Помічник державного секретаря США Марк Гроссман поінформував Росію про американські плани розгорнути військові бази у Східній Європі та країнах колишнього СРСР. Після завершення переговорів у Кремлі Гроссман заявив, що ці проекти в жодному разі не спрямовані проти Росії. У Москві до таких запевнень поставилися прохолодно. «Будь-які плани наближення військової інфраструктури НАТО до наших кордонів викликають цілком зрозумілу стурбованість», — заявив міністр оборони Росії Сергій Іванов.
Марк Гроссман відмовився підтвердити повідомлення преси про намір США розмістити свої військові бази у Польщі й Азербайджані. В той же час Бі-Бі-Сі цитує міністра оборони Азербайджану Сафара Абієва, який заявив, що не виключає можливості розгляду цього питання урядом своєї країни. Дискусії про можливість розміщення американських баз у Азербайджані поновилися в світлі нещодавнього візиту до Баку міністра оборони США Дональда Рамсфельда. «Наші бази можуть відіграти ключову роль у захисті трубопроводу Баку — Джейхан», — заявив заступник командуючого військами США в Європі генерал Чак Уолд. Однак сам Рамсфельд за результатами переговорів у Баку повідомив, що американських баз в Азербайджані поки що не буде.
Тим часом на нещодавній зустрічі міністрів закордонних справ країн-членів ОБСЄ у Маастріхті держсекретар США Колін Пауелл закликав Росію вивести свої війська з території Грузії та Молдови. А днями помічник міністра оборони США Дуглас Фейт розпочав консультації з Румунією, Болгарією та Польщею про можливе створення на їхній території вiйськових баз. Прем’єр-міністр Польщі Лєшек Міллер заявив, що присутність американських військових баз дала би більше відчуття захищеності, а також сприяла б модернізації польської економіки.
КОМЕНТАР
Сергій ТОЛСТОВ, директор Інституту політичного аналізу та міжнародних досліджень:
— Візит Марка Гроссмана до Москви є черговою спробою схилити російське керівництво до добровільного визнання не тільки домінуючої ролі, але й безпосередньої військової присутності США у Центральній, Східній Європі та на Закавказзі. Як імовірні місця базування американських баз не згадуються країни Балтії — частково через відсутність гострої військової необхідності, частково через небажання Вашингтона зайвий раз дратувати російський політикум. Постійно згадується Польща, досить часто — Болгарія, імовірно, Румунія і майже напевно Азербайджан. Азербайджан — важлива країна насамперед для іранського напрямку американської політики, а також з погляду присутності США на Кавказі. Присутність США в Азербайджані — це й контроль за нафтою.
Зрозуміло, у Вашингтоні чудово розуміють, що вся лінія російської політики спрямована на те, щоб не допустити такої американської присутності у Закавказзі та Східній Європі. Водночас США розуміють, що на даний момент режим Путіна ще дуже слабкий, щоб реально протистояти такій присутності. Враховуючи той факт, що позиції Путіна зміцнюються, і цілком можливо у Росії найближчими роками буде застосована мобілізаційна стратегія з посиленням ролі держави та її місця у перерозподілі ВВП, США хочуть закріпити свою присутність, щоб надалі Росія нічого не могла зробити.
За участю країн, в яких вже існує російська військова присутність, створюється ОДКБ. Водночас, якщо говорити про російську базу в Киргизстані, уперше має місце спроба розширення російської військової присутності у пострадянському просторі. Таким чином, уперше після 1989 року наявна нова тенденція до певного суперництва Росії та США у плані військово-політичного впливу в Центральній Азії та Закавказзі. Колишнє російське керівництво не могло собі уявити чогось подібного. Останнім варіантом риторики подібного характеру були заяви про «холодний мир» на Будапештському саміті в жовтні 1984 року.
