Глобальна фінансова криза ставить на межу бідності одних і дає небачені шанси для збагачення іншим. І йдеться не лише про «заробіток» певних осіб, які мають доступ до інсайдерської інформації про стрибки національної валюти. Зокрема, така можливість відкривається й перед людьми, причетними до виконавчої влади. Особливо якщо країна залишиться без бюджету на 2009 рік і буде змушена жити за державним кошторисом на рік нинішній. (Не виключено, що так і буде, якщо основні парламентські сили не зможуть домовитися про створення коаліції, а така можливість сьогодні перевищує 50%.)
Уряд такої небезпеки або, навпаки, шансу не виключає. Про це свідчить його доручення Мінфіну затвердити (в разі неухвалення до 1 грудня бюджету-2009) тимчасовий розпис Держбюджету на перший квартал.
Що це означатиме для країни? Якщо зараз у дефіциті долар, то з нового року почне поступово зникати з обігу й гривня. Річ у тім, що місцеві бюджети, незважаючи на інфляцію, перераховуватимуть до бюджету держави не більш як 1/12 частини коштів, які були зобов’язані щомісяця перераховувати туди нинішнього року. У свою чергу держбюджет також виділятиме дотаційним регіонам не більш як 1/12 коштів, які передбачалися до щомісячної виплати на 2008 рік. У результаті всі будуть у програші, оскільки ціни на енергоносії, продукти харчування, ліки вже й зараз дуже далекі від тих, що були на той час, коли верстався нинішній бюджет країни, який не переглядався за основними показниками.
Тим часом, лікарні вже й тепер без ліків і без того мінімуму продуктів, що передбачався для харчування пацієнтів. Під питанням харчування школярів, адже інфляція в країні виходить на рівень 25%. До надто вже смішного мінімуму зведено кошти, що виділяються для забезпечення ліками категорії людей, які потребують щоденного їх вживання, — інвалідів війни, а також хворих на цукровий діабет, астму й інші недуги. Державної допомоги, що виділяється цим людям, якщо ділити її на всіх порівну, вистачить сьогодні лише на зеленку. Зрозуміло, що дорогі ліки дістануться лише одиницям. Тоді як завжди знайдуться люди, готові нагріти на цьому руки. І все це станеться наступного року, якщо бюджет не буде ухвалено своєчасно. Однак сьогодні його немає навіть у вигляді проекту. Поданий раніше до парламенту бюджетний законопроект відкликано, а новий його варіант ще далеко не готовий — уряд не зміг затвердити навіть макроекономічні показники, втягнувшись у суперечку про те, наскільки просяде економіка.
Різниця між оптимістами й песимістами обчислюється всього двома відсотками скорочення ВВП. Але за цими відсотками — мільярди недоотриманих гривень для охорони здоров’я, освіти, науки й оборони. Хтось каже, що ВВП зменшиться на 5%, хтось — що на 3%. А прем’єр поки туманно заявляє, що в новому бюджеті буде враховано вплив світової фінансової кризи.
Громадянам ці відсотки, в принципі, як то кажуть, по барабану, як і те, хто очолюватиме новий Кабмін. У кожного свій клопіт. Хтось уже залишився без заробітку, когось відправили в неоплачувану відпуску, а когось умовляють не панікувати й погоджуватися, якщо їм зменшуватимуть зарплату за ту саму працю. Оскільки недобру роль умовляльника взяв на себе міністр фінансів (саме цей меседж є головним у його нинішніх публічних виступах, і можна передбачити, що ніяких особливих надій на успіх антикризових заходів у нього немає), то, схоже, він готується до вербально-ручного управління фінансовими потоками. Як усе це даватиметься взнаки, можна зрозуміти, якщо проаналізувати перебіг і наслідки конфлікту між урядом і тими, хто забезпечує країну ліками. У вересні він ліквідував Державну службу лікарських засобів і виробів медичного призначення, а також ухвалив низку інших рішень у цій галузі, якими, як тепер у черговий раз виявилося, було вимощене «пекло» для громадян.
Президент України Віктор Ющенко зупинив дію цих постанов, зазначаючи, що сьогодні ситуація на національному фармацевтичному ринку «викликає надзвичайне занепокоєння». На переконання Президента, рішення уряду були ухвалені без громадського обговорення та залучення основних учасників цього ринку й у результаті призвели до скорочення номенклатури лікарських засобів у аптеках, зменшення частки доступних за ціною препаратів, виникнення соціальної напруженості в суспільстві.
Дивно, що уряд не усвідомлює своєї відповідальності. Під час акції протесту фармацевтів помер один з її учасників. Але МОЗ вибухнуло з цього приводу гнівним панегіриком на адресу тих, хто буцімто спекулює на смерті 82-річного фармацевта. Ось вам приклад МОЗівського гуманізму: якщо тобі 82, то права на життя ти вже не маєш. Невже саме такий підхід домінуватиме по відношенню всіх тих, хто, на думку того чи іншого чиновника, вже вичерпав свій життєвий ресурс — чи то за віком, чи то в зв’язку з невиліковним захворюванням?
