Історія, про яку піде мова, дуже сумна. Оскільки і ній розповідь про те, як двоє людей - у недавньому минулому неодіозний міністр і неодіозний бізнесмен - дійшли краю у зведенні рахунків між собою. А ще ця історія про те, як арбітр нації не виконав покладених на нього функцій цього найоб'єктивнішого арбітра, взявши бік однієї з цих сторін, і що з того вийшло. Це історія ще й про те, як не прощають зрад, як карають перебіжчиків з одного політичного табору в інший, про те як маніпулюють більш як півтисячним колективом газети, наполегливо орієнтуючи його на служіння крайнощам. А ще в цій історії висловлено формулу, у якій герої лише підставні. І на їхньому місці завтра можуть опинитися зовсім інші персонажі, але їхню долю вирішуватимуть саме за цією формулою, яка, як виявилося, ефективно працює. Киянам і тим жителям України, які в інших містах читають "Киевские ведомости", давно впала в око серія публікацій з традиційним закінченням "Далі буде...". Публікацій, що розвінчують і ніби виводять на чисту воду міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка. Безпрецедентне цькування міністра-силовика у багатьох почало викликати роздратування, тим паче, що спочатку статті були справді аргументованими й мали серйозні звинувачення, що їх можна було довести, але потім вони ставали дедалі нікчемнішими, межуючи з плітками та дрібними прискіпуваннями.
Але все це було лише одним боком медалі. З другого - концерн "Денді", що був одним із засновників газети, відчував на собі удари МВС та прокуратури, які частішали з такою ж інтенсивністю, що й публікації, які доходили до маразму. На сьогодні фактично можна говорити про банкрутство цієї структури.
Проміжний результат цього поєдинку такий: Юрія Кравченка Президент затвердив у новому уряді на посту міністра внутрішніх справ, а президент концерну "Денді" Михайло Бродський, побоюючись арешту або фізичної розправи, з усією родиною перебуває за кордоном, де його, власне кажучи, по мобільному телефону я й знайшла вчора вранці.
- Михайле Юрійовичу, останніми днями в пресі почали з'являтися матеріали про те, яким масованим перевіркам піддають фірми концерну "Денді", а також всі підприємства, у яких ви особисто чи концерн маєте певну кількість акцій. Основний наголос робиться на економічному боці того, що відбувається. А мені, правду кажучи, здається, що головною причиною тотальних перевірок є політична основа. Навіть більше, ваш конфлікт з міністром внутрішніх справ Юрієм Кравченком - це лише проміжна ланка скандалу. Наскільки я розумію, звернувшись до голови Верховної Ради Олександра Мороза, ви спробували не лише знайти захист, а й вказати на політичне підгрунтя того, що відбувається. Мені хотілося б почути саме вашу відповідь на запитання: чому ви звернулися саме до голови Верховної Ради, а не до Президента, Генпрокурора чи прем'єра?
- Ми просто ні до кого іншого вже звертатися не можемо. Ми зверталися до Президента і в Генпрокуратуру. В останній нам відповіли, що кількість перевірок у нас справді дуже велика, але жодний закон не регламентує кількості перевірок, тому, даруйте, захищайтеся! Та якби все обмежувалося лише перевірками. Заступник прокурора Щоткін дає без будь-яких підстав санкції на обшук у мене вдома, і не лише у мене. Причому обшук проводиться за моєї відсутності, дружини, дітей, абсолютно безпідставно описується все моє майно... Але я впевнений, що коли все це закінчиться і доведеться відповідати - заступник прокурора, у кращому разі, вибачиться й скаже, що помилився. Є ще один варіант: Щоткін досяг пенсійного віку, його спеціально обрали з таким прицілом, щоб у разі відповідальності просто відправити на пенсію. Бо в нас прокурори за санкцію на арешт не несуть жодної відповідальності навіть у тому разі, якщо люди роками сидять у в'язницях даремно. А я вважаю, що вони потім мають відсидіти такий самий термін у в'язниці самі. А в нас відповідають лише ті, хто намагається щось робити: насамперед підприємці.
У нашій країні не авторитарний режим, як можна було подумати, а напівавторитарний. І багато хто вже починає розуміти, що ця влада не вічна. Саме ця думка дає мені надію на справедливе завершення тієї боротьби, яка ведеться сьогодні. Усе, що відбувається з концерном "Денді", як ви правильно сказали, через політику. От ви запитуєте, чому ми звертаємося до Мороза. А до кого? До Президента, який дає команду "фас" міністру внутрішніх справ, наказуючи розірвати засновника "Київських відомостей"? Чи, може, мені звернутися до прокурора, якого призначить Президент, чи до прем'єр-міністра, якого призначає він же? Знімає їх теж Президент - тому фактично всі вони - маріонетки!
- Наскільки я розумію, з вашим приходом у "Киевские ведомости" ця газета стала доволі активно підтримувати Президента і ваші стосунки з ним були досить теплими. Здається, конфлікт почався з публікації у вашій газеті статей проти Дмитра Табачника (про "мерседес" з номером 555-05, про незаконні квартири тощо). Відповіддю на це стало зняття вашої особистої охорони, яку забезпечувало МВС, щоправда, офіційною версією цього була несплата концерном "Денді" Міністерству внутрішніх справ за вашу охорону. Чи можна це вважати початком протистояння?
- Справді, коли обрали Президентом Леоніда Кучму, я не голосував за нього, оскільки входив до штабу Володимира Тимофійовича Ланового й активно допомагав тому на президентських виборах. Я вважаю, що ті 10 відсотків, які він набрав - це дуже значна перемога, інша справа, як він повівся потім, але - Бог йому суддя. Хоча не тільки Бог, а й виборці, які дадуть відповідь своїми голосами на наступних виборах. А Кучму я не бачив Президентом. Але по-перше, воля народу - закон, а по-друге, я був близько знайомий по баскетболу з Володимиром Павловичем Горбуліним, який очолював Федерацію баскетболу і якого ми обрали знову на цей пост. У нас були добрі людські стосунки, і він мені сказав так: "Михайле, скажи, лінія, яку сьогодні проводить Президент у країні, відрізняється від твого бачення, від твоїх поглядів на політику?" Я відповів: "Ні". Тоді Володимир Павлович запитав, чому б підприємцям і газеті не підтримати Президента. Я сказав: добре, але ми підтримуватимемо його лише доти, доки ця лінія збігатиметься з нашим баченням. Володимир Павлович загалом порядна людина і, я гадаю, що він запам'ятав це моє попередження. Настав момент, коли ці лінії розійшлися.
У Конституції записане право на свободу слова та політичних переконань. Коли я побачив, що наш режим почав розкручуватися в авторитарний бік, відчув, зокрема на собі, тиск на засоби масової інформації, усі ці конституційні угоди, усі ці шантажі та референдуми, я зрозумів, що мовчати не можна. Я добре знав Дмитра Табачника, і в нас були дружні стосунки. Та коли я побачив, що ця людина всіма своїми діями сприяє тому, щоб у країні панувала інтрига, сприяє ліквідації парламенту (а я, по суті, за парламентську республіку і за реальний баланс влади в країні), то зрозумів, що виступати треба проти цього. Потрібно пояснити людям, що демократія - це влада народу, і ті, хто сьогодні перебуває при владі в Україні, - вони наші слуги, а не навпаки. Ще Цезар казав: "Я - головний слуга"... Так от, коли журналісти почали друкувати статті про Табачника, я вважав, що це правильно. Не може керівник адміністрації стати паном у країні.
Мені серйозно запропонували заспокоїтися і заспокоїти журналістів. Я не послухався поради, після чого було дано команду панові Великоші, який відповідає за охорону в МВС, і він своїм наказом зняв мою охорону. Спершу казали, що я за неї не сплатив, потім виявилося, що сплатив, прискіпалися до підписів у договорі... Я прийшов до Горбуліна і попросив його як секретаря Ради національної безпеки пояснити, що відбувається. Чому за критику Табачника з мене знімали охорону? Чи означає це, що мене можуть убити? Чи повинен я розцінювати це як попередження?
- І що вам сказав Володимир Павлович?
- Він сказав, що нічого зробити не може.
- А чи не намагався Володимир Павлович стати кимось на зразок миротворця у ваших з Президентом взаєминах?
- Справа в тому, що і Володимира Горбуліна призначає Президент і знімає Президент, хоча я не думаю, що голова РНБОУ повинен залежати від одного підпису. Наскільки мені відомо, в міру своїх сил і можливостей він намагався змінити ситуацію. Але Горбулін - людина з команди Президента. І він з ним. Через якийсь час Володимир Павлович цілковито опинився на іншому боці барикад. Ніякої підтримки я від нього не дістав, хоча вважаю, що він дуже порядна людина.
- Як давався взнаки тиск, що його чинили безпосередньо на газету "Киевские ведомости"?
- Коли виявилося, що Сергій Кічигін, котрий поїхав за кордон, залишив газету у досить плачевному фінансовому стані, у нас відбулися збори засновників, на яких вирішувалося питання щодо головного редактора. Перед цим Володимир Горбулін озвучив прохання Президента, яке звучало так: "Мишко, ви маєте призначити редактором "Киевских ведомостей" Віктора Чайку, тому що це бажання Президента". Я був знайомий з Віктором Чайкою, хоча вони про це не знали. Я знав, що він досить незалежна людина. Тому абсолютно спокійно погодився на його призначення. Буквально наступного дня ми з Сергієм Тигипком підписали відповідне розпорядження, тому що Володимир Горбулін мав саме цього дня - день народження онука Президента - повідомити його про призначення Чайки.
Тепер Віктор Чайка їх не влаштовує. І для того, щоб його зняти, потрібен мій голос, оскільки у мене блокуючий пакет акцій. Поки я не схвалю, Віктор Чайка писатиме правду. А їм це не до вподоби. Так не до вподоби, що 180 чоловік у листопаді перевіряли всі наші магазини й кав'ярні. І знайшли, що ми десь шість грамів капусти не доклали, а сто грамів морозива на один день прострочили. Після цього пан Дурдинець, ознайомившись зі звітом перевірки, написав розпорядження всім службам продовжити перевірки. Мабуть, Василеві Дурдинцю більше робити не було чого як першому віце-прем'єру. Але сьогодні всі знають, що він людина, яка механічно виконує всі доручення Президента. Мені страшно, коли таких людей призначають на НБР. Перевірки тривають до сьогодні. Я маю факт, що з перевіркою приходять у фірми, і коли з'ясовується, що "Денді" там був засновником, а зараз не є, перевірки відкликають. Приходять на фірми і вимагають закрити рахунки у нашому банку. Фірмам, що співпрацюють з нами, говорять: ви ж знаєте, звідки ваші негаразди...
Інакше ніж розправою я це назвати не можу. 15 лютого мене, Тигипко і Лазаренка до себе в кабінет запросив Володимир Горбулін. Він сказав мені, що як я зараз не напишу, що відмовляюсь від своїх прав на газету на користь Тигипка, мене й далі рватимуть. Ув'язнюватимуть моїх директорів і заступників, а потім ув'язнять і мене і розірвуть мою структуру. Володимир Павлович сказав, що в цьому разі мені не буде місця в цій країні. Він сказав, якщо я не відступлюся від газети, і його, і Тигипка, і Лазаренка звільнять. Лазаренко встав і пішов. Мабуть, не захотів бути присутнім при цій розмові, а я сів і написав, що передаю на рік права на акції газети Тигипкові, але без права звільнення Чайки. Горбулін сказав, що через місяць-два все вгамується. Але нічого не вгамувалося. І це незважаючи на те, що три місяці в газеті були люди Тигипка - Шлак і Теремко, - котрі здійснювали цензуру. Потім я все це припинив. Зобов'язання, укладені на моральних підставах, можуть виконуватися за моральності обох сторін, а не однієї.
- А яку роль у всьому цьому відіграє міністр внутрішніх справ, що терзає вас і сам замучений публікаціями "Київських відомостей"?
- Кравченко - це "кілер", який виконує команди, що йому дають. Я не можу довести, що Кучма йому давав прямі вказівки, але я знаю про це, і це підтверджує виступ Президента по телебаченню, де він однозначно підтримував Кравченка. Кучмі просто треба ще раз обиратися, йому треба просто ділити ринки без розголосу. Чого варті слова людей, які сьогодні заявляють, що фірма, котра продає калоші по 100 доларів, а телевізори по тисячі, - злочинна, а завтра керівників цієї фірми призначають радниками. Це ж усе надруковано й написано, і цього не вирубати сокирою.
- Скоро після всієї цієї серії публікацій в "Киевских ведомостях" Президент, керуючись власними уявленнями, підписав наказ про відставку Дмитра Табачника, але на цьому конфлікт між вами не вичерпався. На мій погляд, він триває тому, що ви, більше не симпатизуючи лінії, яку проводить президент, почали дуже активно симпатизувати лінії, що її проводить Павло Лазаренко. Чи не вплинула на ставлення до вас ваша близькість з екс-прем'єр-міністром?
- Так, я знайомий з Лазаренком, але не настільки близько. Я ніколи не підтримував лінії Лазаренка, тому що, правду кажучи, я її донині не зрозумів остаточно. Я мав завжди відмінні стосунки з Пинзеником і я підтримував його. А з Кучмою наші політичні погляди розійшлися хоча б тому, що якби я був Президентом, ніколи б так радо не приймав Лукашенка.
- Відомо, що ви були тим бізнесменом, котрий з перших днів підтримував Народний рух України. Чи правда, що ви, вступивши до нього, були посередником між Народним рухом і Павлом Лазаренком?
- Це неправда.
- Як ви вважаєте, чому розбирається з вами, конкретно з концерном "Денді", не така структура, як СБУ, а МВС? Інакше кажучи, чому Кравченко, а не Радченко?
- Наскільки я розумію, пан Радченко служить народові, а пан Кравченко - Президентові. Це і є поясненням.
- Проти вас порушено кримінальну справу?
- Проти мене - ні, але порушено чотири кримінальні справи за фактом порушень в концерні "Денді". Вони намагаються довести, як на мене, що я заробив гроші, продавши квартиру. Вони вважають порушенням те, що я продав дві квартири за рік. Це все, що вони спромоглися "накопати". А перевіряли ж від початку моєї бізнес-діяльності, з початку 1990-х років, опитали всіх, кого можна: працівників, злостивців, звільнених тощо.
Щодо 1,5 мільйона доларів, зароблених мною, з усього цього було сплачено податки, оскільки всі прибутки було занесено до декларації. Але цю декларацію чомусь не показують прокуророві.
- А ви не припускали, що можете прийти до кабінету прокурора і пред'явити йому цю декларацію, чи ви не матимете можливості потрапити в Україну?
- Я обов'язково повернуся в Україну, але в той день, коли нормально збереться парламент, - 28 серпня. І мені, і Вікторові Чайці вже погрожували фізичною розправою і не одноразово.
Я ще раз повторю, що Кравченко - "кілер". Він сам ловить таких, повинен розуміти, що, виконуючи чиєсь замовлення саме таким чином, несе відповідальність. Він вбиває не тільки мене, він убиває структуру, у якій були тисячі робочих місць, убиває віру в справедливість, у державу, у підприємництво. Кожен бізнесмен розуміє, що жодна структура не в змозі витримати дев'ятимісячної перевірки. Причому не районних органів, а Міністерства внутрішніх справ, Державної податкової інспекції і поліції.
Дійшло до того, що мені за кордон телефонують підприємці, близькі до Президента, і пропонують купити у мене газету "Киевские ведомости" - єдине, що залишилося неописаним. Мене штовхають на те, щоб я продав газету і виїхав кудись з України, облишивши політику. Але я не продам, не вийду, не виїду. Загнаний в кут кіт стає тигром, а я ніколи не був котом, але зараз - озвірів. Їм не пощастило. Я нікому не дав звільнити Віктора Чайку, тому що з його приходом газета стала справжньою.
Ви кажете про Лазаренка... Але ж коли про Лазаренка всі мовчали, тільки наша газета писала про 200 мільйонів тощо.
- Я перепрошую, але якщо про Лазаренка хтось і писав, коли всі мовчали, то це "Зеркало недели"... Запитання щодо газу ЄЕСУ були вперше порушені - й обгрунтовано - саме тут. А в "Киевских ведомостях" під час вашої участі, наскільки я знаю, існувала заборона на вживання слова "газ", яке заміняли "енергоносіями". Я не знаю, від кого зі співвласників вийшла ця директива, але зараз ми не будемо це з'ясовувати, оскільки йдеться про інше.
- Звісно.
- Михайле Юрійовичу, наскільки ви оцінюєте реально завдані збитки вашій фірмі?
- За шість років важкої праці була створена гарна репутація, зараз вона порушена. Люди налякані. І зрозуміле їхнє природне бажання зберігати гроші там, де це надійно. Нам доводиться продавати майно для того, щоб банк "Денді" міг розрахуватися з клієнтами, котрі нервуються. Ситуація, що склалася, по суті, для нас руйнівна: фірми не хочуть укладати з нами контрактів, давати товар, припущено порушень у кількох серйозних контрактах. Сьогоднішні збитки я оцінюю в 40 мільйонів доларів. Це ті збитки, що їх ми вже зазнали. Але я можу вам сказати точно: ми виживемо і будемо працювати.
- Я не схильна вважати, що ви святий, оскільки будь-яка людина, котра в нашій країні займається бізнесом, змушена порушувати закон. І порушує його. Інакше просто бізнес не вдається. Чи згодні ви з тим, що існуюча система правил гри в країні (податки, закони) така, що вона не дозволить працювати вигідно і чисто? Але це влаштовує владу, яка знає, що будь-якого моменту може, як ви кажете, дати команду "фас" для того, щоб прибрати небажаного чи шантажем тримати на прив'язі бажаних.
- Я вважаю, що таку ситуацію створено навмисно. Створюється кримінальне суспільство, яким легко керувати. Дуже легко. Система недомовок і білих дірок у законодавстві створює можливість подвійного трактування бізнес-кроків, що робляться. За цих умов дуже легко розправлятися з небажаними.
- Знаєте, Михайле Юрійовичу, правду кажучи, в усій цій історії особисто мене дивує тільки одне: я була впевнена в тому, що система прогнила настільки, що вже не дієздатна. Але як зруйнували концерн "Денді", доводить, що вона все ж працює і досить ефективно.
- Так, я теж вважав, що вона не працює. Я не думав, що доведеться так важко.
- В Україні останнім часом дуже багато розмов про статті на замовлення...
- До речі, про статті на замовлення. У нас Президент і Горбулін дуже багато кажуть, що стало багато статей на замовлення. А вони самі пам'ятають, скільки вони замовляли? Це раз. І по-друге, наскільки я знаю, у них дуже багато родичів, котрі займаються бізнесом. Нехай вони замовлять панові Кравченку перевірку цих структур: як вони приватизували ті чи інші об'єкти, як сплачують податки тощо. Перелік я зможу подати, якщо знадобиться... Я більше не мовчатиму.
- Наскільки я знаю, ви збиралися звертатися в міжнародні єврейські організації, Європейський суд із розповіддю про те, як вас розорили з політичних мотивів. Чи були зроблені ці кроки?
- Я звернувся в усі посольства, ми звернулися в міжнародні організації, будемо волати і до єврейських організацій, до всіх, хто мене може почути.
- А до лідера Єврейського конгресу України Володимира Рабиновича ви зверталися?
- Пан Рабинович мене не почув...
- Ви збираєтеся балотуватися в депутати?
- Однозначно - так. Але куди - ще не знаю. Якщо народ мені повірить, я зумію щось зробити.
- Добре. Якщо припустити, що все якось владнається і заспокоїться - нехай навіть з причини зміни влади в Україні. І ваше бачення знову збігатиметься з лінією, що її проводитиме уже новий Президент. Чи означатиме це, що в газеті, яка належить вам, знову буде введено мораторій на критику нової влади, що ви забудете про демократію, про її нехтування, про статті на замовлення, одно слово, про все те, до чого ви раніше ставилися лояльно, а тепер, зіштовхнувшись безпосередньо, - обурюєтеся?
- Опинившись у цій шкурі, я зрозумів, що це таке. Жодному підприємцеві цього не побажаю. Я не революціонер, просто патріот. І зараз віддам усі сили на те, щоб такого більше ні з ким не сталося. Умови мають бути такими, коли влада служить народові, а не народ - владі.
Вся ця історія ще не закінчилася. Як, втім, не закінчилася й розповідь про неї. "Зеркало недели" готове надати слово Юрієві Кравченку, Генеральній прокуратурі, Спілці журналістів, одно слово, усім, хто має пряме чи опосередковане відношення до того, що відбувається. При цьому ми цілком припускаємо, що в разі, якщо знайдуться бажаючі продовжити розпочату розмову, то в ній не проллється світло на багато запитань. Наприклад, такі: чому Михайло Бродський, котрий заперечує свої тісні контакти з Павлом Лазаренком, так часто йому телефонує? Чи правда те, що публікації проти Дмитра Табачника з'явилися у "Киевских ведомостях" зовсім не тому, що хтось побоювався за демократію в країні, а тому, що Віктор Чайка через давню взаємну антипатію до Дмитра Табачника не став першим помічником Президента восени 1996 року? Ніхто не відповість, у скількох ще виданнях журналісти стали заручниками угод (чи їх розривів) між видавцями і владою?
Не отримаємо ми і відповіді на запитання: чому Президент України не загасив конфлікт у зародку, хоча міг це зробити? Чому Л. Кучма вважав за можливе дати ще один привід Народному руху віддалитися і затамувати образу?
Напевно, ніхто не скаже нам і про те, чому, незважаючи на надмір силових структур, а також органів, наділених слідчими функціями, саме МВС стало "знаряддям помсти" щодо імперії екс-прем'єра? І чи не тому бізнесмени й журналісти, котрі насправді досить часто контактували з ним, завдають ударів у відповідь, що змушують читачів кривитися? І вже, звісно, нікому не дано передбачити, коли буде покладено край свавіллю влади.
Моралей із цієї історії може бути рівно стільки ж, скільки запитань без відповіді. Але ми не будемо займатися моралізуванням і наостанку лише зазначимо: все, що відбувається, - це тільки провісник лиха, яке нам з вами доведеться пережити, провісник "паводку", стихії, порівняно з якою прорив Диканьовських очисних споруд видасться ряскою на воді. Провісник виборчої кампанії.
Батрахоміомахія (дав.-грецьк.) - "війна жаб і мишей" - назва п'єси Аристофана. Прим. "Дня"
