На більшості українських річок уже не побачиш розкішних зелених заплав, чистих берегів, покритих лілеями, не вгамуєш і спрагу кришталево чистою водою. Ріки забруднені. Такі, за словами заступника начальника Державного комітету водного господарства Миколи Бабича, результати вивчення стану українських річок. На II Міжнародному водному форумі «АКВА Україна-2004», який відкрився вчора в Міжнародному виставковому центрі в Києві, фахівці «з води» переконували всіх присутніх, що ситуація в країні з водним господарством склалася критична, і винна в цьому насамперед людина. Зійшлися експерти й на тому, що водне господарство є стратегічно важливим природоохоронним напрямком, оскільки в недалекому майбутньому проблема «брудної води» стане однією з головних складових виживання.
«Водна проблема є сьогодні однією з найбільш значущих у світі для людства загалом, і особливо актуальна вона для України», — говорить заступник міністра охорони навколишнього середовища України Анатолій Гриценко. Річ у тім, що водні ресурси в нашій країні вельми обмежені, за рівнем їх запасів на душу населення Україна посідає одне з останніх місць у Європі. На один квадратний кілометр нашої землі припадає 50 тисяч кілометрів річкового стоку, в той час як у Росії і Білорусі ця цифра дорівнює 214 і 113 відповідно. Окрім того, розподіл річкового стоку Україною надто нерівномірний, що також створює певні труднощі. З 71 тисячі річок лише 4011 мають довжину понад 10 кілометрів, у той час як 90% земельних ресурсів зайнято під сільське господарство. Наші ріки не витримують такого напруження. Фахівці твердять, що в цій ситуації зберегти річки в належному стані просто неможливо.
Україна посідає також одне з останніх місць у Європі за рівнем охорони водних об’єктів і за досконалістю нормативно-правової бази. Подібне відставання йде корінням ще до часів Радянського Союзу, коли 1980 року республіки СРСР стали одними з небагатьох у Європі, хто не прийняв «Світову стратегію охорони природи». Проте, як запевняє Микола Бабич, сьогодні ігноруються навіть ті природоохоронні технології, які були за екстенсивного шляху розвитку, яким ішов СРСР. Прикладом може слугувати масована вирубка лісів, яка призводить до ерозії грунтів і «сприяє» повеням. Від повеней сьогодні страждає третина населення України, причому вже не лише західні регіони, але й Подніпров’я і навіть схід України. «Кожну річку потрібно одягнути в зелене вбрання, — говорить заступник начальника Державного комітету водного господарства Микола Бабич, — на берегах річок має бути лише зелень, а ніяк не будівництво палаців, як це відбувається в Києві і деяких інших містах. Досить подивитися на те, що сталося з річкою Либідь — сьогодні вона перетворилася на струмочок, який «замкнули» в бетон».
За твердженням фахівців, кожен громадянин може допомогти водному господарству своєї країни економією. Якщо придивитися до західних фільмів і реклами, можна помітити, що посуд там миють не під проточною водою, як у нас заведено, а в місткості з водою чи в мийці. У нас же вода «тече», ми беремо її набагато більше, аніж потрібно. У якійсь мірі заощаджувати українцям можуть допомогти лічильники на воду, але загалом для розв’язання проблеми необхідна концентрація зусиль усієї держави, якої, за твердженням близьких до водної галузі людей, наразі не спостерігається.
