Тим часом для працівників, задіяних у сільгоспвиробника за наймом, майбутнє не виглядає райдужним: подібно до спрощеної системи оподаткування малого підприємництва фіксований сільгоспподаток не вписується в підготовлювану пенсійну реформу. З переходом системи державного обов’язкового пенсійного страхування на персоніфікований облік сільські трудівники можуть взагалі залишитися без трудової пенсії. Адже новий підхід грунтується на прямій залежності розміру пенсії від розмірів відрахувань у Пенсійний фонд, а вони сьогодні дуже малі для забезпечення гідної старості. Заступник голови правління ПФ Олексій Зарудний підкріплює цю тезу цифрами: в середньому для підприємств, що застосовують загальноприйняту систему оподаткування, щомісячний внесок у ПФ на одного працюючого становить 146 грн., тоді як для працюючих на фіксованому сільгоспподатку — 15,6 грн. При персоніфікації пенсійного внеску традиційне відставання «сільської» пенсії (в середньому — 124,5 грн.) від загальноукраїнського рівня (137 грн.) неминуче зростатиме. Важливим є і такий аспект: заступник держсекретаря Мінпраці і соціальної політики Олена Гаряча вважає, що ніхто не має права звільняти працюючих на фіксованому сільгоспподатку людей (а це 1,9 млн. осіб) від системи соціального захисту — це їхнє конституційне право. Водночас, на думку Ю. Лузана, неправомірно вимагати від селян, у зв’язку з їхньою низькою платоспроможністю, вносити пенсійні платежі на загальних підставах. Тому єдино можливий шлях розв’язання проблеми він бачить у державній підтримці: «Досвід інших країн свідчить, що без державних субсидій сформувати достатнє пенсійне забезпечення сільських трудівників неможливо». Незрозуміло, щоправда, звідки візьмуться «непередбачені» гроші в держбюджеті і як на цю новацію відреагує ВТО, що постійно наполягає на зведенні до мінімуму дотування села.
Середа, 8 січня
