Як тільки стало остаточно зрозуміло, що ідея коаліції ПР і БЮТ лопнула, як мильна бульбашка, а разом із нею померла так і не народившись «революційна» конституційна реформа, що передбачає серед іншого й вибори президента в парламенті, в політичних колах вмить поновилися дискусії про необхідність змінити Основний Закон країни. Примітно, що всі ключові політичні гравці солідарні в тому, що недосконала Конституція — причина всіх кризових бід останніх років, а ось новий, «бездоганний» документ усі традиційно бачать по-різному.
28 червня — День Конституції України. За два тижні до цієї дати стосовно подальшої долі «іменинниці», її форми та змісту дискутують політики та чиновники найвищої ланки. Президент Ющенко, наприклад, наполягає на розгляді в парламенті проекту Основного Закону в його редакції. Про це глава держави заявив учора під час зустрічі з губернаторами. Документ, нагадаємо, лежить у Верховній Раді вже два із зайвим місяці. 31 березня, після озвучення з парламентської трибуни щорічного Послання до Верховної Ради, Президент особисто передав свій проект у руки спікеру Литвину. Глава держави збирається вже в поточному місяці подати на експертизу до Конституційного Суд свій проект Основного Закону.
Віктор Андрійович, нагадаємо, пропонує ввести двопалатний парламент, розширити права місцевої влади і повернутися до мажоритарної системи виборів. Щоправда, дише до верхньої палати, названої в проекті Сенатом. Ще одна неординарна конституційна пропозиція Віктора Ющенка — кандидатуру прем’єра висуває не коаліція, а партія, що отримала більшість голосів під час виборів до палати депутатів.
До речі, багато парламентаріїв у зв’язку з цим згадують, як п’ять років тому на той момент опозиціонер Віктор Ющенко був категорично проти двопалатності. Однак послідовна непослідовність властива не лише діючому гаранту. Судіть самі.
Внести зміни до Конституції ще до президентських виборів закликав напередодні Віктор Янукович. Екс-прем’єр виступає обома руками «за» реалізацію частини домовленостей, досягнутих у ході переговорів про створення коаліції між Партією регіонів, БЮТ та Блоком Литвина. На думку лідера ПР, спільно напрацьовані зміни щодо реформи судоустрою і децентралізації місцевого самоврядування необхідно ухвалювати вже зараз. Показовий момент: ще місяць тому Віктор Федорович дотримувався діаметрально протилежної думки, заявляючи, що криза — далеко не найкращий час для подібних реформ: «Конституційні зміни необхідно готувати, але для цього потрібно пройти певний період, який Україна ще не пройшла. Нам необхідно організувати ефективну та якісну роботу парламенту, коаліцію, яка підтримувала б уряд, і лише тоді, після подолання кризи, після реформи місцевого самоврядування, можна підходити до розв’язання цього питання».
В унісон із двома Вікторами — Президентом і екс-прем’єром — про необхідність реформувати Основний закон країни заявила напередодні і Юлія Тимошенко. Голова уряду пообіцяла, що вже найближчими днями представники БЮТ внесуть на розгляд парламенту свій варіант Конституції. Нинішня господиня Кабміну ратує за парламентську республіку і вважає, що головним у країні повинен бути прем’єр-міністр, який повинен обиратися всенародно.
Якби насіння коаліції ПР і БЮТ усе-таки проросло, Віктор Ющенко запевняє: викоренив би їх усіма законними шляхами. Проте, якими саме методами гарант Конституції не уточнив. Згідно з Основним Законом, він міг розпустити ВР або навіть піти на радикальний крок — ввести пряме президентське правління. Зрадою народу Віктор Ющенко назвав проект нової Конституції під редакцією коаліції команд Тимошенко і Януковича, що так і не відбулася, які пропонували відібрати в народу право вибору президента і віддати його 450 парламентаріям. Тим часом соратники колишнього і діючого прем’єрів, після несподіваного виходу Януковича з переговорного процесу, «всіх собак» вішають один на одного. Бютівці, наприклад, заявляють, що остаточних конституційних домовленостей не було, і відхрещуються від співавторства проекту змін до Конституції, що просочився в пресу на фінальному етапі переговорів. Згідно з ним, повноваження Ради продовжувалися ще на півтора роки, а президента обирали б у парламенті. Лідер «серцевої» фракції Іван Кириленко стверджує, що «екзотика конституційного проекту — не наш продукт». У свою чергу спікер Литвин дивується позиції БЮТ. Голова ВР стверджує, що з проектом нової Конституції, в якому були і вибори президента в парламенті, і продовження повноважень ВР до 2014 року, його знайомили особисто депутати, які так і не стали коаліціянтами. Причому, що досить показово, — спільно. «Мені сказали так: «Ви можете ознайомитися з проектом, але змінити жодної коми — не можна». Це був узгоджений проект двох політичних сил», — заявляє Володимир Михайлович.
У регіоналів своя, відмінна від спікерської та бютівської, версія. Представники «синьо-білої» фракції вустами Олександра Єфремова стверджують, мовляв, Янукович завжди був і залишається прихильником лише всенародних виборів глави держави. Виключений у вівторок із фракції Партії регіонів Тарас Чорновіл у зв’язку з цим нагадує в коментарі «Дню» своїм колегам: «Саме фракція Партії регіонів у другій половині 2006 року запропонувала Віктору Ющенку бути президентом, обраним у парламенті». Подвійні стандарти, як бачимо, навіч.
За роки незалежності в Україні тричі змінювали Конституцію, а з нею і повноваження президента, парламенту та уряду. Перші п’ять років країна жила за Основним законом УРСР. До нього просто внесли поправки, що зробили нашу країну парламентсько-президентською республікою. Саме Верховна Рада затверджувала склад Кабміну, голосувала за прем’єра, кандидатуру якого пропонував президент.
З літа 1996 року ситуація кардинально змінилася — за новою Конституцією головною фігурою в країні став президент. Глава держави призначав і звільняв прем’єра, губернаторів і міністрів, у той час як парламентарії фактично не мали важелів впливу на виконавчу владу. «Скороспіла» політреформа 2004 року знову змінила розставлення сил на користь парламенту. Тепер коаліція пропонує президенту кандидатуру прем’єра та членів Кабміну, а глава держави зобов’язаний внести їх на розгляд ВР.
Покійний нині Михайло Сирота — депутат трьох скликань. Саме його називають хресним батьком української Конституції. У парламент нинішнього, шостого скликання, Михайло Сирота прийшов із блоком Володимира Литвина. Займався юриспруденцією, був першим заступником голови Комітету з правової політики. Коли 1996 року народилася Конституція, нардеп не зміг стримати сліз. Взимку 2004 року Сирота став свідком того, як документ перекроюють. Політики називали це компромісом, сам Сирота говорив про ефект дежа вю: «Все в історії повторюється... Один раз у вигляді серйозних подій, а другий — у дещо іншому, смішному вигляді. Політреформа порушила гармонійність документа. Тепер система стримань і противаг між гілками влади розбалансована. Зміни до Конституції — причина протистояння в парламенті і політиці. Час покаже, що сьогодні прийняли парламентарії». З 2004 року, як то кажуть, не так багато води спливло, але і цей час уже, як бачимо, багато що показав. На жаль — маловтішного.
Більшість експертів, опитаних учора «Днем» у режимі бліц, в один голос зазначають: по-перше, самі по собі зміни до Конституції не врятують Україну від політичних конфліктів, оскільки потрібна ще готовність дотримуватися тих норм, за які зараз так завзято виступають політики всіх мастей. По-друге, не можна змінювати конституційні правила під час виборчої гри. Адже, незважаючи на те, що народні депутати все ще не визначилися з остаточною датою президентських виборів, де-факто кампанія вже стартувала. Щоправда, складається стійке враження, що політики заблукали в трьох соснах і замість спільної боротьби з кризою, борються один з одним — за право правити конституційний бал в Україні. Однак подобається це комусь, чи ні, але факт залишається фактом: у нинішньому парламенті жодна фракція не має в наявності необхідної для одноосібної реформи Основного закону кількості голосів. Тож, незважаючи на те, що в кожному політтаборі є свій проект Конституції, «вічні реформатори» приречені сідати і домовлятися. Іншого не дано. На щастя чи на жаль — це вже тема для окремого аналізу...
КОМЕНТАРI
Олег ПРОЦЕНКО, директор політичних програм Центру політичного консалтингу:
— Насправді в Україні проходять два паралельні процеси: перший процес — конституційне реформування. І тут є певні наробітки з боку окремих політичних сил — Партії регіонів, Блоку Юлії Тимошенко, спільний проект ПР і БЮТ, зараз говорять про якийсь інший — від БЮТ. Другий процес, який можна назвати «Пропало все!» — це конституційне шулерство. Де апріорі Конституція вже є політичним інструментом для забезпечення власного політичного майбутнього. І хотілося б вірити, що конституційне шулерство найближчим часом не пройде. А загалом, в Україні завжди бракувало політичної волі для того, щоб змінити Конституцію. Тому реальність змін Основного Закону на сьогодні практично нульова. Хоча в нашій країні й існує своєрідний консенсус. З одного боку, громадськість розуміє, що щось не так відбувається у владі, і це пов’язано з конституційними механізмами регулювання; з іншого — громадськість абсолютно не сприймає ідею негайного внесення змін до Конституції. Це показує ряд соціологічних опитувань. Такий самий консенсус наявний і в політичному середовищі, де політичні сили зазначають, що Конституцію треба змінювати, але так нічого й не роблять. Останній приклад це показав. Я б взагалі назвав цю Конституцію ПР і БЮТ — Конституцією диктатури. Президентський варіант теж не є бездоганним, але він принаймні відповідає певним процесуальним вимогам і є більш відкритим для суспільства.
Віталій БАЛА, експерт Агентства моделювання ситуацій:
— На сьогоднішній день реальність змін до Конституції сумнівна. Всі розмови щодо реформування Основного Закону насправді точаться навколо розподілу повноважень між президентом і прем’єр-міністром. Це робиться для того, щоб, незалежно від переможця у президентських виборах, знову не було того конфлікту, який триває протягом останніх трьох років. У цьому сенсі, як на мене, варто було б змінювати Конституцію до президентських виборів, щоб було зрозуміло, заради чого відбувається така війна. Але вірогідність такого сценарію незначна, бо кожен, хто зараз іде на президентські вибори, буде боротися за ті повноваження, які на сьогодні має Віктор Ющенко. Тому десь на рівні підсвідомості вони це прекрасно розуміють, не дивлячись на те, що Тимошенко говорить про парламентську республіку, Янукович — про судову реформу тощо. Що ж до варіанту, запропонованого президентом, то, на мою думку, це взагалі смішно, хоча я сам виступаю за парламентську форму правління, але ці речі йому треба було робити тоді, коли в нього був високий рейтинг довіри.
