка не витримала, я до третьої години ранку плакав. А загинули вони через те, що «давай-давай, швидше, добувай давай, проходку давай, мільйони давай!». Причинами аварії Ігор називає недотримання норм роботи в копальні. За його словами, рівень метану має бути 0,5—0,7 %, а замість цього — в середньому 5%. І шахтарів змушують працювати навіть тоді, коли в будь-яку секунду може статися вибух. «Якщо йде викид 12% метану, ніхто не йде — вони ж провітрюють — і далі продовжуйте працювати! Інакше ти не працюватимеш», — сказав гірник сказав гірник і продовжив: — «Платять просто копійки. Я за пекельну працю в проходці, де жодного зрошування, де пил стоїть, де ти шість годин на лопаті й не покидаєш. Мені заплатили 1300 гривень. Я працював у забої, хоча не маю права там перебувати. Якщо ти про це скажеш, відправляють на полігон за 800 гривень. Із тебе вже п’ять потів зійшло, але якщо ти сів, ти — на полігоні. Їм грошей замало! На вибірці — дівчатка, в цьому пилу, в породі, 1000 гривень отримують, розумієте?».
Є в чому покаятися й Президентові країни. Давши старт адміністративній реформі, він, мабуть, не подумав, що є установи, в яких дуже небезпечно проводити круті реорганізації. Це в першу чергу стосується сфери охорони праці, де останнім часом проводяться великі скорочення. Попрощалася з роботою майже третина працівників Держгірпромнагляду, покликаного стежити за безпекою на вуглевидобувних підприємствах. Окрім того, це контролююче відомство без довгих роздумів позбавили самостійності та підпорядкували МНС. Чи не доведеться тепер переглядати поспішні ухвали?
Тим часом з неділі на Донбасі ховали шахтарів «Суходольської-Східної» та макіївської шахти ім. Бажанова. А в Луганській обласній лікарні у відділенні реанімації перебуває ще двоє гірників Суходольської. Одному з них 39, другому — 27 років. Вони так і не отямилися! Їх підключено до апарата штучної вентиляції легенів. Медики розповідають, що гірники надійшли з опіками понад 45% тіла, численними переламами і травмами, з ознаками отруєння. Боротьба за їхнє життя триває вже третю добу.
Чергова трагедія у вугільній галузі активізувала противників її існування. Вони пропонують все повністю зачинити й купувати вугілля за кордоном, забуваючи про те, що багато копалень є містоутворюючими підприємствами, найбільшими, якщо не єдиними, працедавцями. Та й саме вугілля для України — стратегічна сировина з величезними запасами, яка визначає рівень енергетичної безпеки країни. Відмовитися від нього країна, принаймні, сьогодні, неспроможна. То що ж, будемо й далі вести мартиролог жертв великих аварій? 13 — 2006-го, 101 — 2007-го, 24 — 2008-го, 13 — 2009-го. Скільки ж іще має загинути людей, перш ніж українські копальні стануть безпечними? А якщо закінчиться терпіння шахтарів, які щодня йдуть на роботу як на війну, де вбивають?
КОМЕНТАРІ
Сергій ЄРМІЛОВ, колишній міністр палива та енергетики України:
— Геологія українських копалень, на жаль, частенько буває непередбачуваною. На всіх копальнях є начебто розчинений у вугіллі газ, який завдяки масиву датчиків можна видалити через систему вентиляції та знизити концентрацію метану до безпечного рівня. Але незрідка там виникають і непередбачувані газові пузирі. Порятунок від них один — максимальна автоматизація видобутку вугілля. На Заході давно вже ставлять і досягають мети: організувати безлюдну виїмку вугілля. У нас цей процес теж розпочався. У лавах і забоях працює все менше людей. Раніше в лаві працювало 100—200 людей. І добре, що при цій аварії такої кількості не було. Але боротися з раптовими викидами метану ще ніхто не навчився. Важливо також, щоб швидкість і обсяги видобутку вугілля не перевищували кількості повітря, яке продувається. Не можете сильніше провітрювати — не нарощуйте видобутку вугілля. Але в Макіївці ця вимога якраз забезпечується. Я знаю про це, бо був там, зокрема, й на «Суходольській-Східній», до речі, разом із нинішнім Президентом Віктором Януковичем. Це — одна з передових за оснащенням копалень, і я здивувався, що там таке сталося. Повторюю, раптовий викид передбачити важко... Тому потрібно домагатися безлюдної виїмки вугілля. Чим менше людей у лаві, особливо в момент виїмки, тим менша ймовірність жертв аварій. Зараз на складні ділянки навіть перестали купувати вітчизняне устаткування... Там використовують зроблені на Заході так звані струги, якими керує мінімальна кількість персоналу. Якщо ми хочемо вважатися вугільною державою, а в нас, власне кажучи, й виходу іншого немає, потрібно серйозно технічно переозброювати копальні. План модернізації галузі було складено ще коли я був міністром. Він охоплював не лише кожну копальню, а й кожну лаву. Роки зо два його виконували й часом приймали болісні ухвали: наприклад, зупиняли відразу 80 шахт. І роки зо два, не знаю, можливо, нам просто таланило, не було жодної серйозної аварії. А останні п’ять-шість років, я це знаю точно, цей план не виконувався. Цю програму потрібно доопрацювати (час же спливає!) і відновити. Якщо влада зможе її профінансувати, то безпека наших шахт підвищиться.
Володимир ЛЕРМОНТОВ, редактор агенції «Паралель-медіа»:
— Мені доводилося спускатися в копальню, і я знаю, що це таке, не з чуток. Шахтарі щодня ризикують власними життями. Це — пекельна праця! Найжахливіше те, що цікавитися проблемами копалень у нас починають лише тоді, коли щось трапляється. Зараз знову заговорили про проблему води в Суходольську. Хоча ця проблема існує ще з 2003 року. 2003 року в місцевій воді знайшли гепатит. Приїжджав президент, обіцяв усе налагодити, і ще багато різних обіцянок давав. Тепер обіцяє Азаров. Гадаю, обіцяє тому, що будь-хто на його місці в цій ситуації те ж саме говорив би.
Щодо безпеки на шахтах, то я вважаю, що контроль за цим має забезпечувати власник. А держава теж не повинна залишатися збоку.
Щоб зрозуміти, чи з часом змінюється ситуація з безпекою шахт, можна подивитися статистику. А вона в нас — дуже сумна. Кожна тонна вугілля — це певні людські жертви. І коли ми виходимо з розрахунку, що жертви обов’язково будуть, — це дуже сумно. Закони техніки безпеки в копальнях написано кров’ю. Хоча безпека має бути понад усе!
