Учорашній день в парламенті міг стати знаменним. Напередодні йшлося про консенсус, припинення блокування і початок обговорення важливих для країни законопроектів щодо яких намічалося результативне голосування. Два з трьох питань порядку денного можна визнати антикризовими. Це ухвалений загалом 1 липня закон про внесення змін до закону про держбюджет на 2009 рік і про Нацбанк, що передбачає фінансування Євро-2012 за рахунок прибутків НБУ, а також розроблений Кабміном законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо проведення заходів для фінансового оздоровлення банків». Ще один пункт порядку денного стосується виборів президента й, на перший погляд, не дуже вдало вписується в антикризовий контент. Але, як вважає чимало експертів, які звинувачують БЮТ і Партію регіонів у спробі поділити країну на двох, саме цей закон працює на консолідацію двох провідних політичних сил.
Тут можна було б посперечатися про те, що краще: країна, поділена на двох, чи країна, розділена навпіл. Але, як виглядає, вже одне те, що сторони, які протиборствували до вчорашнього дня, вирішили зняти контраверсійні питання, на яких раніше наполягали, й припинити протистояння, свідчить про те, що всім нам уже час замислитися: а чи не втратимо ми в разі подальшого політичного протистояння свою країну взагалі?
Учора Нацбанк оприлюднив шокуючу інформацію: українські банки в січні-червні зазнали 10,2 мільярда гривень збитків (у січні-травні їхні збитки становили 7,1 млрд. грн.), тоді як за шість місяців 2008 року їхній дохід становив 5,3 мільярда. І як на цьому тлі можна говорити про стабільність банківської системи й агітувати громадян вкладати в неї свої кровні?
Невипадково кошти фізичних осіб у банках з початку року скоротилися на 16,5 мільярда гривень, а кошти суб’єктів господарювання — на 26,3 мільярда.
Проте для останніх питання не лише в довірі до банківської системи.
Незважаючи на правильні з погляду пропаганди, але трохи лукаві з погляду реальності заяви про те, що в Україні пік глобальної фінансової кризи минув, деякі факти свідчать про інше. Фінансовий результат підприємств (до оподаткування) за січень-травень порівняно з відповідним періодом минулого року зменшився на 82%. І чи варто радіти, що країна ще не доведена до дефолту й цілковитого руйнування?
Наприклад, глава фонду прямих інвестицій ICON Private Equity Кирило Дмитрієв оцінює поточну економічну ситуацію в Україні як вкрай важку й прогнозує її подальше погіршення. Експерт вважає, що уряд України має робити прагматичніші кроки для стабілізації економіки. Збереження ринків збуту й підтримка попиту на продукцію експортерів, за його словами, дозволить зберегти робочі місця й уникнути негативного ефекту соціальної напруженості. При цьому Дмитрієв схиляється до думки, що політичні суперечки, особливо напередодні виборів, посилюватимуться, й тому, починаючи з вересня-жовтня, варто чекати подальшої дестабілізації економічної ситуації. Не надто оптимістичним є й прогноз економіста компанії Astrum Investment Management Олексія Блінова. Якщо третій транш МВФ, на його думку, буде схвалений Радою директорів протягом найближчих тижнів, то четвертий, запланований на листопад, може бути відкладено на 2010 рік через «недостатні успіхи в реалізації узгоджених із Фондом реформ і передвиборну ситуацію в Україні».
У цих умовах добре було б розраховувати на свої сили й, зокрема, на банківську систему, на повернення в неї депозитів, усіма силами боротися за відновлення довіри населення й підприємств до банків. Але міжнародне рейтингове агентство знизило рейтинги навіть таких стовпів фінансової системи нашої країни, як ПриватБанк, Альфа-Банк, а також державні Ощадбанку й Укрексімбанку. Частка проблемних кредитів у сукупному обсязі наданих українськими банками позик до 1 червня досягла 4,89%. Лише за травень, як повідомив НБУ, обсяг проблемних кредитів збільшився на 12,5%. З початку року проблемна заборгованість зросла більш як удвічі, або на 18,4 мільярда гривень.
Тож для поставлених на порядок денний Верховної Ради питань саме час. І чи може парламент займатися чимось іще, крім реанімації тісно між собою пов’язаних банківського й реального секторів економіки? Відповідаючи на це запитання, президент Української асоціації економістів-міжнародників Антон Філіпенко сказав «Дню»: «Це питання дійсно дуже актуальне. Причому воно має не лише українське, а й загальносвітове значення. Якщо ми подивимося рішення квітневої «двадцятки», останньої «вісімки» в Італії, то на всіх цих форумах керівників найбільших країн світу, де брали участь і міжнародні фінансові організації, цій проблемі приділялася першочергова увага. Хоч би що там казали про якісь фантастичні емісійні гроші, за допомогою яких нібито можна підняти економіку та її реальний сектор, якщо не буде здорового банківського сектора, не працюватиме й реальний сектор економіки. На альтернативу йому можна було б розраховувати в мобілізаційній економіці, де є бартер і прямі зв’язки, а коли діють фінансові посередники й гроші, фінансові потоки — головне джерело сил і головна кровоносна артерія економіки, то банки треба ставити на ноги, провести їхню рекапіталізацію, наповнювати ці установи реальним фінансовим змістом. Тоді працюватиме й реальна економіка». Із цим згоден і колишній міністр економіки України, а нині глава наглядової ради Всеукраїнського депозитарію цінних паперів Василь Роговий. На його думку, сьогодні в парламенті йдеться про «ключові елементи оздоровлення економіки». «Без здорових банків, без ефективної банківської, фінансової політики, без кредитної підтримки реального сектора на подолання кризи годі й сподіватися, — впевнений експерт. — Дуже важливо потроху досягати поновлення довіри до банківської системи основних інвесторів — держави, громадян і корпоративного сектора, для чого їй необхідна законодавча підтримка й захист. Це, безумовно, буде позитивним сигналом, що в таких складних умовах на порядок денний у Раді виносяться питання, що зачіпають такий надзвичайно чутливий сектор економіки».
Коли верстався номер
Блокування в парламенті, незважаючи на всі найкращі надії, триває. Партія регіонів, яка напередодні начебто погодилася зняти свою вимогу про першочерговий розгляд і ухвалення законопроекту про підвищення соціальних стандартів, знову до неї повернулася. БЮТ також нейшов на поступки. Довіра в країні як і раніше на рівні плінтуса.
