На футболі, як відомо, розуміються всі. Кожен, хто знає
правила гри, може її оцінювати на свій розсуд, відкидаючи науковоподібні
сентенції «фахівців», які намагаються заховати за незрозумілими словами
зміст. Футбол тому і популярний в усьому світі, що його логіка, його філософія,
якщо хочете, зрозуміла кожному. Це проста і водночас геніальна гра, яка
саме своєю зрозумілістю і доступністю завоювала земну кулю.
Футбол професійний неможливо уявити без людей, які про
нього пишуть, говорять, які його коментують. Все це слід робити не тому,
що хтось не зрозуміє без журналіста, що саме відбулось на полі, а тому,
що емоції, викликані футболом, хочеться звірити з кимось іще. Саме для
цього збирались щодня у шістдесяті-сімдесяті футбольні «біржі» у кожному
місті, заповнюючи відсутність на той час достатньої кількості футбольних
газет і телетрансляцій. Зараз ми можемо щодня звіряти свої враження про
футбол із нестримним потоком інформації, яким заповнені сучасні інформаційні
носії.
Але бувають моменти, коли цього робити не хочеться. Немає
бажання почути підтвердження того, що побачив сам, і ще раз відчувати розчарування,
змішане із приниженням. Ми всі раділи і радіємо з того факту, що в нашому
футболі з’явилась ще одна сильна і стабільна команда в особі донецького
«Шахтаря». Ми хотіли, щоб клас українського клубу знайшов підтвердження
не тільки у нас, а й за кордоном. Приємно було спостерігати за тим, як
мужніє і набирається досвіду створений тренером Віктором Прокопенком ігровий
ансамбль перспективних футболістів. І на хвилі цього піднесення наш віце-чемпіон
отримує смачного ляпаса від чемпіона Італіі. Гравці команди «Лаціо» відверто
познущались з «шахтарів», як знущаються ветерани з новачків. Наші старанно
виконували настанови тренерів, самовіддано боролися за м’яч і навіть повели
в рахунку після бездоганно виконаного удару Андрія Вороб’я. Однак в кожному
епізоді, в кожному єдиноборстві проглядала незаперечна перевага римлян
у класі.
Слід визнати, що донецький «Шахтар» досяг нині саме того,
на що міг розраховувати. Команда заслужено вийшла до групового турніру
Ліги чемпіонів і за іншого складу групи могла б навіть пройти далі. Та
якщо не тепер, то пізніше вона вийшла б таки на європейський суперклуб,
котрий поставив би все на свої місця.
Поразка з великим рахунком, якої зазнав «Шахтар» у Римі,
викликала чимало асоціацій і порівнянь. Порівнянь з київським «Динамо»
(більше у нас рівняти нема з ким). Після голу Андрія Вороб’я у ворота «Лаціо»
згадався ще зовсім юний Сергій Ребров, який забив красень-гол «Барселоні»
на стадіоні «Ноу Камп» восени 94-го. Тоді розлючена «Барселона», так само
як у середу «Лаціо», буквально пошматувала захист киян, забивши у відповідь
на гол Реброва необхідну для загальної перемоги жменю м’ячів. Згадався
і рік минулий, коли те ж саме «Динамо» грало з «Лаціо» у першому груповому
турнірі Ліги чемпіонів. І тоді італійський чемпіон впевнено обіграв українців,
причому в Києві практично другим складом. Однак кияни програли 1:2 і 0:1,
а наші донецькі дебютанти отримали 0:3 і 1:5. Відчуваєте різницю? Київській
команді знадобилося кілька років, аби навчитися не давати забити собі стільки,
скільки забажає суперник більш високого класу.
Вміння не бути розгромленим — це теж клас. Навіть програючи,
команда Лобановського продовжує грамотно відпрацьовувати в захисті. Інколи
це дратує — вперед треба бігти, а вони захищаються! Як можна бігти вперед
і що із цього виходить, наочно продемонстрував «Шахтар» у Римі. Такого
виходу сам на сам, який вдався Клаудіо Лопесу, не побачиш нині навіть у
другій вітчизняній лізі, де гравці елементарно тримають позицію. І без
цього не монолітну оборону команди Донецька було вирішено зміцнити екзотичним
африканцем Окоронкво. Абсолютно розслаблений іноземець наробив таку кількість
помилок, за які центральний захисник сідає в запас назавжди.
Не будемо аналізувати всі помилки «шахтарів» у Римі. Більшість
їх була викликана не тим, що наші не бажали грати краще, а тим, що не могли.
Попереду у «Шахтаря» ще боротьба за Кубок УЄФА, Ліга Чемпіонів наступного
року, куди команда із Донецька цілком може потрапити вже не як віце- чемпіон,
а як чемпіон України. А кожна поразка, навіть така нокаутуюча, як у Римі,
служить на користь перспективному футбольному колективу.
Не треба намагатися забути римську ганьбу «Шахтаря». Краще
пам’ятати цей матч, аби було з чим порівняти за кілька років, коли донеччани,
сподіваємося, пройдуть шлях від європейського новачка до гідного суперника
для будь-якої, навіть суперзіркової команди. Якщо цей шлях змогло пройти
«Динамо» із Києва, то чому б цього не зробити «Шахтарю» з Донецька?
